Красножон Яків Денисович
Яків Денисович Красножо́н (нар. 11 листопада 1911, Жашків — 9 вересня 1987, Суми) — український радянський скульптор, історик, член Спілки художників України з 1967 року. Почесний громадянин міста Сум.
| Красножон Яків Денисович | |
 | |
| Народився | 29 жовтня (11 листопада) 1911 Жашків, Жашківська волость, Таращанський повіт, Київська губернія, Російська імперія |
|---|---|
| Помер | 9 вересня 1987 (75 років) Суми, Українська РСР, СРСР |
| Національність | українець |
| Громадянство |  СРСР |
| Навчання | Харківський художній інститут і Одеський національний університет імені І. І. Мечникова |
| Працював у містах | Суми, Лебедин, Недригайлів, Конотоп, Жашків |
| Основні роботи | пам'ятники Тарасові Григоровичу Шевченку в місті Суми, Лебедині |
Біографія
Народився 29 жовтня [11 листопада] 1911року у містечку Жашкові, Таращанського повіту, Київської губернії Російської імперії (тепер місто Черкаської області, Україна). Впродовж 1931—1933 років навчався у Харківському художньому інституті (викладач Семен Прохоров). У 1937 році закінчив історичний факультет Одеського університету. Брав участь у німецько-радянській війні.
Жив у місті Сумах, в будинку на вулиці Тургенєва № 34. Помер в Сумах 9 вересня 1987 року.
Творчість
 Пам'ятник Тарасові Шевченку в Сумах |
 Пам'ятник Тарасові Шевченку в Недригайлові |
Працював в галузі монументальної пластики, станкової і декоративної скульптури. Використовував гіпс, бронзу, мармур, дерево. Серед робіт:
- Тарасові Шевченку в Сумах (1957);
- Тарасові Шевченку в Конотопі (1959);
- Тарасові Шевченку в Недригайлові (1962);
- Павлу Грабовському у селі Грабовському (1964, архітектор М. Сиденко, чавун);
- Тарасові Шевченку в Лебедині (1964);
- Уститу Кармелюку у селі Кармалюковому (1965, залізобетон);
- Івану Федьку у Сумах (1967, архітектор Е. Клочко, залізобетон);
- Тарасові Шевченку в Жашкові (1972, встановлений у 1985 році);
- «Іван Котляревський» (1958);
- «Леонід Глібов» (1960);
- «Костянтин Ушинський» (1961);
- «Микола Лисенко» (1961);
- «Володимир Сосюра» (1964);
- «Винахідник-раціоналізатор насосного заводу В. Баєв» (1966—1967);
- «Іван Франко» (1968);
- «Устим Кармелюк» (1968—1970);
- «Великий садовод Володимир Симиренко» (1968—1970, дерево);
- «Герой громадянської війни Іван Дубовий» (1968—1970, дерево);
- «Олександр Олесь» (1969);
- «Василь Блакитний» (1969);
- «Олександр Довженко» (1970);
- «Леся Українка» (1975);
- «Іван Гонта» (1977);
- «Тарас Шевченко (Думи мої, думи мої)» (1978);
- «Т. Шевченко і Михайло Щепкін» (1971).
Брав участь у мистецьких виставках з 1960 року, персональні відбулися у Сумах у 1972 та 1975 роках.
Окремі роботи зберігаються у Сумському художньому музеї, Жашківському історичному музеї.
Література
- Українські радянські художники. Довідник. — Київ: Мистецтво, 1972. — С. 236.;
- Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 118.
;
- Тютюнник О. Й. Красножон Яків Денисович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.