Кривиця

Польською мовою згадується як Krzywica.[4]

Площа села — 0,38 км².[1]

Кривиця на мапах

Кривиця[ком. 1] на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)

Кривиця[ком. 2] на німецькій карті 1917 року (нім.)

Вперше згадується в роздільному записі княгині Марії Юріївної Гольшанської від 6 жовтня 1580 року, за яким село разом з Дубровицею та низкою інших володінь княгині переходили у власність її дочки, Варвари Козинської, що була заміжньою за Андрієм Фірлеєм, каштеляном малогоським.[1][6]

До 1917 року село входило до складу Російської імперії. У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки.[7][8]

У 1921—1939 роки входило до складу Польщі.[9] У 1921 році село входило до складу гміни Домбровиця Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки.[4] 1930 року Сарненський повіт приєднаний до складу Волинського воєводства.[10] У 1936 році входило до однойменної громади, до якої також належали село Залішани та залізнична станція Кривиця.[11]

З 1939 року — у складі Дубровицького району Рівненської області УРСР. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби.[12] У червні 1943 польські більшовицькі партизани повністю спалили село (близько 80 хат) і вбили 6 мирних мешканців.[13] У 1947 році село Кривиця разом з хутором Цегельня підпорядковувалося Кривицькій сільській раді Дубровицького району Ровенської області УРСР.[14]

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[15] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 3][17] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 1,14 Кі/км² (¹³⁷Cs + ¹³⁴Cs), молока — 3,91 мКі/л (¹³⁷Cs + ¹³⁴Cs), картоплі — 1,23 мКі/кг (¹³⁷Cs + ¹³⁴Cs), сумарна доза опромінення — 141 мбер, з якої: зовнішнього — 15 мбер, загальна від радіонуклідів — 126 мбер (з них Cs — 115 мбер).[18]

Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 220 осіб.[2] Густота населення — 660,53 особи/км².[1]

Станом на 10 вересня 1921 року в селі та однойменному сусідньому лісництві разом налічувалося 56 будинків та 304 мешканців, з них: 139 чоловіків та 165 жінок; 261 православний, 28 юдеїв та 15 римо-католиків; 253 українці (русини), 28 євреїв, 22 поляки та 1 особа іншої національності.[4]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 311 осіб, з яких 154 чоловіки та 157 жінок.[19] На кінець 1993 року в селі мешкало 259 жителів, з них 59 — дітей.[18]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 254 особи.[20] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[22]

У селі працює Кривицький сільський клуб на 80 місць.[28]

Список конфесійних громад станом на 2011 рік:

У першій половині XIX століття село належало до греко-католицької парафії церкви Успіння Богородиці села Залішани Ровенського повіту,[30] а у 1840-х та другій половині XIX століття — до православної парафії церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Залішани Домбровицької волості.[31]

У селі діє Кривицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.[32] У 2011 році в ній навчалося 84 учні (із 160 розрахованих) та викладало 20 учителів.[32]

Наявне відділення поштового зв'язку.[33]

• Цинкаловський О. Кривиця // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 1 : А — К. — С. 573.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кривиця

• с. Кривиця // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.