Домбровицька волость

Домбровицька волость — адміністративно-територіальна одиниця Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — містечко Домбровиця.

Домбровицька волость
Центр Домбровиця
Площа 23 994 (1885)
Населення 8425 осіб (1885)
Густота 32.1 осіб / км²
Наступники ґміна Домбровіца

Станом на 1885 рік складалася з 16 поселень, 10 сільських громад. Населення — 8425 осіб (4178 чоловічої статі та 4247 — жіночої), 637 дворових господарства[1].

Основні поселення волості:

  • Домбровиця — колишнє державне і власницьке містечко при річці Горинь за 140 верст від повітового міста, 2188 осіб, 204 двори; волосне правління; 2 православних церкви, костел, кладовищенська католицька каплиця, синагога, 2 єврейських молитовних будинки, школа, 3 постоялих вдори, 5 постоялих будинків, 47 лавок, 2 водяних млини, вітряк. За 3 версти — садиба Воробин із католицькою каплицею (домова), водяним млином, пивоварним та винокурним заводами. За 4 та 8 верст — цегельні заводи.
  • Берестя — колишнє державне і власницьке село при річці Горинь, 625 осіб, 69 дворів, кладовищенська православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
  • Залішани — колишнє власницьке село при струмкові, 85 осіб, 11 дворів, православна церква.
  • Селець — колишнє власницьке село при річці Горинь, 815 осіб, 86 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.

У складі Польщі
Гміна Домбровіца
1920—1939
Воєводство Поліське, Волинське
Повіт Сарненський
Адмінцентр гміни Домбровиця
Тип гміни Сільська
Громади 23
Населення (1921)
 • населення
 • густота населення
12 214

Після захоплення Полісся поляками волость називали ґміна Домбровіца і включили до Сарненського повіту Поліського воєводства Польської республіки. Центром ґміни було село Домбровиця.

Розпорядженням Міністра внутрішніх справ Польщі від 23 березня 1928 року[2] з ліквідованої ґміни Березьніца до ґміни Домбровіца передані населені пункти — села: Грані, Кураш, Осова, Ремчиці, Рудня, Соломіївка, Зульня, селища: Головенська і Обшар, колонії: Бережниця Нова, Білаші, Морги, Острів, Павлівка, Трипутня, Зажечина, хутір: Кіцині, фільварок: Адольфів і містечко: Бережниця.

16 грудня 1930 ґміна у складі Сарненського повіту була передана до Волинського воєводства[3].

Польською окупаційною владою на території ґміни велася державна програма будівництва польських колоній і заселення поляками. На 1936 рік ґміна складалася з 23 громад[4]:

  1. Берестя — село: Берестя, селище: Антонин та хутір: Шепель;
  2. Бережниця — містечко: Бережниця;
  3. Бережниця — село: Бережниця, хутори: Біляші, Монополь, Морги і Нова-Бережниця — село: Нова-Бережниця, колонія: Зарічиця, лісничівка: Зарічиця та гаївка: Зарічиця;
  4. Дубровиця — село: Дубровиця, фільварок: Воробин та селище: Заріччя;
  5. Грані — село: Грані та фільварок: Грані;
  6. Грицьки — село: Грицьки;
  7. Ясинець — село: Ясинець, лісничівки: Каравиця і Рівчаки та хутір: Садівне;
  8. Крупове — село: Крупове, гаївка: Ошкіла та лісничівка: Вовківня;
  9. Кривиця — села: Кривиця і Залішани та залізнична станція: Кривиця;
  10. Кураш — село: Кураш та фільварок: Кураш;
  11. Літвиця — села: Літвиця і Яцулі, гаївки: Цегельня, Кадлубок і Заружі та лісничівка: Вонячівка;
  12. Мочулище — село: Мочулище, фільварок: Мочулище, гаївки: Дукарівка, Хрести і Парослищі, урочище: Гать та хутір: Волище;
  13. Нивецьк — село: Нивецьк, лісничівка: Нивецьк, селище: Озерське та гаївки: П'ята і Вервечка;
  14. Орв'яниця — село: Орв'яниця;
  15. Осова — село: Осова, колонія: Острів та хутір: Павлівка;
  16. Працюки — село: Працюки;
  17. Ремчиці — село: Ремчиці та хутори: Грабини, Кіцин, Клин, Липники, Масляничі, Невеселі і Підкрпище;
  18. Рудня — село: Рудня, гаївки: Рудня і Деревок та лісничівка: Деревок;
  19. Селець — село: Селець та гаївка: Попова Гора;
  20. Сохи — село: Сохи;
  21. Соломіївка — село: Соломіївка та селище: Адольфів;
  22. Трипутня — село: Трипутня;
  23. Зульня — село: Зульня.

Після радянської анексії західноукраїнських земель ґміна ліквідована у зв'язку з утворенням Дубровицького району.

Населення

Станом на 10 вересня 1921 року в гміні налічувалося 2072 будинки та 12 214 мешканців, з них: 5902 чоловіки та 6312 жінок; 11 198 православних, 701 римо-католик, 314 юдеїв та 1 євангельський християнин; 10 438 українців (русинів), 765 поляків, 701 «тутейший», 273 євреї, 17 білорусів, 15 росіян, 2 литовці, 2 шведи та 1 естонець[5].

Посилання
  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  2. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 23 marca 1928 r. o zmianach terytorjalnych gmin wiejskich na obszarze województwa poleskiego. Dz.U. 1928 nr 46 poz. 452 (пол.)
  3. Dz.U. 1930 nr 82 poz. 649 (пол.)
  4. Wołyński Dziennik Wojewódzki nr 1 z dnia 4 stycznia 1936 roku, s. 77-78 Архівовано 4 травня 2017 у Wayback Machine. (пол.)
  5. Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. 59. (пол.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.