Крип'якевич Іван Петрович

Народився 25 червня 1886 року у Львові у сім'ї священика УГКЦ о. Петра Франца Крип'якевича. Отець-доктор (теології) Петро Крип'якевич народився 1857 року, висвячений 1885, був адміністратором парафії святих Петра і Павла у Львові (1887-91), у Гнилицях коло Збаража, в 1895—1914 роках професором гімназії у Львові.[2]

Спочатку навчали вдома батьки, потім вчителі. Перебуваючи в Гнилицях у дитинстві, навчився від сільських дітей, головно сина диякона Якова Зайця, руської мови, писати і читати у вчителя, диякона Дмитра Пічута. Вдома з братом розмовляли польською. У 1896—1904 роках навчався в гімназії з польською мовою викладання. Єдиний предмет українською — уроки греко-католицької релігії — викладав батько. Також батько вів у сина надобов'язкові уроки української мови (2 год), одним з вчителів був Станіслав Людкевич.

У 1904—1909 роках навчався на філософському факультеті Львівського університету. В студентські роки брав активну участь у боротьбі за український університет, стояв на поміркованих позиціях, займався культурно-освітньою діяльністю. Зокрема, брав участь у протесті 23 січня 1907 року після провокації секретаря вишу Алоїза Віняжа, після прибуття поліції був затриманий, склали протокол, відпустили. 1 лютого за вказівкою намісника Анджея Потоцького був ув'язнений зі звинуваченням у порушенні громадського спокою (спочатку інкримінували тероризм). Голодував 4 доби разом з іншими на знак протесту. Після значного резонансу в Західній Європі уряд розпорядився випустити на волю.[3]

Від 1905 року почав друкувати свої наукові статті у періодичному виданні Наукового Товариства ім. Тараса Шевченка — «Записки НТШ» (з 1934 — редактор). 1908 року організував «Просвітній кружок», тісно співпрацював з «Просвітою». Наукову діяльність розпочав під керівництвом Михайла Грушевського, став одним з найвидатніших його учнів.

За його спогадами, вплив на формування його особистості мали Осип Назарук (найбільший), Богдан Бачинський. Василь Панейко — на першому місці серед знайомих, листувався з Мироном Кордубою.[4]

Педагогічну діяльність розпочав у приватній Рогатинській гімназії імені Володимира Великого у 1909 році, куди його запросили парох о. Кудрик (старший) та її директор Михайло Галущинський.[5]

У 1910 р. працював професором новоутвореної реальної української гімназії імені М.Шашкевича у Буську.

1911 року захистив докторську дисертацію та тему «Козаччина і Баторієві вольності», і незабаром був обраний дійсним членом НТШ. Викладав історію в Академічній гімназії у Львові (1912—1914), згодом — в гімназіях Рогатина і Жовкви[6]. Багато співпрацював в українських періодичних виданнях, що видавалися в Західній Україні — «Письма з Просвіти», «Молода Україна», «Літературно-Науковий Вісник» та багатьох ін., редагував журнал «Дзвіночок» (1911—1914) та «Ілюстрована Україна» (1913—1914).

У 1918—1919 роках — приват-доцент Кам'янець-Подільського державного українського університету. В міжвоєнний період плідно займався науково-педагогічною роботою.

У 1921—1924 роках — професор Львівського (таємного) Українського Університету (секретар сенату університету), в 1934—39 рр. викладав історію України в Богословській Академії у Львові (нині Український католицький університет (УКУ)), тісно співпрацював з Науковим Товариством ім. Т. Шевченка (від 1920-го був секретарем історичної секції, 1924 редагував «Записки НТШ», від 1934 — голова історичної секції).

У 1920—1930-х роках вів широку національно-громадську роботу. В 1921—22 працював у Комітеті охорони військових могил, який займався пошуком і впорядкуванням українських стрілецьких могил у Галичині, в 1923—1925 брав участь у роботі туристично-краєзнавчого товариства «Плай», співпрацював з журналом «Політика» (1925—1926). Від жовтня 1939 року Крип'якевич — завідувач кафедри історії України, професор (від 1941 року) Львівського університету.

У роки нацистської окупації працював редактором наукових видань «Українського видавництва» у Львові.

У повоєнний час був звинувачений в «українському буржуазному націоналізмі» і зазнав переслідувань. 1946 року Іван Крип'якевич разом із частиною львівських науковців депортований до Києва.[7] Деякий час займав посаду старшого наукового співробітника Інституту історії України АН УРСР.

У травні 1948 дістав можливість повернутися до Львова. 1951 року очолив відділ Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові, в 1953—1962 роках — директор цього інституту. 18 листопада 1958 обраний дійсним членом АН УРСР. У жовтні 1961 професор Крип'якевич указом Президії ВР УРСР удостоєний почесного звання заслуженого діяча науки УРСР.

Могила Івана Крип'якевича у Львові на Личаківському цвинтарі.

Помер 21 квітня 1967 року у Львові, похований на Личаківському цвинтарі (поле № 59). Автор надгробка — скульптор Теодозія Бриж[8].

Сини — Петро-Богдан Іванович Крип'якевич, Роман Крип'якевич

В Первомайську існує провулок Івана Крип'якевича.

Найважливіші історичні праці Крип'якевича присвячені періоду козаччини і Хмельниччини — «Матеріали до історії української козаччини» (1914), «Студії над державою Б. Хмельницького» (1925—1931), «Богдан Хмельницький» (1954) та інші.

Крип'якевич — автор багатьох праць з історіографії («Українська історіографія», 1923); археології, сфрагістики, історії культури («Історія української культури», 1937); численних науково-популярних нарисів з історії України: «Історія України» (1920), «Велика історія України» (1935), «Запорозьке Військо» (ч. ІІ з «Історії українського війська», 1936); та підручників «Оповідання з історії України», «Коротка історія України для початкових шкіл» (1918), «Огляд історії України: Repеtitorium для вищих класів середніх шкіл та вчительських курсів» (1919), «Історичні проходи по Львові» (1932, перевидання 1991 р.) та інші.

• Матеріали до історії української козаччини, т 1. Документи по рік 1631. W: Жерела до історії України-Руси, т. 8. Львів, 1908 (редактор і автор статті Козаччина і Баторієві вольності);
• Студії над державою Богдана Хмельницького. — ЗНТШ, 1913, т. 117–118; 1925, т. 138–140 (І. Рада. II. Генеральна старшина); 1926, т. 144–145; 1927, т. 147; 1931, т. 151;
• Львівська Русь в першій половині XVI століття. — ЗНТШ, 1907. т. 78
• Археографічні праці Миколи Костомарова. — ЗНТШ, 1918. т. 126—127 і окремі вид.;
• Український державний скарб за Богдана Хмельницького. — ЗНТШ, 1920. т. 130.
• Ставропігійська літографія в рр. 1847—1854, т. 1. — Львів, 1921.
• Історія козаччини. (2-ге вид. — 1934). — Львів, 1922.
• До історії Українського Державного архіву в XVII ст. — ЗНТШ, 1924, т. 134–135.
• Мемуари українців ХIII—ХVII ст. № 9–10. — Львів, 1924.
• Нарис історії українського ловецтва до кінця XVIII в. — Львів, 1925.
• Середньовічні монастирі в Галичині. «Записки Чину святого Василя Великого». Вип. 1—2. 1926.
• Остафій Астаматій (Остаматенко), український посол у Туреччині 1670-х рр. — Кн. 6 (31). — «Україна», 1928.
• Коротка історія Зборова до початку XIX в. — Львів, 1929.
• 3 пограничної українсько-московської переписки 1649—1651 р. — ЗНТШ, 1929, т. 150.
• З історії Гуцульщини. — Львів, 1929; Історичні проходи по Львові. — Львів, 1932; 1991; 2007.
• Історія українського війська. — Львів, 1936; — Вінніпег, 1953; Львів.
• Князь Ярослав Осмомисл (1158—1187). — Львів, 1937.
• Історія української колонізації, т. 1. — Львів, 1938.
• Зв'язки Західної України з Росією до середини XVII ст.: Нариси. — К., 1953.
• Богдан Хмельницький. К., 1954 (2-ге вид. — Львів, 1990).
• Львів княжих часів. В кн.: Нариси історії Львова. — Львів, 1956.
• Бібліографія історії України в дожовтневий період. № 5. — «УІЖ», 1958.
• Стан і завдання української сфрагістики. № 1. — «УІЖ», 1959.
• Документи Богдана Хмельницького (1648—1657). — К., 1961 (співупорядник).
• Крипякевич І. З історії Гуцульщини / др. Іван Крипякевич. — Львів : Неділя, 1929. — 38, 1 с. — (Наш рідний край: Історико-краєзнавча книгозбірня ; Рік 1, ч. 4).
• Крипякевич І. Княжий город Галич / написав І. Крипякевич. — Львів : Накладом т-ва ”Просвіта” у Львові, 1923. — 15, 1 с. — (Історична бібліотека ”Просвіти” ; ч. 2).
• Крипякевич І. Львів : його минувшина й теперішність / написав Іван Крипякевич. — Львів : Накладом тов. ”Львів. Русь”, 1910. — 64 с. : іл.
• Джерела з історії Галичини періоду феодалізму (до 1772 р.). — К., 1962.
• Крип'якевич І. П. Літописи XVI—XVIII ст. в Галичині // Історичні джерела та їх використання. — 1964. — № 1. — С. 63-80.

• Адміністративний поділ України 1648—1654, вип. 2. — К., 1966.
• До питання про національну самосвідомість українського народу наприкінці XVI — на початку XVII ст. № 12. — «УІЖ», 1966.
• Нарис методики історичних досліджень. № 2—4, 7—10. — «УІЖ», 1967.
• До питання про герб Львова // Архіви України. № 1. — К., 1968.
• Галицько-Волинське князівство. — К., 1984; Львів, 1999.
• Історико-філософічна секція НТШ під керівництвом М. Грушевського у 1894—1913 рр.. Т. 222. — ЗНТШ,1991.
• Історія України / Відп. редактори Ф. П. Шевченко, Б. 3. Якимович — Львів: Світ, 1990.
• Полуднева Україна в часи Хмельниччини. «Український археографічний збірник». Вип. 2. — К., 1993.
• Львівська Русь у першій половині XVI ст.: Дослідження і матеріали. — Львів, 1994 (Львівські історичні праці, Джерела. вил. 2). Зміст: Львівська Русь у першій половині XVI століття (репринт видання 1907 р.), матеріали до історії Львівської Русі (1460—1550).
• Універсали Богдана Хмельницького 1648—1657.. — К., 1998.
• Крип’якевич І. Іван Федорович – перший український друкар : в память 350-ліття появи першої укр. друк. кн. у Львові / написав Іван Крипякевич. – Львів : Накладом Т-ва ”Просвіта”, 1924. – 7 с. – (Історична бібліотека ”Просвіти” ; ч. 6).

• Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України
• Праці І. Крип'якевича в електронній бібліотеці Чтиво
• Бібліографія історії України
• Іван Петрович Крип'якевич: бібліографічний покажчик / склад. О. Д. Кізлик ; відп. ред. М. К. Івасюта ; М-во культури УРСР, Львів. ДНБ, ЛДУ ім. І. Франка, Ін-т сусп. наук. — Львів: [б. в.], 1966. — 78 с.

• Я. Д. Ісаєвич. Крип'якевич Іван Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 390. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• Я. Д. Ісаєвич. Крип'якевич Іван Петрович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях // Луцьк: Вежа, 2000.
• Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста // К.: Генеза, 1993.
• Заболотна І. І. Крип'якевич — учень, співробітник, послідовник М. Грушевського // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. — № 91-93. — 2007. — С. 12—16.
• Крип'якевич Іван Петрович. Короткий біобібліогр. покажчик [Текст] / склав О. Д. Кізлик; ред. І. С. Павлюк; Львів. б-ка АН УРСР. // Львів, 1958. — 24 с.
• Клименко Нінель. Іван Крип'якевич як особистість і науковець (за новими джерелами) // Український історичний журнал. — К. — 2012. — № 6 (507) за листопад-грудень. — С. 96-110. — ISSN 0130-5247.
• Клименко Нінель. Штрихи до педагогічної діяльності академіка І. П. Крип'якевича // Український історичний журнал. — К. — 2008. — № 2 (479) (бер.-квіт.). — С. 64-75. — ISSN 0130-5247.
• Іван Крип'якевич // Вісник НТШ. весна-літо 2016. — С. 47-51.
• Сварник І. Крип'якевич Іван // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 620, 621. — ISBN 978-966-7007-99-7..
• Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л.В. Гарбар ; ред. кол.: Г.В. Боряк, Л.А. Дубровіна (голова), В.І. Попик та ін. ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, Ін-т рукопису. – Київ, 2017. – C.238–239. http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002146

• Крип'якевич Іван Петрович // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Крип'якевич Іван // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 766. — 1000 екз.
• Задорожний В. Є. Іван Крип'якевич — історик України (До 115-річчя від дня народження) // Науковий вісник Ужгородського університету : серія: Історія. – С. 91-95.
• Заболотна І. Історіографія життя та наукової спадщини І.П.Крип'якевича // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2007. — Вип. 17. — С. 201-217.