Кропивна (село, Черкаська область)

Село розташоване на річці Кропивна за 11 км на південний схід від районного центру — міста Золотоноша та за 9 км від залізничної станції Золотоноша.

Кропивна (лат. Kropiwna) на загальній карті України Гійома Боплана 1648 року

Перші документальні згадки про село датуються 1615 роком у «Люстрації королівських маєтностей». Кропивна ввійшла в історію як славне козацьке полкове містечко.

Ще у 1630-х pоках Кропивна стала центром створеної Кропивнянської сотні у складі Переяславського полку. У 1648 році сотня стала основою для формування окремого Кропивнянського полку, що складався із 14 сотень і нараховував 2013 козаків.

Під час Визвольної війни 1648—1654 років Кропивна перейшла під контроль гетьманського уряду. Кропивнянські козаки брали участь на боці Франції в 1646 році у відбитті в іспанців фортеці Дюнкерк.

Кропивна мала власний герб, відомий з початку 1771 року: у щиті увінчане короною серце, під яким хрест. Кропивнянські полковник Филон Джалалій і осавул Нестор Морозенко були вірними побратимами Богдана Хмельницького та відіграли важливу роль в історії України. Під час франко-російської війни тут було сформовано 4-й козацький полк[2].

На 1779 році Мистечко Кропивна мала 3 церкви[3][4]:Преображенську, Благовіщенську та Успенську[5]

З ліквідацією сотенного устрою містечко Кропивна перейшло до складу Золотоніського повіту Київського намісництва.

За описом Київського намісництва 1781 року в Кропивні було 380 хат. За описом 1787 року в містечку проживала 1031 душа. Було у володінні різного звання «казених людей», козаків і власників: таємного радника, сенатора Миколи Неплюєва, колезького асесора Івана Андрієвського-Синєокова, осавула полкового Афанасія Левицького .[6]

Село є на мапі 1787 року.[7]

У XIX столітті Кропивна — центр Кропивянської волості Золотоніського повіту Полтавської губернії.

У 1842 році у Кропивні відкрито земську школу. Станом на 1885 рік було 2 020 мешканців, 380 господарств, базар, чотири ярмарки, 16 вітряків, водяний млин, дві олійниці, кузня.

З радянською колективізацією, у 1928 році на території села створено три колгоспи.

У роки німецько-радянської війни на фронтах загинуло 249 кропивнян, на честь яких встановлено обеліск Слави. З села в Німеччину було вивезено 206 осіб. 167 кропивнян нагороджено бойовими орденами і медалями. 25 вересня 1943 року Кропивну відвойовано у нацистів.

1950 року колгоспи об'єднали в одне господарство «Зоря комунізму», головою якого було обрано Приходька Михайла Івановича.

Станом на 1972 рік в селі мешкало 1 782 громадяни. Працював колгосп імені Жданова, який мав в користуванні 4,3 тисяч га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3,9 га орної землі. Господарство вирощувало зернові культури, було розвинуте тваринництво, працювали 2 млини, цегельня, лісопильня. На той час у селі діяли середня школа, клуб на 300 місць. бібліотека з фондом 6,8 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, 3 дитячих ясел, 3 крамниці, відділення зв'язку.

Нині в селі розташовані два сільськогосподарські підприємства: ТОВ «Кропивна» та СВК «Струмок», у користуванні яких — 3 964 га орної землі. Функціонує Кропивнянська спеціалізована ЗОШ з поглибленим вивченням окремих предметів, у якій навчається понад 200 дітей. Відкрито Дитячий будинок для дітей шкільного віку, де проживають діти-сироти та діти, позбавлених батьківського піклування.

Кропивна має Будинок культури, сільську бібліотеку, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, заклади торгівлі різних форм власності, відділення зв'язку та Ощадного банку України. Село телефонізовано, радіофіковано, газифіковано. Діє сільська церква, релігійна громада православної церкви.

У селі народився Шульга Ілля Максимович — маляр-реаліст.

• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

• Інфрормація про село на who-is-who.com.ua^{[недоступне посилання з липня 2019]}