Кучук-Алкали

Завіт-Ленінський - село на півночі району, у степовому Криму, на лівому березі маловодної балки Алкали, що впадає в Сиваш, висота над рівнем моря - 6 м [2]. Сусідні села: Пушкіне за 1 км на південь вище по балці та Мілководне за 2 км на північний схід - нижче за течією. Відстань до райцентру - близько 17 кілометрів, найближча залізнична станція - Солоне Озеро - близько 4,5 км.

Поблизу села виявлено кургани доби бронзи.[3]

Перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму ... 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Кючук-Алкали входив в Діп Чонгарський кадилик Карасубазарського каймакамства [4].

Після приєднання Криму до Російської імперії (8) 19 квітня 1783 [5], (8) 19 лютого 1784, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписане до Перекопського повіту [6]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входило в Перекопський повіт Новоросійської губернії [7]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії [8], Кючук-Алкали був включений до складу Біюк-Тузакчинської волості Перекопського повіту.

За Відомостями про всі селища в Перекопському повіті... від 21 жовтня 1805 року, у селі Кючук-Алкали числилося 12 дворів, 61 кримський татарин і 5 циган [9]. На військово-топографічної карті 1817 року село позначене з тими ж 12 дворами [10]. Після реформи волосного поділу 1829 року Кючук-Алкали, згідно «Відомості про казенні волості Таврійської губернії 1829 р», залишився у складі Тузакчинской волості [11]. Потім, мабуть, внаслідок еміграції кримських татар в Туреччину [12], село помітно спорожніло і на карті 1842 Кючук-Алкали позначене умовним знаком «мале село», тобто, менше 5 дворів [13].

У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село приписали до Ішуньської волості. У «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року» , складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Кючук-Алкали - власницьке татарське поселення з 6 дворами, 24 жителями і обивательською поштовою станцією при затоці Сиваша[14]. Згідно «Пам'ятної кнги Таврійської губернії за 1867 рік», село Кючук Алколи було покинута мешканцями в 1860-1864 роках, внаслідок еміграції кримських татар, особливо масової після Кримської війни 1853-1856 років, в Туреччину [15] і залишалося в руїнах[16] і, якщо на триверстовій мапі 1865 село ще позначене [17], то на карті, з коректурою 1876 його вже немає [18]. За «Пам'ятною книгою Таврійської губернії 1889 року», за результатами Х ревізії 1887, у селі Кючук-Алхали вже числилося 2 двори і 9 жителів.

Після земської реформи 1890 року [19] Кючук-Алкали віднесли до Богемської волості. У «... Пам'ятній книзі Таврійської губернії за 1892» у відомостях про Богемську волость ніяких даних про село, крім назви, не приведено [20]. За «... Пам'ятною книгою Таврійської губернії за 1900 рік» на хуторі Кючук-Алкали числилося 45 жителів в 5 дворах [21]. У Статистичному довіднику Таврійської губернії 1915 року [22], у Богемській волості Перекопського повіту значаться 2 села Куркчи-Алкали : вакуф та Безлера [23] з населенням 19 осіб [24].

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» була скасована волосна система і в складі Джанкойського повіту був створений Джанкойський район [25]. У 1922 році повіти перетворили в округи [26]. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, до адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, у результаті яких округи були ліквідовані, основний адміністративною одиницею став Джанкойський район [27] і село включили до його складу.

Єврейська комуна Мішмар (івр. הַמִּשְׁמָר‎ на івриті «Гвардія») була заснована 20 квітня 1924 року 12-тьма колишніми членами нелегального крила організації Гехалуц («Національно-трудова організація Гехалуц» [28]) на 700 десятинах землі [29]. Згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом від 17 грудня 1926 року, комуна Мішмар, вона ж Кючук-Алкали входила до складу Таганашської сільради Джанкойського району [30]. Комуна проіснувала до 1934 року, коли була ліквідована, нібито, на прохання жителів сусідніх сіл [31].

Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 18 травня 1948 року народження, Кючук Алкали перейменували в Завіт-Ленінський [32], з 1958 року село - центр сільради.

Село внесено до переліку населених пунктів, які потрібно перейменувати згідно із законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»[33].