Кіт степовий

Степовий кіт має світло піщано-сіре хутро та інколи з блідими жовтим чи червонуватим відтінком. Вуха можуть бути від червонуватого до сіруватого забарвлення з довгими світлими жовтими волосинами навколо вушної раковини. Смуги навколо мордочки можуть бути від кольору темної вохри до чорного: дві смуги йдуть горизонтально по щокам, і від 4 до 6 — по шиї. Темна смуга проходить уздовж спини, боки більш світлі, а живіт білуватий. Блідо вертикальні смуги по боках часто розчиняються в плями. Передні лапи мають два темні кільця, задні лапи — смугасті. Стопи можуть варіюватися від темно-коричневого до чорного кольору[7].

Реджинальд Інес Покок описує степову кішку у відмінностях від європейської лісової непомітними смугами на потилиці та плечах, і менш різко окресленими смугами на спині та більш струнким хвостом, який має циліндричну форму, має менш густе хутро і більш звужується в кінці. Наконечники вух зазвичай мають невеликий чубчик[8].

Довжина тіла самців від голови до початку хвоста 47–59,7 см, довжина хвоста — 26,7–36,8 см. Довжина тіла самиць від голови до початку хвоста 40,6–55,8 см, довжина хвоста — 24,1–33,7 см[9]. І самці, і самиці важать приблизно 3,2-4,5 кг[10]. Хутро дещо коротше, ніж у європейської лісової кішки.

Ґрунтуючись на дослідженнях мітохондріальної ДНК 979 домашніх і диких кішок з Європи, Азії і Африки, степовий кіт відокремилися від європейської дикої кішки близько 173,000 років тому, і 131,000 років тому — від кота барвистого та лісового південноафриканського кота.

Степова кішка займає території Північної Африки, Близького Сходу, периферію Аравійського півострова та Каспійського моря[3]. В Африці ареал проживання проходить від Марокко до Єгипту, від саван Мавританії Західної Африки до Сомалійського півострова, включаючи Сомалі, Еритрею, Ефіопію, Джибуті та Судан, та південніше аж до Південної Африки.

Мешкає в широкому розмаїтті середовищ існування, особливо в горбистих і гірських ландшафтах, такі як гори Ахаггар. В пустелях зустрічається доволі рідко[4]. Довгий період часу європейські лісові кішки на Сардинії вважалися підвидом степового кота. Але результати зооархеологічних досліджень виявили, що вони пішли від домашніх кішок, які були одомашнені 2,000 років тому на Близькому Сході чи в Субсахарській Африці[11]. Популяція на Корсиці також є похідною від завезених одомашнених кішок і вважається здичавілою групою[12]. Лісові коти на Сицилії вважаються європейськими лісовими кішками[11][13].

Степові коти активні головним чином вночі, коли знаходяться в пошуках здобичі. Їх слух настільки добрий, що вони можуть почути свою здобич на великих відстанях. Кішки повільно підкрадаються до своїх жертв і використовують рослинність задля схованок. При нагоді кидаються на жертву з відстані у один метр. Воду п'ють доволі рідко.

Коли кішки зіштовхуються з ворогами, то піднімаються волосини на спині, аби здаватися більшими і таким чином залякати своїх опонентів. В денний час зазвичай ховаються в кущах. Інколи можуть бути активними в похмурі дні. На територію одного самця зазвичай припадають території трьох самиць[14].

Степові кішки полюють переважно на мишей, пацюків, птахів, рептилій та комах[15][16].

Самиці народжують від одного до трьох кошенят, в більшості випадків під час теплих вологих сезонів[15]. Кішки народжують своє потомство в норах або в западинах у землі. Період вагітності триває від 56 до 69 днів. Кошенята народжуються сліпими і потребують повної опіки від своєї матері. Вони лишаються зі своєю матір'ю 5-6 місяців і стають статево зрілими через 6 місяців після народження.

Степова кішка входить до Додатку II СІТЕС[4].

На даний час лише організація Alley Cat Rescue займається зберіганням та розведенням степових кішок.

Завдяки подібністю між домашньою та степовою кішками, було виявлено, що домашня кішка може виступати як сурогат для ембріонів степової. Подібності між цими двома видами означають, що ембріон степової кішки може безпечно виношуватися домашньою кішкою, не будучи відкинутим[17].

1 листопада 1997 Лівійська пошта випустила поштові марки із зображеннями степової кішки[18].

• IUCN/SSC Cat Specialist Group — African wildcat