Одомашнення

Не всі види тварин здатні уживатися з людиною, тільки деякі змогли подолати страх перед людьми. Різні народи приручали безліч самих несподіваних тварин — антилоп, журавлів, страусів, пітонів і навіть крокодилів. Деякі вчені вважають, що первісні люди утримували в неволі і приручали навіть мегатерія (нині вимерлих гігантських лінивців) і печерних ведмедів. А карфагенський полководець Ганнібал у війнах з римлянами кінця III ст. до н. е. використовував бойових слонів.

Однак приручити ще не означає одомашнити. Кількість видів дійсно одомашнених тварин дуже невелика — не більша 25. Для одомашнення необхідно, щоб поміщена в неволю тварина принесла потомство. Тільки тоді можна зайнятися добором і, зберігаючи особини з найціннішими для людини властивостями, через багато століть отримати вже не просто приручену, а справжню домашню тварину. Так наприклад, у давнину при дворах правителів Сирії, Індії, Середньої Азії, навіть Європи часто тримали гепардів, цінували за красу і чудові мисливські якості. Історія знає два приклади, коли ручні гепарди належали великим людям: один — Чингісхану, інший — Карлу Великому. Однак приручені гепарди не стали домашніми.

Першим супутником людини став вовк, «прибившись» до неї в кам'яну добу (10-15 тис. років тому). Генетики встановили, що вперше вовки були одомашнені людиною в Південній Азії. Таким чином домашня собака походить від прирученого вовка.

Майже так само довго (не менше 10 тис. років) триває дружба людини з вівцями і козами. Предком овець був гірський баран — муфлон, що мешкав в Південній Європі і Передній Азії. В результаті схрещування і ретельного відбору людина створила понад 150 порід домашніх овець, нині лише віддалено нагадують дикого прародителя. Кози ведуть свій рід від бородатого або безоарового козла — мешканця тих самих областей, що і муфлон. Число порід домашніх кіз невелика, проте вони дуже різноманітні: ангорські з прекрасною вовною, швейцарські молочні; невеликі камерунські, які чудово лазять по деревах та інші. Найбільшу користь людині принесло одомашнення тура — предка сучасних корів. Порівняно недавно дикі тури водилися в Європі, Північній Африці, Малій Азії і на Кавказі. Остання на Землі самка тура була вбита в Польщі, в лісах Мазовії в 1627.

7,5 тис. років тому людина одомашнила буйвола — сильного і небезпечного звіра. Тепер в спекотних країнах вони не тільки джерело м'яса і шкур, а й незамінна тягова сила.

Кінь одомашнений порівняно недавно — 5-6 тис. років тому. Його предком був зниклий тепер тарпан, який привільно почував себе в степах Євразії. Втім, деякі вчені припускають, що кінський родовід починається з дикого коня, який отримав назву кінь Пржевальського. Та саме гніда кобила найбільш схожа на східноєвропейський вид лісового коня що має захисний окрас в смерекових лісах та дібровах. Просте схрещення з іншими видами дало ті різновиди порід від білого до чорного. Переважає думка, що вигодовуючи дике лоша молоком корови людина отримала домашнє лоша, що зростаючи в господарстві людини мало прихисток і доволі сіна взимку.

При переході людини до осілого способу життя (приблизно 10 тис. років тому) і з початком розвитку землеробства, коли з'явилися перші поселення та комори, в яких зберігалися запаси зерна, з'явилися перші домашні кішки. Одомашнення кішки сталося на Близькому Сході шляхом приручення дикої близькосхідної (інакше лівійської або нубійської) кішки, і всі 600 млн нині на Землі домашніх кішок є нащадками п'яти диких близькосхідних (лівійських) кішок, приручених в районі Родючого півмісяця.

Солідна і історія домашніх птахів: близько 5 000 років тому одомашнені кури, що ведуть свій рід від банківських і червоних курей Південної та Південно-Східної Азії, і гуси — нащадки дикого сірого гусака. 3-4 000 років тому в Європі і Китаї одночасно одомашнили качок, а в західній Африці — цесарок.

Експерименти в області одомашнення продовжуються досі. Селекціонери ведуть роботи з лосями і антилопами, оленями-маралами і вівцебиками, соболями, норками і багатьма іншими хутровими звірами, при цьому найбільші перспективи для одомашнення мають суспільні тварини, з тварин «індивідуалістів» одомашнена тільки^{[джерело?]} кішка. Крім того, вчені створюють все нові породи раніше одомашнених тварин.

Для одомашнення мають значення не тільки властивості того чи іншого виду, людина повинна бути гідна своїх підопічних: його обов'язок — постійно дбати про них, а не розглядати домашніх тварин, лише як джерело молока, м'яса та вовни.

У Новосибірському інституті цитології і генетики Сибірського відділення РАН з середини ХХ ст. вченими школи Бєляєва проводиться експеримент з одомашнення фермерських лисиць. В наш час^[коли?] керівником дослідницької групи є професор і доктор біологічних наук Людмила Труть. У ході експерименту тварина розвиває емоційну прихильність і навіть відданість людині. Але головне — дика тварина навчається новим способам комунікації з людиною, вчиться розуміти жести, погляди, слова і використовувати ці соціальні сигнали в процесі «спілкування».

Професор Людмила Миколаївна Труть пише, що «генетичне перетворення поведінки (з дикої — в домашню) тягне за собою морфологічні і фізіологічні зміни, подібні до тих, які відбулися в історичному минулому у собак та інших домашніх тварин».

Ступінь доместикації різних видів тварин може бути різною залежно від потреб людини. У процесі доместикації, під впливом нових умов середовища і штучного відбору у тварин з'явилися ознаки, що відрізняють їх від диких родичів, причому тим значніші, чим більше праці і часу витрачала людина на отримання тварин з необхідними йому властивостями. Разом з тим, як пише Доріан К. Фуллер з Інституту археології Університетського коледжу, Лондон (UCL), «всі одомашнені тварини мають певні характерні ознаки (хоча і не обов'язково, щоб всі домашні тварини мали всі з нижчеперелічені ознаки одночасно)».

До характерних ознак доместикації тварин належать:

• зміна в розмірі: вкорочення кінцівок, у великих тварин — зменшення розмірів тіла, у дрібних — можливе збільшення в розмірі і ширша морфологічна варіативність різних частин тіла;
• велика покірність, слухняність, тямущість, а також більша тривалість ювенільних характеристик у тварин, неотенія (еволюційний процес розвитку, в результаті якого дитячі форми *поведінки зберігаються і в дорослому віці);
• порушення дикого типу, системи спаровування, втрата домінування самців, зниження статевого диморфізму;
• зміна розподілу жиру, скорочення м'язової маси;
• зміни в типі вовни і вовняного або пір'яного покриву;
• зміна забарвлення, ослаблення значення природного захисного забарвлення.

• Список одомашнених тварин
• Сільськогосподарська магія (аграрна магія)
• Селекція
• Інтродукція

• Освоєння тварин // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1248. — 1000 екз.
• Собаки могли быть приручены на 15 тысяч лет позже, чем считалось ранее

• ОДОМАШНЕННЯ ТВАРИН