Приблизно так лебедів зображають на весільній символіці

Пір'я лебедів за своїм забарвленням буває або чисто біле, або ж сірого чи чорного кольору. Забарвлення птахів багато у чому залежить від кліматичних умов в яких вони проживають,якщо вони живуть у південних (тепліших) областях оперення буде темнішим,а якщо у північних (холодніших) відповідно -більш світлішим. Самиць і самців дуже важко відрізнити, так як особливих відмінностей зовнішності вони не мають. Білий лебідь має значні розміри тулуба, масу від 10 до 13 кілограмів. Довжина тіла дорослих особин досягає 120-180 сантиметрів.Витончена, довга шия дає змогу добувати їжу з самого дна водойм не занурюючись повністю. Розмах крил становить близько 2 метрів. У залежності, до якого виду належить представник, розміри тіла варіюють[1]. Оперення щільне та водонепроникне. Добре розвинена куприкова залоза. Під час линьки чисельність оперення зменшується, відповідно йому стає проблемою злетіти, через що у цей період зростає ризик лебедя стати жертвою[2]. У лебедів поперечні вирости країв дзьоба перетворились на зубці,що слугують пхахам для утримання здобичі,дзьоб сірий або чорно-жовтого кольору[3]. Лебеді є найбільшими водними птахами. Якщо представник виду за розміром такий як і гуска, лебедя можна відрізнити за наявним наростом при основі дзьоба. Лапи темного кольору,досить короткі, через що лебеді, пересуваючись по землі, справляють враження незграбних. Зате у них дуже розвинена літальна(гладенька) мускулатура, що дозволяє їм долати тисячі кілометрів на їх щорічних перельотах на південь і назад. У разі небезпеки лебідь сильним удором крила може завдати значної шкоди ворогові (зламати кістку чи навіть вбити не великого хижака[4]). Також лебеді володіють хорошим зором, таким чином вони бачать усе під водою,коли вони плавають, що дозволяє їм вчасно втекти від хижаків.у разі втечі лебідь широко махає крилами і ніби біжить по воді, розвиваючи при цьому велику швидкість[5].

Лебеді є моногамним птахами(тримаються однією парою до кінця життя). Якщо самець чи самка помирає, інший партнер не шукає пари вдруге. Потомство виводиться обома батьками, що опікуються своїм молодняком протягом року після народження.

У лебедів чорного кольору,як свідчат замітки орнітологів,панують одностатеві шлюбні союзи,в яких самка потрібна для виношування яєць,після чого її виганяють, а висиджування потомства беруть на себе двоє самців.[6]

Пташенята у лебедів народжуються пухнасті,сірого забарвлення,молоді особини мають рожевий дзьоб і кінчик чорного кольору[7],не залежно від виду,колір і структура оперення змінюється через три роки життя. Розвиваються пташенята швидко,тому вже через кілька днів після народження можут самостійно плавати разом із батьками. При наявності потомства самки стають неспокійні та агресивні,захищаючи своїх пташенят[8]. На відміну від інших видів птахів, пташенята лебедів не залишають гнізда одразу ж як тільки навчились літати, батьки піклуються та навчають своє потомство до двох років життя, для того щоб вони могли вижити якщо залишаться без батьків.[9]

З турботою лебеді відносяться не лише до свого партнера і потомства, але й до інших родичів, таким чином при нездужані одного з членів зграї,лебеді можуть відкласти переліт до його одужання[10].

Найближчими родичами лебединих, з точки зору зоології є гуси і качки[11].

Голова лебедя

На території Англії,лебідь вважається королівським птахом.Його назва означає блискучий[14].Лебеді символізують вічну і незмінну любов. Таку сильну любов часто позначають фразеологізмом «лебедина любов». Часто на весільній символіці зображають пару лебедів, повернутих одне до одного.

Лебеді -одні з улюблених і шанованих видів птахів по всьому світу і літературі та музиці. Одним з найбільш відомих є балет Петра Ілліча Чайковського - "Лебедине озеро". Вйого основу покладено історію давньої німецької легенди про принцесу-красуню Одетті, яку претворив на лебедя злий чаклун Ротбарт[15].

У лебедів їстівне м'ясо. Проте частіше люди лебедів тримають не заради м'яса, а заради окраси місцевості. У Європі у багатьох містах для пари лебедів у ставках та озерах виділяли спеціальне місце. У багатьох королівських садах лебедів заводили, аби прикрасити ці місця.

Малий лебідь — найрідкісніший із лебедів

• Лебідь-шипун (Cygnus olor) -має таку назву через характерні шиплячі звуки,які представники цього виду видають коли не задоволені чи роздратовані.Служить символом Данії[16].Це велика порода,особини можуть важити до 13 кілограм(трапляються масою 15кг), самки переважно мають меншу масу тіла (6-9 кілограм).Колір опереня -білий,у молодих особин віком до трьох років оперення буре,дзьоб -червоний із характерним цьому виду наростом. На відміну від інших порід,під час плавання лебідь шипун тримає шию зігнотою у формі латинської літери "S".Тривалість життя може тривати до 28 років.[17] У Великобританії лебеді-шипуни, що плавають на річці Темзі належать королеві та їх вилов суворо заборонений[18]. Гніздо лебедя це пожовкла рослинність,яку зберає переважно самка. Кладка складає 5-8 яєць брудно-жовтого кольору, які насиджує переважно також самка. Населяють переважно водойми із зарослою водою (лимани,озера, іноді болота[19]).
• Лебідь-кликун (Cygnus cygnus) — свою назву отримав,через характерні дзвінкі,трублячі звуки, які видає цей вид частіше під час перельотів, рідкісний перелітний та зимівний птах в Україні. Цей вид є визнаний національним птахом Фінляндії[20]. Один із найбільших видів птахів Росії, занесений в Червону книгу. Головна відмінність лебедя кликуна від інших видів є відсутність шишки (наросту) біля основи дзьоба. Шия у цього лебедя під час плавання витягнута та не є зігнутою,крила сильно притиснуті до тулуба. Проживають і гніздяться за теплих умов навколишнього середовища у Північній частині лісів: Євразії, від Скандинавських кордонів до Шотландії, Чукотки, Сахаліни, також можна побачити в північній частині Каспійського моря. На зимівлю вони перелітають у другій половині вересня на північну частину Середземного моря, південну та південно-східну Азію. Дуже маленька частина осіб не перелітає зимувати, а залишається на місцях гніздування це переважно скандинавські кликуни, що знаходяться на Балтійському озері, водна місцевість, що не замерзає. На весні, у другій половині березня вони поаертаються назад. Харчуються переважно водоростями та рослинною їжею, а також дрібними тваринами (рибу потребують пташенята,оскільки для їхнього росту необхідна велика кількість білка), у лебедів цього виду рослинні харчі переважають над тваринною їжею[21].
• Лебідь малий, або тундровий лебідь (Cygnus bewickii) — рідкісний перелітний та зимівний, занесений до Червоної книги України. Масою тіла всього від 4,9 до 6,5 кілограм,з довжиною тіла від 107 до 132 сантиметрів, розмах крил від 173 до 200 сантиметрів. Від лебедя-кликуна відрізняється коротшою шиєю та меншими розмірами. Молодий птах має сірого кольору оперення, жовтувато-бурий або червонувато-бурий дзьоб, повністю біле оперення має після третього року життя. Селиться на містях низинної тундри, у рослинному рокриві яких домінують осоки, кладка з 1-5 яєць,насиджування триває 29-30 днів. Через 40-45 днів після народження,молоді пташенята вже можуть літати. Під час зимівлі тримаються разом з іншими видами лебедів, рідше окремими зграями та сімейними групами на відкритих солоних водоймах. З мість зимівлі відлітають у березні (в цей час можна зустріти у внутрішній частині України). Під час перельотів для відпочинку зупиняються на великих водоймах. Зимує на Британських островах, північно-західному узбережжі Європи (Нідерланди,Німеччина), Південному узбережжі Каспійського моря, на узбережжі Південно-східної Азії (Японія,Китай). В Україні не гніздиться[22].
• Лебідь-трубач (Cygnus buccinator) -назва походить теж,від звуків,які видає птах від час спілкування з іншими особинами.Схожий до лебедя кликуна,проте дзьоб у нього чорного кольору.у неволі може жити до 30 років.
• Лебідь чорнодзьобий (Cygnus columbianus).
• Чорний лебідь (Cygnus atratus) -отримав свою назву через забарвлення оперення. Цей вид переважно водиться в Австралії, переважно селиться на болотах чи зарослих озерах,зокрема його можна побачити в зоопарку. Чорний лебідь є емблемою Західної Австралії[23].
• Американський лебідь (Cugnus columbianus) -один із найменших видів лебедів,що живуть у Північній півкулі. Його вага коливається від 4 до -10 кілограм,довжина тіла від 115 до 145 сантиметрів. Цей вид можна розпізнати по характерному кольору чорного дзьобу з меленьким жовтими плямами біля його основи (величина плям може варіювати).Американський лебідь також є моногамним птахом,пари вони утворюють на прикінці зими і час від часу пара підтримує стосунки за допомогою своєрідних танців. Кількість кладки яєць залежить від температури зовнішного середовища (за несприятливих умов птахи можуть зовсім відмовитись від виведення потомства). Свої гнізда вони будують неподалік водойм, дно гнізд вистилають мохом. Гнізда і площу навколо них (близько 2 метрів) вони охороняють. Американський лебідь занесений до Червоної книги Росії[24].

Птахи на березі

Герб міста Горґен у кантоні Цюрих, Швейцарія

Складено багато творів, героями яких є лебеді. Лебідь — одна з популярних істот у геральдиці.

Дуже відомий твір Ганса Крістіана Андерсена - "Гидке каченя".

Твір з Української літератури - "Лебеді материнства" за творчістю Василя Симоненка.

Твір - "Не стріляйте в білих лебедів" Бориса Васильєва.

Твір Михайла Стельмаха - "Гуси-лебеді летять".

Сузіря "лебідь".

Сон про лебедя[25].

Книга "Чорний лебідь".

Твір Олександра Олеся "Лебідь".

Твір Остапа Вишні "Лебідь".

Фільм "Чорний лебідь" -психологічний триллер.

• Полювання

• Лебідь // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 812-813. — 1000 екз.

1. Опис.
2. джерело.
3. опис.
4. Джерело.
5. джерело.
6. Цікаве про лебедів.
7. Джерело.
8. Джерело.
9. джерело.
10. Джерело.
11. джерело.
12. Де живе.
13. джерело.
14. Джерело.
15. Легенда.
16. джерело.
17. джерело.
18. Джерело.
19. лебідь-шипун.
20. Джерело.
21. лебідь-кликун.
22. лебідь малий.
23. Лебідь чорний.
24. до Червоної книги Росії.
25. лебідь у сні.
26. джерело.