Леньків (Новгород-Сіверський район)

Ле́ньків  — село в Україні, у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області.
День села відзначається за церковною традицією 21 листопада, у церковне свято Собору Архістратига Михаїла, на честь якого в селі було встановлено церкву.

село Леньків
Країна  Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Новгород-Сіверський
Рада Мамекинська сільська рада
Облікова картка Леньків 
Основні дані
Засноване на сучасному місці в другий половині 17 століття
Населення 300
Площа 0,94 км²
Густота населення 319,15 осіб/км²
Поштовий індекс 16032
Телефонний код +380 4658
Географічні дані
Географічні координати 52°04′44″ пн. ш. 33°16′01″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 152 м
Водойми р. Десна, Рома
Місцева влада
Адреса ради 16032, с. Мамекине, вул. Центральна, 102
Карта
Леньків
Леньків
Мапа

Орган місцевого самоврядування

Після ліквідації Леньківської сільської ради, село Леньків увійшло до складу Мамекинської сільської ради, у складі якої перебуває й понині.

Географія

Село Леньків знаходиться у північній частині Чернігівської області. Розташоване у Новгород-Сіверському поліссі, на височині правого берега річки Десна та лівого берега річки Рома за 18 км від районного центру (автошлях Н27 та Р65) і за 173 км від обласного центру (автошлях Н27). Клімат помірно континентальний. Найтепліший місяць — липень. Найхолодніший місяць — січень.

Історія

До 1604 року.

За переказами, старий Леньків, на відміну від сучасного, був розташований південніше, на правому березі річки Рома, та через широку луку біля правого берега річки Десна. Під час битви під Новгород-Сіверським, у 1604 році, старий Леньків було практично знищено. Було спалено більшу частину Ленькова, разом із храмом Пресвятої Богородиці, відомого у другій половині XVI століття. З того часу, старий Леньків так і не відродився на тому місці та у тих межах, у яких він був. Вціліла, після руйнації та пожежі 1604 року частина села, дала початок поселенню з новою назвою – Киселівка.

Після 1604 року.

Сучасне село Леньків було побудовано на новому місці, північніше від старого, на лівому рукаві річки Рома, річці Дубня, яка не збереглася, та сліди якої ледь помітні, після битви під Новгород-Сіверським у 1604 році між військами Лжедмитрія І та Московського царства. Точна дата цієї події не встановлена, але історично припускають виникнення сучасного Ленькова у середині XVII століття. На території сучасного Ленькова виявлені сліди більш раннього заселення. В урочищі „Старе Городище», що розташоване за 2 км на південний-схід від села Ленькова, були виявлені, та досліджені (1907 р. С.А. Гатцук, 1908 р. Д.Я. Самовкасов, 1973 р. І.Ф. Іванченко) залишки стародавнього городища XI–XIІI столітті. Однак точна дата, коли тут виникло укріплене городище не визначена, так само, як і назва самого городища.

В складі Московської держави

У період входження до складу Московської держави, село Леньків перебувало в складі Новгород-Сіверського уїзду. Відповідно до історичних матеріалів, на той період селом володіли Яків Стромоухов (Богдан Стромоухов, Василь Дуров, Семен і Степан Локішови), сплачуючи при цьому із села податок у вигляді 9 пудів меду та службу бояринові.[1]

В складі Речі Посполитої. 1618–1632 роки

Після входження села Леньків до складу Речі Посполитої, зберігся територіальний поділ на уїзди. Село Леньків, як і за Московської держави, залишилось у складі Новгород-Сіверського уїзду, але додався територіальний поділ на стани й село Леньків увійшло до Кологородського стану, центром якого був Новгород-Сіверський.
В історичних джерелах зафіксовано, що на кінець червня — початок липня 1619 року, у селі Ленькові проживало лише 2 підданих.[1] Незважаючи на лихоліття війни, та її наслідки, село Леньків не стало пусткою.
Подимним реєстром у 1623 році зафіксовано, що селом Леньків володів Стефан Огинський, а само село мало статус "деревні". Вочевидь перша хвиля колонізації від початку 1620-х років до Смоленської війни 1632–1634 років, не вплинула на кількісний склад населення села Леньків. Одним із факторів цього було також і те, що дрібні шляхтичі-ленники, які отримали тут маєтки протягом 1619–1632 рр., не мали відповідних ресурсів для їхнього заселення, та те, що вже з кінця 1630-х років під впливом різних причин, зокрема посилення економічного тиску, почав набирати обертів процес міграції селян до Московського царства.[2]

Смоленська війна

З початком Смоленської війни 1732–1734 років, із Севська в напрямку Новгорода-Сіверського вирушив 1200-особовий контингент під керівництвом Баїма Болтіна. Битва під Новгород-Сіверським тривала з 5 до 30 грудня 1632 року. Після взяття міста воно було перетворене на єдиний постійний опорний пункт московських військ у регіоні.[3] Зважаючи на близькість Ленькова до Новгород-Сіверського, вочевидь можна припустити, що село Леньків у той час знову підпало під владу Московської держави.
Поразка московських військ під Смоленськом і укладення в червні 1634 р. Поляновського миру, що закріплював здобутки Речі Посполитої початку ХVII століття, повернуло села Леньків до складу Речі Посполитої.

В складі Речі Посполитої. 1634–1648 роки

Після укладення Поляновського миру, почалася активна колонізація у 1630–1640-ві роки. Сприяла цьому міграція населення українських воєводств Речі Посполитої на схід, а також поява в регіоні осіб, які не лише проявили зацікавленість у господарському освоєнні наданої їм території, чого не бракувало й раніше, а й володіли відповідним фінансовим ресурсом для організації цього процесу. Однак історичні джерела повторно не фіксують зростання податкового населення в селі Леньків.
Станом на 1638 рік володільцем села Леньків зафіксовано все того ж Стефана Огинського, а кількість диму, що оподатковувався в кількості 2-х. До податкового стану не вписували козаків, шляхту й духовенство. Вони були привілейованими прошарками населення й не оподатковувалися. Тому точні підрахунки всіх мешканців села Леньків визначити неможливі. Вважається, що на той час у кожному дворі мешкало 7-8 людей, а кожен двір і становив одиницю податку — дим. Здійснивши приблизні підрахунки, можна лише припустити, що в 1638 р. населення Ленькова складало від 20 до 25 осіб. Можливо, що це невелике населення, ще проживало у вцілілій частині спаленого в 1604 році Ленькові, яке після перенесення села Леньків на нове місце, отримало назву Киселівка, бо документи Речі Посполитої того часу не фіксують назви Киселівка в складі Кологородського стану, Новгород-Сіверського уїзду.
Успішне для Речі Посполитої завершення Смоленської війни і звільнення з-під московського контролю Новгород-Сіверського уїзду, до складу якого входило село Леньків, відкрило можливість поширити повітовий устрій, притаманний Речі Посполитій, на цю частину Чернігово-Сіверщини. Це було закріплено схваленням сеймом 1635 р. «Ординації Чернігівського воєводства». Новосформований повіт Чернігівського воєводства (Новгород-Сіверський) у цілому накладався на територію однойменного уїзду Московської держави, а значить село Леньків залишилося в складі Новгород-Сіверського, але вже не уїзду, а повіту та все того ж Кологородського стану.

В складі Гетьманщини (1678–1782 роки) та Російської імперії (1782–1917 роки).

Після визволення України від панування Речі Посполитої та утворення військово-адміністративного устрою, село Леньків увійшло до складу Новгородської сотні Стародубського полку, водночас відійшовши у володіння Новгород-Сіверської ратуші, ставши «ратушним» селом.
У 1753 році, старе володінні Новгород-Сіверської ратуші село Леньків, гетьманом Розумовським було надано в рангове володіння бунчуковому товаришу Григорію Губчицю, за бездітною смертю якого, воно надійшло його молодшим братам Петру та Михайлу. Єдина донька Михайла Васильовича Губчиця, Катерина Михайлівна побралася з Опанасом Кириловичем Лобисевичем у 1774 році, але село Леньків, як посаг за свою дружину, він отримав після 1783 року. Від них, село Леньків перешло у володіння їхньому синові Василю, 1775 р.н., після трагічної смерті якого, село Леньків перейшло у власність його дочці, Катерини Василівни та її чоловіку, Михайлу Андрійовичу Маркевичу.
Після ліквідації Гетьманщини та утворення Новгород-Сіверського намісництва у 1782 році, село Леньків увійшло до складу Погарського повіту. З ліквідацією Новгород-Сіверського намісництва у 1796 році, село Леньків увійшло до складу Шептаківської волості, Новгород-сіверського повіту, Малоросійської губернії.

Населення

Станом на 1723 рік в селі Леньків зафіксовано 16 дворів козаків, 20 дворів посполитих та 16 хат бобилів.
Станом на 1781 рік в селі Леньків зафіксовано 20 козачих дворів із 23 хатами та 32 посполитих двора з 35 хатами. З них виборних козаків 5 дворів у 7 хатах. Козаків підпомічників 15 дворів у 15 хатах та 1 бездворова хата.
У 1783 році за володільцями села Леньків, Губчицями, записано підданими 151 посполитий, з яких 76 осіб чоловічої статі та 75 осіб жіночої статі.
На 1854 рік у власницькому селі Ленькові нараховувалося 442 мешканця, з яких 219 осіб чоловічої статі та 223 особи жіночої статі, налічувалось 49 дворів, існувало 2 православні церкви.[4].
Станом на 1886 у колишньому власницькому селі Ленькові Мамекинської волості мешкало 466 осіб, налічувалось 88 двори, існували 2 православні церкви та постоялий будинок.[5].
За даними на 1893 рік у селі Ленькові мешкало 702 особи, з яких 319 осіб чоловічої статі та 283 особи жіночої статі, налічувалось 106 дворів.[6].
Перепис 1897 року зафіксувала зростання кількості мешканців села до 600 осіб, зафіксувавши 294 осіб чоловічої статі та 306 осіб жіночої статі, з яких 594 мешканці були православної віри.[7]

Церкви

Історично відомо про існування трьох церков села Леньків, час появи й місце розташування яких різні.
Церква Пресвятої Богородиці. Точна дата побудови церкви невідома. Відомо про її існування в другій половині XVI століття. Ймовірно побудована за часів перебування села Леньків у складі Московського царства. За традиційною архітектурою, скоріш за все була дерев`яна, одноверха. Місце її розташування отримало назву — Богородичного. Не збереглася. Зруйнована та спалена разом із більшою частиною села Леньків у пятницу 31 грудня (21 грудня за старим стилем) 1604 року, під час битви під Новгород-Сіверським між військами Лжедмитрія І та Московського царства. Саме з цими подіями, пов’язане обретіння чудодійної Леньківської ікони Божої Матері «Спасителька потопаючих», яка вціліла під час спалення Богородичного храму, та була перенесена до нової церкви Архістратига Михаїла.[8]
Церква Архістратига Михаїла. Після зруйнування та спалення храму Пресвятої Богородиці разом із більшою частиною села Леньків у 1604 році, церковне життя майже припинила своє існування. Польсько-московська війна 1609–1618 років не сприяла становленню нової церкви. 1618 року, коли внаслідок укладення Деулінського перемир’я, село Леньків, як і частина сіверських земель, що протягом попереднього століття перебувала в складі Московського царства, було приєднано до Речі Посполитої, подимним реєстром у 1623 році зафіксовано, що село Леньків мало статус «деревні», що вказує на те, що в селі не було своєї церкви.
12 травня 1623 р. Сигізмунд ІІІ на прохання смоленської шляхти видав документ під назвою «Прерогатива», що проголошував законним існування на території Смоленщини й Сіверщини, крім католицької церкви, лише унійної церкви. Малочисельне населення села Леньків того часу та дії уніатської й католицької церков, щодо навернення місцевого населення до своєї віри, були не дуже сприятливі для діяльності православної церкви. За таких умов побудова нової церкви в селі Леньків навряд чи могла відбутися.
Після Хмельниччини, коли відбулося становлення козацької держави, а православна віра не перебувала під забороною, на новому місці, де було побудовано село Леньків, між 1657–1670 роками (точна дата не встановлена) побудовано дерев’яну церкву Архістратига Михаїла, у якій зберігалася чудотворна Леньківською іконою Божої Матері «Спасителька потопаючих». Історично відомо, що в 1670 році церква Архістратига Михаїла вже є і священником її був отець Іоанн.

Церква Святої Великомучениці Катерини. У першій половині XIX століття поруч із церквою Архістратига Михаїла, володільцем села Леньків М. Маркевичем, над прахом його дружини було побудовано кам’яну поховальну церкву в ім’я святої Великомучениці Катерини.

Мартиролог села Леньків

Політичні репресії 1917-1991 років

Уродженці та мешканці села Ленькова, жертви політичних репресій 1917-1991 років. (список доповнюється)

Горбач Григорій Сидорович, 1902 р. н., с. Леньків, Новгород-Сіверського р-ну, українець, освіта початкова. Член ВКП(б). Проживав за місцем дислокації океск 34 гв. сд, червоноармієць. Заарештований 19.11.1942 р. за ст. 58-10 ч. 2 КК РРФСР. За вироком ВТ 34 гв. сд від 29.12.1942 р. справу припинено.[9]
Горбач Єгор Опанасович, 1899 р. н., с. Леньків Новгород-Сіверського р-ну, українець, освіта початкова. Проживав у с. Леньків, одноосібник. Заарештований 19.02.1938 р. За постановою «трійки» при УНКВС по Чернігівській обл. від 13.04.1938 р. за участь у діяльності антирадянського куркульського угруповання передбачена ВМП. Реабілітований 20.07.1969 р.[10]
Горбач Микола Григорович, 1907 р. н., с. Леньків Новгород-Сіверського р-ну, українець, освіта середня. Проживав за місцем дислокації 198 п військ НКВС, червоноармієць. Заарештований 21.12.1942 р. За вироком ВТ військ НКВД по Приморському краю від 03.02.1942 р. за ст. 58-2 КК РРФСР засуджений до позбавлення волі на 10 років. Реабілітований 26.02.1962 р.[11]
Горбач Яків Іванович, 1874 р. н., с. Леньків Новгород-Сіверського р-ну, українець, малописьменний. Проживав у с. Домотканів (приєднано до м. Новгород-Сіверський) Новгород-Сіверського р-ну, конюх. Заарештований 22.05.1935 р. За вироком ВТ в м. Новгород-Сіверський від 22.10.1935 р. за ст. 54-9 КК УСРР виправданий.[12]
Капля Юхим Карпович, 1890 р. н., с. Рогівка Новгород-Сіверського р-ну, українець, неписьменний. Проживав у с. Леньків Новгород-Сіверського р-ну, без певних занять. Заарештований 17.02.1938 р. За постановою «трійки» при УНКВС по Чернігівській обл. від 13.04.1938 р. за участь у діяльності антирадянського куркульського угруповання передбачена вища міра покарання. Реабілітований 20.07.1963 р.[10]
Кирієнко Андрій Прохорович, 1888 р. н., с. Леньків Новгород-Сіверського р-ну, українець, неписьменний. Проживав у с. Леньків, колгоспник. Заарештований 02.03.1938 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР. 16.07.1939 р. справу припинено. Звільнений з-під варти 16.12.1938 р. Реабілітований 28.03.1997 р.[13]
Кушнеров Тихін Васильович, 1906 р. н., с. Леньків Новгород-Сіверського р-ну, українець, освіта початкова. Проживав у с. Леньків, робітник лісгоспу. Заарештований 24.11.1943 р. За постановою від 29.01.1944 р. за ст. 54-1 «а» КК УРСР направлений до спецтабору НКВС для фільтрації. Реабілітований 18.12.1997 р.[14]
Моісеєнко Григорій Федорович, 1887 р. н., с. Леньків Новгород-Сіверського р-ну, українець, освіта початкова. Проживав у с. Фурсове Новгород-Сіверського р-ну, одноосібник. Заарештований 16.10.1930 р. За постановою особливої наради при Колегії ГПУ УСРР від 31.05.1931 р. за ст.ст.54-10, 54-13 КК УСРР ув’язнений до концтабору на 3 роки. Реабілітований 12.04.1989 р.[15]
Моісеєнко Федот Григорович, 1903 р. н., с. Леньків Новгород-Сіверського р-ну, українець, освіта початкова. Проживав у с. Леньків, колгоспник. Заарештований 08.09.1937 р. За вироком виїзної сесії Чернігівського облсуду у м. Новгород-Сіверський від 14.06.1939 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР засуджений до позбавлення волі у віддалених місцях на 7 років. Реабілітований 27.03.1964 р.[16]
Наумець Георгій Федорович, 1896 р. н., с. Леньків Новгород-Сіверського р-ну, українець, освіта середня спеціальна. Проживав у смт Короп Коропського р-ну, старший лісовод. Заарештований 17.04.1938 р. За постановою «трійки» при УНКВС по Чернігівській обл. від 24.04.1938 р. за ст. 54 -11 КК УРСР застосована вищої міри покарання. Розстріляний 20.05.1938 р. у м. Чернігів. Реабілітований 03.11.1956 р.[17]
Наумець Матвій Федорович, 1886 р. н., с. Леньків Новгород-Сіверського р-ну, українець, освіта початкова. Проживав у с. Леньків, одноосібник. Заарештований 25.05.1932 р. За постановою особливої наради при Колегії ГПУ УСРР від 25.10.1932 р. за ст. 54 -10 КК УСРР висланий до Північного краю на 3 роки. Реабілітований 12.06.1989 р.[18]
Наумець Прокіп Васильович, 1868 р. н., с. Леньків Новгород-Сіверського р-ну, українець, освіта початкова. Проживав у с. Леньків, селянин. Заарештований 19.05.1920 р. За вироком Чернігівського губревтрибуна лу від 30.11.1920 р. засуджений до позбавлення волі на 10 років. Реабілітований 26.06.1997 р.[19]

Період Голодомору 1932-1933 років

Мешканці села Ленькова, жертви Голодомору 1932–1933 років.[20][21][22]

Комонок Марина Юхимівна, селянка, колгоспниця, 1933 р.
Комонок Пилип Іванович, 1887 р., селянин, 1933 р.
Очинник […], 1933 р.
Шурига […], 1933 р.

Період окупації 1941-1943 років

Мешканці села Ленькова, які були розстріляні, страчені у в’язницях та таборах смерті, повішені, спалені під час німецько-фашистської окупації 1941-1943 рр.; загинули під час бойових дій, внаслідок артобстрілів та бомбардувань, а також від інших факторів, пов’язаних з війною; були вивезені на каторжні роботи і не повернулись.

Ахременко Юхим Михайлович, 1903 року народження, с. Леньків, українець, колгоспник. Страчений у в’язниці 10.01.1943 року. Похований у місті Новгород-Сіверський.[23]
Материнко Михайло М., 1860 року народження, с. Леньків, українець, тракторист. Розстріляний 02.09.1943 року. Похований у селі Леньків.[24]
Хлус Дмитро М., 1900 року народження, с. Леньків, українець. Розстріляний 26.03.1943 року. Похований у місті Новгород-Сіверський.[25]
Цурган Іван Володимирович, 1864 року народження, с. Леньків, українець. Розстріляний 05.04.1943 року. Похований у селі Леньків.[26]

Див. також

Посилання

Примітки
  1. Петро Кулаківський. Чернігово-Сіверщина в складі Речі Посполитої. 1618–1648. Київ. 2006. Додаток № 8. Сторінка 426.
  2. Петро Кулаківський. Чернігово-Сіверщина в складі Речі Посполитої. 1618–1648. Київ. 2006.
  3. Петро Кулаківський. Чернігово-Сіверщина в складі Речі Посполитої. 1618–1648. Київ. 2006.
  4. рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 2040)
  5. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)
  6. рос. дореф. Календарь Черниговской губерніи на 1893 годъ. Изданіе Черниговскаго Губернскаго Статистического Комитета. Годъ пятнадцатый. Черниговъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1892, (стор. 96), (код 403)
  7. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-263)
  8. Истроико-статистическое описание Черниговской епархии. Чернигов. 1874 г. С.58
  9. ГДА СБ України, м. Чернігів. – Спр. 6528-п.
  10. Держархів Чернігівської області, ф. Р-8840, оп.3, спр. 6694.
  11. ГДА СБ України, м. Чернігів. – Спр. 6401-п.
  12. ГДА СБ України, м. Чернігів. – Спр. 3218-п.
  13. Держархів Чернігівської області, ф. Р-8840, оп.3, спр. 1665.
  14. ГДА СБ України, м. Чернігів. – Спр. 9180-п.
  15. Держархів Чернігівської області, ф. Р-8840, оп.3, спр. 8286.
  16. ГДА СБ України, м. Чернігів. – Спр. 10145-п.
  17. Держархів Чернігівської області, ф. Р-8840, оп.3, спр. 2446-2451.
  18. Держархів Чернігівської області, ф. Р-8840, оп.3, спр. 6612.
  19. Держархів Чернігівської області, ф. Р- 4609, оп.1, спр. 1319.
  20. Державний архів Чернігівської області. Списки загиблих, Ф. 9030, оп. 2, спр. 14
  21. Державний архів Чернігівської області. Свідчення очевидців, Ф. 9030, оп. 1, спр. 111, 116
  22. Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Чернігівська область. Чернігів. 2008. Сторінка 395
  23. Книга скорботи України. Чернігівська область. Том 3. Сторінка 141
  24. Книга скорботи України. Чернігівська область. Том 3. Сторінка 165
  25. Книга скорботи України. Чернігівська область. Том 3. Сторінка 184
  26. Книга скорботи України. Чернігівська область. Том 3. Сторінка 185


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.