Лутига сива

Лутига сива[1][2] (Atriplex cana C.A.Mey.) — багаторічна рослина родини амарантових.

Лутига сива
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Щирицеві (Amaranthaceae)
Рід: Лутига (Atriplex)
Вид:
Лутига сива (A. cana)
Біноміальна назва
Atriplex cana

Загальна біоморфологічна характеристика

Багаторічний напівчагарник 20-50 см заввишки, у нижній частині дерев'янистий, сильно розгалужений. Однорічні пагони і листки густо покриті сріблясто-білими лусочками. Листя чергові, нижні кососупротивні, товстуваті, довгасто-овальні до оберненоланцетних або навіть лінійних (верхні), тупі, часто з виїмкою, звужені в черешок, цілокраї. Суцвіття — мутовчасто-колосоподібна безлиста волоть. Приквітки маточкових квіток сидячі, вгорі широкі, здебільшого тризубчасті, зростаються краями до половини. Насіння округле, 2-2,5 мм в діаметрі, плоске, коричневе. Квітне у липні, плодоносить у вересні.

Поширення

Природний ареал

Поширення в Україні

Зустрічається в гірському Криму (рідко) і на солончаках Присивашшя[3].

Екологія

Мешкає в глинисті пустелях, на ґрунтах, перехідних від солончаків до солонців, на коркових солонцях. Росте в масових кількостях і є одним з характерних ландшафтних рослин напівпустелі.

Господарське значення

В пустельній місцевості є прекрасним паливом і добре горить навіть у свіжому вигляді. Кормова рослина, яку поїдають головним чином верблюди, задовільно — вівці й коні.

Охоронний статус

Занесений до Червоних книг Воронезької області і Алтайського краю.

Примітки
  1. Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка веб-ресурсу: Третяк Платон Романович
  2. Atriplex cana // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. Коломійчук В. П. Географічний аналіз флори берегової зони Азовського моря // pISSN 2225-5486, eISSN 2226-9010. Біологічний вісник МДПУ. 2012. № 2

Див. також

Література
  • Ломоносова М. Н., Большаков Н. М., Красноборов И. М., Кашина Л. И., Турицина Н. Н., Гельтман Д. В., Шемберг М. П. Флора Сибири (в 14 томах). Том 5. Salicaceae — Amaranthaceae. Под ред. д-ра биол.наук, проф. Кроасноборова И. М., д-ра биол. наук Малышева Л. И. — Новосибирск, Наука. Сиб. отделение, 1992. — 312 с. ISBN 5-02-028894-2 (рос.)
  • Флора СССР, Т. 6. Ред. Комаров В. Л., Шишкин Б. К. Москва-Ленинград: АН СССР, 1936. 954 с. (рос.)
  • Гроссгейм А. А. 1949. Определитель растений Кавказа. М.: Сов. наука. 747 с.
  • Ильин М. М. 1936. Род Лебеда - Atriplex L. // Флора СССР. Т.6. М.; Л.: Изд-во АН СССР. С.77-107.
  • Коропачинский И. Ю., Встовская Т. Н. 2002. Древесные растения Азиатской России. Новосибирск: Изд-во СО РАН, филиал "Гео". 707 с.
  • Курочкина Л. Я., Османова Л. Т., Карибаева К. Н. 1986. Кормовые растения пустынь Казахстана. Алма-Ата: Кайнар. 208 с.
  • Медведев П. Ф., Сметанникова А. И. 1981. Кормовые растения европейской части СССР. Л.: Колос. 336 с.
  • Иллюстрированный определитель растений Казахстана. Т.1. 1969 / Под ред. В. П. Голоскокова. Алма-Ата: Наука. 644 с.
  • Определитель растений Средней Азии. Т. 3. 1972 / Под ред. О. Н. Бондаренко, М. М. Набиева. Ташкент: ФАН. 268 с.
  • Chinese Academy of Sciences. 1959-. Flora reipublicae popularis sinicae.(англ.)
  • Jalas, J. & J. Suominen. 1972-. Atlas florae europaeae.
  • Tutin, T. G. et al., eds. 1993. Flora europaea, second edition.
  • Wu Zheng-yi & P. H. Raven et al., eds. 1994-. Flora of China (English edition).

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.