Любомир Кавалек

Кавалек грав у чотирьох чемпіонатах Чехословаччини. Три результати були значними:

• 1962 — у 19 років став наймолодшим гравцем, який виграв чемпіонат Чехословаччини. (Кавалек 12,5/17, Хорт і Блатний 11)[4][13][14][15]
• 1963 — поділив друге місце (Пахман 14,5/19, Кавалек і Філіп по 13,5, Хорт 12,5)
• 1968 — виграв найсильніший в історії чемпіонат (Кавалек 15/19, Хорт і Смейкал по 14, Філіп 13, Пахман і Янса по 12)[8][13]

Кавалек фінішував першим на трьох чемпіонатах США.[13]

• 1972 — поділив 1-ше місце з Самуелем Решевським і Робертом Бірном у Нью-Йорку; Бірн виграв плей-оф у Чикаго в 1973 році.[16]
• 1973 — поділив перемогу з Джоном Грефе.
• 1978 — переможець з результатом 10-4, на одне очко попереду Джеймса Тар'яна.[17]

• 1968 — перша значна перемога на міжнародному рівні — турнір IBM в Амстердамі (Кавалек 10,5/15, Бронштейн 10)[8][13][18][19]
• 1970 — на шляху до США Кавалек виграв ще один сильний турнір у Каракасі (Кавалек 13/17, Штейн і Панно 12, Бенко, Івков і Карпов по 11,5)[13][20]

«У 1970-х Кавалек був одним з найбільш активних і успішних турнірних гравців зі США».[8]

Крім поділу 1-го місця на чемпіонаті США, Кавалек виграв чотири турніри:[21]

• Лансароте (Кавалек 8,5/10, Андерссон 8, Любоєвич 7,5, Ріблі 7)[22]
• Нетанья (Кавалек 11/15, Решевський 10)[23][24][25]
• Монтілья, поділ 1-го місця (Кавалек і Пфлегер по 6/9)[26]
• Бауанг (Кавалек 7,5/9, Івков і Кінтерос по 6,5, Ларсен 6)[8][27]

Також посів третє місце в Амстердамі (Петросян і Планінц по 10, Кавалек 9,5, Спаський 9) і в Манілі (Ларсен 12,5/15, Любоєвич 11,5, Кавалек 11).[28]

Завдяки цим результатам Кавалек у 1974 році вийшов на 10-те місце в офіційному рейтинг-листі ФІДЕ — 2625 балів. Також 1974 року поділив 1-ше місце в Золінгені (Кавалек, 10/14 Полугаєвський, Спаський, Кураїца по 8,5).[8][21]

Кавалек фінішував третім 1966 року в Гаазі на Європейському зональному турнірі (Глігорич 12,5/16, Білек 12, Кавалек 11.5) і завоював путівку на Міжзональний турнір 1967 року в Сусі, де став одним із трьох гравців, які зіграли внічию з Боббі Фішером.[29] На міжзональному турнірі 1976 у Манілі Кавалек фінішував сьомим.[30]

Кваліфікувався також на міжзональні турніри 1979 і 1987^{[уточнити]} років.[8]

• Спліт 1964 (Кавалек і Кураїца 9/11)[20]
• Варна в 1965 і 1967[13]
• Зволле 1967[31]
• Гаага 1968[32]
• Нетанія 1971 поділив 1-ше (Кавалек і Парма 10/15)[25][33]
• Відкритий чемпіонат Західної Німеччини 1981 у Бохумі (Кавалек 12/15, Хорт 10,5)[34][35]
• Mentor Hall of Fame Classic, Александрія 1996 (Кавалек 2,5/4, Бенко, Бісгаєр і Курдо по 2, Денкер 1,5)[13]
• Відкритий чемпіонат Голандії 1969 в місті Дірен, 10-0 абсолютний результат[36]

• Лейпциг 1965 (Pietzsch 10,5/15, Кавалек і Ліберзон по 10) — остання гросмейстерська норма.[37]
• Поляниця-Здруй 1968 (Смислов 11,5/15, Кавалек 10,5)[38]
• Монтілья-Морілес 1976 (2-4-те місця) (Карпов 7/9, Кавалек 5,5)[39]
• Ваддінксвен (Нідерланди) травень 1979 року (Карпов 4,5/6, Кавалек 3, Хорт 2,5, Сосонко 2)[40]

1979 року Кавалек зіграв у двоколовому турнірі Людина та її виклик шаховому світові (Man and his World Chess Challenge) в Монреалі, який сам же й організував. Результат став найдивнішим у кар'єрі. Кавалек завершив останнім у першому колі 1,5/9, але виграв другу половину 6,5/9.[20] Загалом за підсумками двох кіл поділив 7-ме місце.[41]

• Бухарест 1966, 3-тє місце (Корчной 12,5/14, Георгіу 10 Кавалек 9.5)[42]
• Тілбург 1977, 3-тє місце (Карпов 8/11, Майлс 7, Кавалек, Хорт, Хюбнер Тімман по 6)[43]
• Амстердам 1977, поділив 3-тє (км 10.5/15, Гулак 9.5, Кавалек і Ліберзон по 9)[44]
• Амстердам 1981, поділив 4-те місце (Тімман 7,5/11, Карпов і Портіш по 7, Кавалек, Хорт і Смислов по 6,5)[45]

Кавалек у 1980 році

Кавалек зіграв на дев'яти шахових олімпіадах, представляючи Чехословаччину в 1964 і 1966, і США від 1972 до 1986 року, за винятком 1980. З цих семи виступів за збірну США він тричі виступав на першій шахівниці й двічі на другій, його команда завоювала одну золоту та п'ять бронзових медалей.[46]

Від 1969 до 1991 року Кавалек був провідним гравцем за німецький клуб з міста Золінгена. За час його виступів команда виграла 10 національних чемпіонатів у 1969, 1971,1972,1973,1974,[47] 1975,[48] 1980,[49] 1981,[50] 1987[51] і 1988 роках[52], а також в 1976 і 1990 роках європейські клубні чемпіонати.[53] На клубному чемпіонаті Європи 1977-79 років Кавалек набрав 5,5/6 на першій шахівниці, зокрема двічі переміг Василя Смислова.[54]

У матчі США проти Скандинавії 1986 року в Рейк'явіку, Кавалек на другій шахівниці переміг Бента Ларсена 1,5-0,5.

У матчі Москви проти Праги в квітні 1968 року, обіграв Євгена Васюкова 1,5-0,5.

1976 року став найкращим гравцем у складі команди Washington Plumbers, яка виграла національну шахову Лігу.[55][56]

Kavalek виграв два міжнародні матчі:

• 1969 року виграв матч з 10 партій проти чемпіона Голландії Ханса Геє в Ерселі (Нідерланди) з рахунком 7 на 3.[57][58]
• 1978 року виграв матч проти шведського гросмейстера світового класу Ульфа Андерссона з великим рахунком 6,5 на 3,5. Матч проходив в автосалоні дилера Вольво у Вашингтоні.[13]

Kavalek програв два матчі проти представників світової еліти у місті Золінгені (Німеччина). У 1970 році він програв Бенту Ларсену з рахунком 2-6[59] і в 1977 році Борису Спаському 2-4.

Кавалек належав до списку 100 найкращих гравців світу у рейтинг-листі ФІДЕ безперервно від кінця 1962 року і аж до вересня 1988 року, коли його рейтинг Ело сягнув 2625 пунктів.[60] Знову потрапив до чільної десятки активних гравців у 1980 році.[61] Згідно з системою ретроспективного рейтингу Chessmetrics, він досяг свого на початку 1974 року, коли посідав 18-ту сходинку маючи 2695 пунктів.[62]

Kavalek був обраний до Галереї видатних шахових журналістів (Gallery of Distinguished Chess Journalists) у 2006 році[7] і виграв нагороду Шахові журналісти Америки (Chess Journalists of America) за найкращу колонку в газеті.[13] Між 1960—2012 роками статті Кавалека публікували в себе різні друковані та інтернет-видання, такі як Chess Life & Review (1970—1979) і British Chess Magazine (1994—2010).[13][21] Він був головним редактором шахових видань для RHM Press у Нью-Йорку з 1973 по 1986 рік.[69] Був шаховим аналітиком у газеті «Вашингтон пост» від 1986 доо 2010 року, його остання колонка вийшла 4 січня 2010.[70] У травні 2010 року став шаховим оглядачем Хаффінгтон пост.[71] Був членом журі, яке вибирало найкращі і найважливіші партії для Chess Informant (1989—1993).[13]

• «The Najdorf Variation of the Sicilian Defense» with Efim Geller, Svetozar Gligorić and Boris Spassky, published by RHM Press in 1976 — ISBN 0-89058-221-1[72]
• «Wijk aan Zee Grandmaster Chess Tournament 1975» published by RHM Press in 1976 — ISBN 0-89058-214-9; «One of the greatest tournament books of all time» — Sidney Fried, Publisher
• "World Cup Chess: The Grandmasters’ Grand Prix, " published in England by Bloomsbury Publishing in 1990 — ISBN 0-7475-0495-4 and in the U.S. by Trafalgar Square Publishing in 1990 — ISBN 0-943955-31-9
• «Tilburg 1977 — Sachovy turnaj velmistru» (in Czech), published by SACHInfo in 2002 — ISBN 80-86595-00-5