Лізоцим

Лізоцим (англ. Lysozyme), мурамідаза або N-ацетилмурамідклікангідролаза (КФ 3.2.1.17) — білок, який кодується геном LYZ, розташованим у людини на довгому плечі 12-ї хромосоми.[1][2][3] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 148 амінокислот, а молекулярна маса — 16 537[4].

Послідовність амінокислот
1020304050
MKALIVLGLVLLSVTVQGKVFERCELARTLKRLGMDGYRGISLANWMCLA
KWESGYNTRATNYNAGDRSTDYGIFQINSRYWCNDGKTPGAVNACHLSCS
ALLQDNIADAVACAKRVVRDPQGIRAWVAWRNRCQNRDVRQYVQGCGV
Лізоцим
Ідентифікатори
Символи Glyco_hydro_22_lysIPR000974lysozymeLysozyme1,4-N-AcetylmuramidaseDelvozymeGlobulin G1Lydium-KLPMucopeptide glucohydrolaseMuramidaseN,O-DiacetylmuramidasePeptidoglycan N-acetylmuramoylhydrolasemucopeptide N-acetylmuramoylhydrolase
Зовнішні ІД GeneCards:
Ортологи
Види Людина Миша
Entrez
н/д
н/д
Ensembl
н/д
н/д
UniProt
н/д
н/д
RefSeq (мРНК)
н/д
н/д
RefSeq (білок)
н/д
н/д
Локус (UCSC) н/д н/д
PubMed search н/д н/д
Вікідані
Див./Ред. для людей

Цей білок є ферментом, що руйнує клітинну стінку бактерій шляхом каталізу реакції гідролізу 1,4-бета-зв'язків між залишками N-ацетилмурамової кислоти і N-ацетил-D-глюкозаміном у складі гліканового ланцюжка пептидоглікану та між залишками N-ацетил-D-глюкозаміну в складі хітодекстрину. Лізоцим у великій кількості міститься в багатьох секретах тварин, таких як сльози, слина і слиз. Лізоцим також міститься у цитоплазмених гранулах поліморфоядерних нейтрофілів. У великій кількості цей фермент також присутній у білках яєць. Лізоцими C-типу близько пов'язані з альфа-лактальбуміном як за нуклеотидною послідовністю генів, так і за своєю структурою, що робить їх членами однієї родини.

Лізоцим відкрив 1921 року Александер Флемінг (першовідкривач пеніциліну). Він помістив на тверде агаризоване середовище трохи слизу із носа, а через кілька тижнів помітив, що ріст бактерій навколо слизу був пригнічений. Пізніше вчений виділив саму антибактерійну речовину — лізоцим[5].

Література
  • Castanon M.J., Spevak W., Adolf G.R., Chlebowicz-Sledziewska E., Sledziewski A. (1988). Cloning of human lysozyme gene and expression in the yeast Saccharomyces cerevisiae.. Gene 66: 223 — 234. PubMed DOI:10.1016/0378-1119(88)90359-9
  • Chung L.P., Keshav S., Gordon S. (1988). Cloning the human lysozyme cDNA: inverted Alu repeat in the mRNA and in situ hybridization for macrophages and Paneth cells.. Proc. Natl. Acad. Sci. U.S.A. 85: 6227 — 6231. PubMed DOI:10.1073/pnas.85.17.6227
  • Yoshimura K., Toibana A., Nakahama K. (1988). Human lysozyme: sequencing of a cDNA, and expression and secretion by Saccharomyces cerevisiae.. Biochem. Biophys. Res. Commun. 150: 794 — 801. PubMed DOI:10.1016/0006-291X(88)90461-5
  • Peters C.W.B., Kruse U., Pollwein R., Grzeschik K.H., Sippel A.E. (1989). The human lysozyme gene. Sequence organization and chromosomal localization.. Eur. J. Biochem. 182: 507 — 516. PubMed DOI:10.1111/j.1432-1033.1989.tb14857.x
  • The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC).. Genome Res. 14: 2121 — 2127. 2004. PubMed DOI:10.1101/gr.2596504
  • Thomsen J., Lund E.H., Kristiansen K., Brunfeldt K., Malmquist J. (1972). A Val-Val sequence found in a human monocytic leukemia lysozyme.. FEBS Lett. 22: 34 — 36. PubMed DOI:10.1016/0014-5793(72)80212-6

Примітки
  1. HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:6740 (англ.). Процитовано 30 листопада 2018.
  2. Yoshimura K, Toibana A, Nakahama K (January 1988). Human lysozyme: sequencing of a cDNA, and expression and secretion by Saccharomyces cerevisiae. Biochem. Biophys. Res. Commun. 150 (2): 794–801. PMID 2829884. doi:10.1016/0006-291X(88)90461-5.
  3. Peters CW, Kruse U, Pollwein R, Grzeschik KH, Sippel AE (July 1989). The human lysozyme gene. Sequence organization and chromosomal localization. Eur. J. Biochem. 182 (3): 507–16. PMID 2546758. doi:10.1111/j.1432-1033.1989.tb14857.x.
  4. UniProt, P61626 (англ.). Процитовано 30 листопада 2018.
  5. Alexander Fleming (1881-1955): A noble life in science. The British Library Board. Процитовано 2 лютого 2014.

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.