Массімо Оддо

Вихованець юнацьких команд футбольних клубів «Ренато Курі» та «Мілан».

У дорослому футболі дебютував 1992 року виступами за команду аматорського клубу «Ренато Курі», в якій провів один сезон, взявши участь лише у 3 матчах чемпіонату.

Массімо Оддо під час виступів за «Мілан». 2007 рік.

1993 року уклав контракт з клубом «Мілан», де грав за молодіжні команди клубу. Протягом 1995—1999 року на умовах оренди захищав кольори низки нижчолігових клубів — «Фьоренцуола», «Монца», «Прато» та «Лекко».

1999 року частину прав на гравця викупив клуб «Наполі», в команді якого Оддо відіграв один сезон, після чого 2000 року перейшов до «Верони», у складі якої нарешті дебютував в іграх елітного дивізіону італійського чемпіонату.

Своєю грою за «Верону» зацікавив представників тренерського штабу клубу «Лаціо», до складу якого приєднався 2002 року. Відіграв за «біло-блакитних» наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Лаціо», був основним гравцем захисту команди. За цей час виборов титул володаря Кубка Італії.

2007 року «Мілан», який шукав правого захисника на заміну бразильського ветерана Кафу, звернув увагу на колишнього вихованця своєї молодіжної команди та досяг домовленості з «Лаціо» про трансфер Оддо, загальна сума угоди склала 12 мільйонів євро[1]. Вже того ж року гравець допоміг команді перемогти у тогорічному розіграші Ліги чемпіонів та на клубному чемпіонаті світу, вибороти Суперкубок УЄФА.

Однак 2008 року до міланської команди приєднався Джанлука Дзамбротта, який розглядався тренерським штабом як основний гравець на правому фланзі захисту команди, тож Массімо Оддо втратив своє місце в основі команди і того ж року був відданий в оренду до мюнхенської «Баварії».

Після одного сезону, проведеного у Німеччині, Оддо повернувся до «Мілана», у складі якого провів наступні два сезони, здебільшого як резервний гравець.

Сезон 2011-12 розпочав вже у складі «Лечче», до команди якого приєднався на умовах оренди[2]. Після цього влітку 2012 року завершив ігрову кар'єру[3].

2002 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії.

У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 2004 року у Португалії, а також чемпіонату світу 2006 року у Німеччині, здобувши того року титул чемпіона світу.

Всього провів у формі головної команди країни 34 матчі, забивши 1 гол.

Розпочав тренерську кар'єру влітку 2013 року у молодіжній команді «Дженоа», а з 2014 року став працювати за прімаверою «Пескари».

У травні 2015 року Оддо став новим головним тренером головної команди «Пескари», що виступала у Серії Б[4]. 2016 року вивів команду до елітного італійського дивізіону, після чого контракт з ним було продовжено на три роки. Проте виступи пескарців у Серії A виявилися гіршими за очікування керівництва клубу і вже в лютому 2017 тренера було звільнено.

21 листопада 2017 року був призначений головним тренером середняка Серії A «Удінезе». Не допрацював із цією командою до кінця сезону 2017/18 — був звільнений 24 квітня 2018 року після 11 поразок команди поспіль, залишивши її на 15-му місці турнірної таблиці чемпіонату.

Наприкінці жовтня 2018 року очолив друголіговий «Кротоне», що ще роком раніше виступав в елітному дивізіоні і прагнув туди повернутися. Утім під керівництвом Оддо команда не здобула жодної перемоги, і через два місяці його було звільнено.

З червня 2019 по січень 2020 тренував «Перуджу», згодом повернувся до команди 19 липня 2020 лише для того аби розірвати контракт через місяць.

29 серпня 2020 року повернувся на тренерський місток «Пескари».