Меркаптопурин
Меркаптопурин (англ. Mercaptopurine, лат. Mercaptopurinum) — синтетичний лікарський препарат, який за своєю хімічною структурою є аналогом пуринових основ[1][2], та застосовується перорально.[3][4] Меркаптопурин уперше досліджувався Гертрудою Елайон та Джорджем Гітчінгсом у дослідницькому центрі «Burroughs Wellcome» в штаті Нью-Йорк[5], пізніше дослідження препарату продовжувались у Меморіальному Госпіталі (натепер Меморіальний раковий центр Слоан-Кеттерінг) в Нью-Йорку.[6] Уперше меркаптопурин схвалений FDA у 1953 році.[4]
 | |
|---|---|
Меркаптопурин
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| 3,7-dihydropurine-6-thione | |
| Класифікація | |
| ATC-код | L01 |
| PubChem | |
| CAS | |
| DrugBank | |
| Хімічна структура | |
| Формула | C5H4N4S |
| Мол. маса | 152,177 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | 5-37% (пероральн.) |
| Метаболізм | Печінка |
| Період напіввиведення | 45 хв, 2,5 год., 10 год. (трифазний) |
| Екскреція | Нирки |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | ПУРИ-НЕТОЛ™, «Екселла ГмбХ»,Німеччина UA/14862/01/01 15.08.2016-15/08/2021 |
Фармакологічні властивості
Меркаптопурин — синтетичний лікарський засіб, який за своєю хімічною структурою є аналогом пуринових основ. Механізм дії препарату полягає в інгібуванні синтезу пуринових нуклеотидів ДНК шляхом конкурентного метаболізму після його поглинання клітинами та його перетворення до нуклеотидів тіогуаніну, внаслідок чого гальмується синтез пуринових нуклеотидів у S-фазі мітозу. Оскільки мітотична активність більш виражена у клітин, які швидко ростуть, то меркаптопурин більш активний до клітин злоякісних пухлин, клітин слизової оболонки кишечника, клітин крові та ембріональних клітин.[3][1][4] Меркаптопурин застосовується як протипухлинний препарат при різних видах раку: гострому лімфобластному лейкозі, хронічному мієлолейкозі, ретикульозах, хронічному гранулоцитарному лейкозі та хоріонепітеліомі.[3][2] Меркаптопурин також застосовується при хворобі Крона та неспецифічному виразковому коліті.[4][7] Меркаптопурин особливо активний до ембріональних клітин, тому його застосування при вагітності ймовірно може призвести до народження дитини із хромосомними аномаліями або іншими вадами розвитку.[1] Окрім цього, меркаптопурин має виражену цитотоксичну (яка більше пов'язана із накопиченням метаболітів препарату в еритроцитах, а не з його концентрацією в плазмі крові) та імуносупресивну дію, що сприяє виникненню частих побічних ефектів при застосуванні препарату.[3][4]
Фармакокінетика
Меркаптопурин погано всмоктується після перорального застосування, біодоступність препарату сильно варіює становить від 5 до 37 %, що ймовірно пов'язано із першим проходженням препарату через печінку. Максимальна концентрація меркаптопурину досягається в середньому приблизно за 2,2 години після прийому препарату. Меркаптопурин погано зв'язується з білками плазми крові. Меркаптопурин погано проходить через гематоенцефалічний бар'єр, проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Метаболізується препарат у печінці з утворенням як активних, так і неактивних метаболітів. Виведення препарату із організму трифазне, у першій фазі незмінений меркаптопурин виводиться із організму із періодом напіввиведення 45 хвилин, у другій фазі період напіввиведення метаболітів препарату складає 2,5 годин, а в третій фазі цей час складає 10 годин. Період напіввиведення меркаптопурину може змінюватися у хворих із порушеннями функції печінки або нирок.[3][2][4]
Показання до застосування
Меркаптопурин застосовують для лікування гострому лімфобластному лейкозі, хронічному лімфолейкозі, гострому мієлолейкозі, хронічному гранулоцитарному лейкозі, ретикульозах, хоріонепітеліомі матки.[3][2]
Побічна дія
При застосуванні меркаптопурину побічні ефекти спостерігаються часто, переважна більшість із них спричинені порушенням метаболізму пуринових основ нуклеїнових кислот. Серед побічних ефектів препарату найчастішими є[3][2]:
- Алергічні реакції та з боку шкірних покривів — висипання на шкірі, фотодерматоз, надмірна пігментація шкіри, алопеція, гарячка.
- З боку травної системи — виразковий стоматит, нудота, блювання, діарея, панкреатит, гастроентерит, зниження апетиту, виразки шлунково-кишкового тракту, некроз гепатоцитів, холестаз.
- З боку сечостатевої системи — нефропатія, транзиторна олігоспермія.
- Інфекційні ускладнення — зниження опірності до інфекцій (особливо вітряної віспи та Оперізуючого герпесу).
- Зміни в лабораторних аналізах — анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, панцитопенія, підвищення рівня сечової кислоти в крові.
- Інші побічні ефекти — розвиток вторинних злоякісних пухлин, канцерогенний ефект у потомства; при застосуванні під час вагітності можливі внутрішньоутробна загибель плода, вади розвитку плода, затримка росту плода, ембріональна токсичність.
Протипокази
Меркаптопурин протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату. З обережністю застосовується меркаптопурин при вагітності та годуванні грудьми.[3][2]
Форми випуску
Меркаптопурин випускається у вигляді таблеток по 0,05 г.[3]
Примітки
- Меркаптопурин
- https://www.vidal.ru/drugs/molecule/661 (рос.)
- http://compendium.com.ua/dec/265759/
- Mercaptopurine (англ.)
- The Nobel Pair (англ.)
- Mukherjee, Siddhartha (2010). The Emperor of All Maladies: A Biography of Cancer. New York. с. 91–92. ISBN 978-1439170915. (англ.)
- British national formulary : BNF 69 (вид. 69). British Medical Association. 2015. с. 590. ISBN 9780857111562. (англ.)