Мілутін Міланкович

Мілутін Міланкович (серб. Милутин Миланковић; 28 травня 1879, Даль, Австро-Угорщина (нині Хорватія) — 12 грудня 1958, Белград, Югославія) — сербський цивільний інженер, кліматолог, геофізик, астроном, математик та письменник-фантаст, академік Сербської академії наук і мистецтв (1924).

Мілутін Міланкович
Милутин Миланковић
Народився 28 травня 1879(1879-05-28)
Даль, Австро-Угорщина (зараз Хорватія)
Помер 12 грудня 1958(1958-12-12) (79 років)
Белград, Югославія
Країна  Австро-Угорщина
 Королівство Югославія
Національність Серб
Діяльність математик, професор, астроном, інженер, письменник, інженер-будівельник, астрофізик, фізик, письменник наукової фантастики, геофізик
Alma mater Віденський технічний університет
Галузь астрономія
Заклад Белградський університет
Науковий керівник Emanuel Czuberd і Johannes Brickd[1]
Аспіранти, докторанти Tatomir Anđelićd[1]
Членство Сербська академія наук і мистецтв, Леопольдина і Сербська академія наук і мистецтв
Відомий завдяки: цикли Міланковича,
новоюліанський календар
Автограф
Висловлювання у Вікіцитатах
 Мілутін Міланкович у Вікісховищі

Відомий теорією, яка пояснює глобальні зміни клімату Землі у минулі епохи періодичними змінами деяких параметрів орбіти Землі[2]. Розробив новоюліанський календар, прийнятий грецькою і низкою інших помісних православних церков (окрім Російської, Єрусалимської, Сербської та Афону).

Життєпис

Народився в місті Даль. 1903 року закінчив будівельний інститут у Бечі. Отримав освіту у Вищій технічній школі Відня (нині Віденський технічний університет), де 1904 року захистив докторську дисертацію і став працювати інженером-будівельником. Того ж року вступив до Белградського університету, де пройшло все його наукове життя, з 1909 — професор теоретичної механіки, небесної механіки та теоретичної фізики Белградського університету[3]. Під час Першої світової війни потрапив у полон у Будапешті, але завдяки угорським колегам продовжував свої дослідження. Багато років Міланкович намагався дізнатися історію клімату Землі. З травня 1948 по 26 липня 1951 був директором Белградської обсерваторії.

Основні наукові роботи стосуються небесної механіки, фізики планетних атмосфер, метеорології, кліматології. Розробив ряд складних питань кількісної теорії теплових явищ у планетних атмосферах, які обумовлені впливом сонячної радіації, і застосував цю теорію до вивчення коливань клімату Землі в минулі геологічні епохи; зокрема, глобальні коливання клімату в плейстоцені вперше успішно пояснив змінами параметрів орбіти Землі (ексцентриситету та довготи перигелію) і кута нахилу осі обертання Землі до площини орбіти. Одним із перших у 1914—1916 роках чітко розглянув кліматичні умови на Марсі і зробив розрахунок температури на його поверхні та в атмосфері; обчислив, що верхня межа температури на поверхні становить −3 °C на екваторі і −52 °C на полюсах (ці значення близькі до сучасних даних). У 1932—1934 роках досліджував рух полюсів Землі, обумовлений розподілом континентів на земній кулі. Вивчав питання реформи календаря, розробив новоюліанський календар, який, порівняно з юліанським, скорочено на 7 діб за 900 років (на відміну від григоріанського, в якому скорочення становить 3 доби за 400 років). В цьому календарі помилка в 1 добу накопичується за 43 500 років. Автор підручників «Небесна механіка» (1935) та «Історія астрономії» (1948)[3].

Член Німецької академії природодослідників «Леопольдина»[3].

Мілутін Міланкович та фантастика

Мілутін Міланкович є автором романтичного науково-фантастичного роману «Крізь простір та століття» (серб. Kroz vasionu i vekove) (1928), написаного у формі листів до невідомої молодої жінки[4]. Книга вважається одним з найпомітніших науково-фантастичних романів довоєнної літератури Югославії[5].

Бібліографія

Див. також

Джерела
  1. Математична генеалогія — 1997.
  2. Міланкович Мілутін // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 294. — ISBN 966-613-263-X.
  3. Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Миланкович Милутин. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)
  4. Boske. Kroz vasionu i vekove - Milutin Milanković. Процитовано 6 грудня 2017. (хор.)
  5. Zoran Živković (updated 24 June 2015). Yugoslavia. The Encyclopedia of Science Fiction edited by John Clute, David Langford, Peter Nicholls and Graham Sleight. London: Gollancz. Процитовано 6 грудня 2017. (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.