Мірзоян Едвард Михайлович

Народився 12 травня 1921 року в Горі (нині в Грузії). Коли йому виповнилося 3 роки, разом з матір'ю переїхав до Єреван.

З 1929 року навчався в Єреванській музичній школі (згодом ім. О. Спендіарова).

У 1941 році закінчив Єреванську консерваторію по класу композиції С. В. Бархударяна і В. Г. Талья (дипломна робота — симфонічна поема «Лореці Сако»).

З березня по листопад 1942 року служив в лавах Радянської армії. У роки війни написав ряд військово-патріотичних пісень.

У 1945 — 1946 роках — викладач музичної школи в Єревані.

У 1946 — 1948 роках удосконалювався в музичній студії при Будинку культури Вірменської РСР в Москві у Г. І. Літинського (композиція, поліфонія) М. І. Пейко, М. П. Ракова (інструментування), В. А. Цуккермана (музична форма), Б. М. Берліна (фортепіано).

З 1948 року — викладач Єреванської консерваторії. У 1972 — 1986 роках завідував кафедрою композиції, професор (1965). З 1952 року викладав також в Музичному училищі імені Р. О. Мелікяна (нині Єреванський державний музичний коледж ім. Р. О. Мелікяна). Серед його учнів — відомі вірменські композитори Костянтин Орбелян, Авет Тертерян, Роберт Амірханян, Мартін Вартазарян, Грачья Мелікян, Джон Тер-Татевосян, Степан Джербашян, Хачатур Аветісян, Левон Чаушян, Олександр Пірумов і ін.

Один із членів «Вірменської могутньої купки».

У 1950 — 1952 роках — відповідальний секретар, в 1956–1992 — голова правління Спілки композиторів Вірменської РСР (з 1994 — почесний). З 1962 року — секретар правління Спілки композиторів СРСР.

Член Спілки кінематографістів Вірменської РСР[5].

Помер 5 жовтня 2012 року в Єревані. Похований в Пантеоні ім. Комітаса.

• Заслужений діяч мистецтв Вірменської РСР (1958)
• Народний артист Вірменської РСР (1963)
• Народний артист СРСР (1981)
• Орден Леніна (1971)
• Орден «Знак Пошани» (1956)
• Орден Святого Месропа Маштоца (2001) — за виняткові заслуги в області вірменської музичної культури[8]
• Орден Пошани (2011)[9]
• Медаль Мовсеса Хоренаці (1998)[10]
• Медаль «В ознаменування 100-річчя від дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)
• Медаль «За оборону Кавказу» (1945)
• Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
• Ювілейна медаль «Двадцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1965)
• Ювілейна медаль «Сорок років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1985)
• Ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1995)
• Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
• Орден «Кирило і Мефодій» I ступеня (НРБ, 1971)[11]
• Орден «Святі Саак і Месроп» (Вірменська апостольська церква, 2001)[12]
• Премія імені Арама Хачатуряна (Міністерство культури СРСР, 1988)
• Орден «Петро Великий» (Європейська академія природничих наук, Ганновер, Німеччина, 2005)
• Орден Софі Тахалової
• Золота медаль Національної академія наук Республіки Вірменія (2006)
• Медаль «Катерина II» (Росія, 2006)
• Медаль Леонардо да Вінчі (Європейський комітет громадських нагород і призів при ООН, 2006)[13]
• Почесний громадянин Єревана (2001)
• Почесний громадянин Гюмрі (2005).

Едвард Мірзоян — представник вірменської музичної школи, який створив багато різножанрових творів, які принесли визнання їх автору і зайняли своє гідне місце у світовій музичній скарбниці. Серед них:

• кантати — «Вірменія» (1948), «Святкова кантата» (сл. А. Сармена, 1949), «Кантата про Леніна» (разом. з О. Арутюняном, сл. А. Саармена, 1950), «Радянська Вірменія» (сл. А. Сармена, А. Граші, Г. Сарьяна, 1950)
• для симфонічного оркестру — симфонічні поеми «Лореці Сако» (1941), «Героям Вітчизняної війни» (1944), «Симфонічні танці» (1946), увертюра (1947), «Поема» (1955)
• симфонія для струнного оркестру і литавр (1962)
• камерно-інструментальні ансамблі — Інтродукція та Перпетуум мобіле для скрипки з оркестром (1957), струнний квартет (1947), соната для скрипки і фортепіано (1939), соната для віолончелі та фортепіано (1967), поема для фортепіано (1970), «Альбом для мого внука» («Ранок», «Марія» та ін.), «Чотири пісні» на основі китайської поезії, «Поема-епітафія»
• романси на сл. О. Туманяна, С. Капутікян, В. Терьяна, Є. Чаренца, А. Ісаакяна («Кажуть …», 1939, «Бачив сон», 1941) та ін.
• хори на сл. С. Капутикян та ін.
• пісні на сл. О. Гукасяна, М. Добронравова, Г. Регістана, Г. Еміна та ін. (в тому числі «Батьківщина-мати кличе», 1941, «Пісня без слів», яку присвятив пам'яті Романоса Мелікяна).
• обробки вірменських народних пісень
• музика до фільмів.

• 24 січня 2013 року Громадська рада Вірменії прийняла рішення назвати Будинок творчості композиторів в Діліжані ім'ям Едварда Мірзояна.

• Вірменська могутня купка

• Едвард Михайлович Мірзоян на YouTube
• Едвард Михайлович Мірзоян — Ноти творів у нотній бібліотеці проекту «Дитяча освіта в сфері мистецтва Росії»
• Інтродукція та вічний рух