Міусинськ

Міуси́нськ (до 1965 Ново-Павлівка, Новопавлівське) — місто районного значення у складі міста Хрустальний Луганської області.

Міусинськ
Міська рада
Основні дані
Країна  Україна
Область Луганська область
Район Краснолуцька міськрада
Код КОАТУУ: 4411670600
Засноване 1887
Статус міста з 1965 року
Населення 4668 (01.01.2017)[1]
Площа 18,07 км²
Густота населення 258 осіб/км²
Поштові індекси 94533-94536
Телефонний код +380-6432
Координати 48°04′21″ пн. ш. 38°54′00″ сх. д.
Водойма р. Міус, Балка Боржник
Відстань
Найближча залізнична станція Красний Луч
До станції 10 км
До обл./респ. центру
 - автошляхами 72 км
Міська влада
Рада Міусинська міська рада
Адреса 94533, Луганська обл., Краснолуцька міськрада, м. Міусинськ, вул. Октябрська, 15
Міський голова Скоробогатов Віктор Миколайович

Міусинськ у Вікісховищі

Карта
Міусинськ
Міусинськ

Засноване як село Ново-Павлівка у 1887 році. Селище міського типу з 1938 року. Місто і назва з 1965 року.

Назва

Міусинськ виник як селище енергетиків Штергрес і під цією назвою існував досить довго. Його і зараз багато хто називає по-старому.[джерело?] Поселення отримало назву Міусинськ в 1956 році, яка походить від назви річки Міус.[2]

Географія

Місто Міусинськ знаходиться на березі річки Міус в місці впадання в неї приток Балки Боржник та Глухої. На річці Міус створено водосховище. На заході від Міусинська пролягає кордон з Донецькою областю. Через місто проходить автомобільна дорога Н21. На півночі місто майже впритул примикає до міста Хрустальний.

Відстань шосейними шляхами до Луганська — 72 км,[3] фізична відстань до Києва — ~638,4 км.[4]

Сусідні населені пункти:[4]

Історія

За даними 1859 року у власницькому селі Новопавлівське, окружному центрі Міуського округу Області Війська Донського, мешкало 2060 осіб (1068 чоловіків та 992 жінки), налічувалось 326 дворових господарств, існувала православна церква, відбувалось 2 ярмарки на рік[5].

Станом на 1873 рік у слободі Новопавлівка (Вознесенська), центрі Новопавлівської волості, мешкало 3163 особи, налічувалось 453 дворових господарства та 19 окремих будинків[6].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2866 осіб (1476 чоловічої статі та 1390 — жіночої), з яких 4192 — православної віри[7].

8 серпня 2014 року в часі збройного протистояння українських військових та озброєними прибічниками ЛНР останні були вибиті з Міусинська[8], у бою розвідгрупи з терористами загинув вояк ДУК Андрій Прищеп'юк. 12 серпня у бою під Міусинськом загинув сержант 30-ї бригади Віктор Наливайко. Однак 15 серпня контроль над містом був втрачений[9]. 18 серпня українські сили вели позиційні бої з терористами — бойовики намагалися контратакувати і відбити території, які були відвойовані українськими військовими[10].

Населення

Згідно з переписом населення 2001 року у Міусинську проживало 6029 осіб.[11]

Динаміка населення[11]
1939195919701979198919922001200620112014
5,1 тис. 6501 9987 8291 7828 7,4 тис. 6029 5432 4999 4732

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[12]

Мова Відсоток
українська 42,3 %
російська 56,95 %
вірменська 0,41 %
білоруська 0,08 %
молдовська 0,03 %

Економіка

Видобування мармуру, шахта ДВАТ «Шахта «Міусинська» ДП «Донбасантрацит», Штерівська ДРЕС (ліквідована), Штерівський завод кріпильних виробів. Штерівський енергетичний технікум.

Органи влади

Місцеві органи влади представлені Міусинською міською радою, яка входить до складу Луганської області України.

Міський голова — Скоробогатов Віктор Миколайович. До міської ради входить 25 депутатів.[13]

Освіта

У місті діє Штерівський енергетичний технікум, який заснований у 1931 році. Навчально-виховний процес забезпечують 36 викладачів та майстрів виробничого навчання. Він є єдиним технікумом такого профілю в Луганській області. Матеріально-технічна база технікуму складається з: навчального корпусу, лабораторії, чотирьох майстерень, бібліотеки, двох гуртожитків, спортивного та тренажерного залів.

Технікум входить в комплекс з Донецьким Національним технічним університетом і Харківською інженерно-педагогічною Академією. Тісно співпрацює з підприємствами енергетики України. Надає робочі місця випускникам. Направляє на подальше навчання за профільними спеціальностями на пільгових умовах до ВНЗ комплексу.

Примітки

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Коваль А. П. Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України. — Київ: Либідь, 2001.
  3. Облікова картка м. Міусинськ на сайті ВРУ. Архів оригіналу за 08.08.2014. Процитовано 30.07.2014.
  4. місто Міусинськ — Геопортал адміністративно-територіального устрою України. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 30 липня 2014.
  5. рос. дореф. Область Донскаго Войска. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1864 — 100 с., (код 1139)
  6. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Области Войска Донскаго по переписи 1873 года. Изданъ Областнымъ войска Донскаго Статистическимъ Комитетомъ, подъ редакціею секретаря комитета А.Савельева. Новочеркаскъ. 1875 г. — 275 с., (стор. 231)
  7. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-54)
  8. Українські військові взяли під контроль стратегічно важливий населений пункт
  9. Міусінськ знову під контролем терористів. Еспресо TV. 15 серпня 2014. Архів оригіналу за 24 серпня 2017. Процитовано 4 червня 2021.
  10. Терористи намагаються контратакувати сили АТО у Міусинську
  11. Динаміка чисельності населення міст України
  12. Розподіл населення за рідною мовою, Луганська область (у % до загальної чисельності населення) - 044 РАЙОНИ ТА МIСТА ОБЛАСНОГО ЗНАЧЕННЯ, Рік, Вказали як рідну мову. Процитовано 30 липня 2014.
  13. Облікова картка Міусинської міської ради на сайті ВРУ. Архів оригіналу за 08.08.2014. Процитовано 30.07.2014.

Посилання

Література

  • Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
  • Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
  • Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
  • Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.