Населення Єгипту

Населення Єгипту. Чисельність населення країни 2015 року становила 88,487 млн осіб (16-те місце у світі)[1]. Чисельність єгиптян стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 22,9 ‰ (69-те місце у світі), смертність — 4,77 ‰ (195-те місце у світі), природний приріст — 1,79 % (65-те місце у світі) .

Населення Єгипту
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 88,487 млн осіб
Густота 91,9 особи/км²
Коефіцієнт міграції 0,19 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲1,79 %
Народжуваність 22,9 ‰
Фертильність 2,83 дітей на 1 жінку
Смертність 4,77 ‰
Смертність немовлят 21,55 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 31,89 %
 • 15–64 років 62,95 %
 • старіші за 65 років 5,16 %
Середня тривалість життя 73,7 року
 • чоловіків 71,06 року
 • жінок 76,47 року
Статева структура
загалом 1,02 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,05 чол./жін.
15–64 років 1,04 чол./жін.
після 65 років 0,82 чол./жін.
Етнічні групи
Нація єгиптяни
Мови
Офіційна арабська

Природний рух

Відтворення

Народжуваність в Єгипті, станом на 2015 рік, дорівнює 22,9 ‰ (69-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,83 дитини на одну жінку (61-ше місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 60,3 % (станом на 2008 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 22,7 року, медіанний вік для жінок — 25—29 років (оцінка на 2014 рік)[1].

Смертність в Єгипті 2015 року становила 4,77 ‰ (195-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,79 % (65-те місце у світі)[1].

Вікова структура
Віково-статева піраміда населення Єгипту, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Єгипту становить 23,8 року (150-те місце у світі): для чоловіків — 23,5, для жінок — 24,1 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 73,7 року (126-те місце у світі), для чоловіків — 71,06 року, для жінок — 76,47 року[1].

Вікова структура населення Єгипту, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 31,89 % (14 430 312 чоловіків, 13 790 448 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 17,64 % (7 985 589 чоловіків, 7 620 404 жінки);
  • дорослі віком 25—54 роки — 38,45 % (17 307 230 чоловіків, 16 715 153 жінки);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 6,86 % (2 971 475 чоловіків, 3 100 747 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 5,16 % (2 058 911 чоловіків, 2 507 127 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 11,0; коефіцієнт розлучуваності — 1,9; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 17 (дані за 2010 рік)[2][3]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 33,6 року, жінки — 27,9 року, загалом — 30,8 року (дані за 1996 рік)[4].

Розселення
Густота населення на території Єгипту

Густота населення країни 2015 року становила 91,9 особи/км² (118-те місце у світі)[1]. До теперішнього часу в Єгипті 3 міста з населенням більше 1 млн осіб — Каїр, Олександрія й Гіза, але, як і раніше, значна частина населення проживає в селах. Населення територією держави розподілено вкрай нерівномірно, 98 % проживає у вузькій долині річки Ніл, де щільність населення становить 1700 осіб/км², решта території — пустелі, де густота менше 1 особи/км².

Урбанізація

Єгипет середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 43,1 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,68 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Каїр (столиця) — 18,772 млн осіб, Александрія — 4,778 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,19 ‰ (118-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

Станом на 2016 рік, в країні постійно перебуває 70 тис. палестинських біженців, 11,29 тис. з Судану, 117,2 тис. з Сирії, 6,2 тис. з Сомалі[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, налічується 78,0 тис. внутрішньо переміщених осіб.

У країні перебуває 22 особи без громадянства[1].

Єгипет є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[5].

Расово-етнічний склад
Етнічний склад (2005 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
єгиптяни
  
 99.6%
інші
  
 0.4%

Головні етноси країни: єгиптяни — 99,6 %, інші — 0,4 % населення (дані перепису 2006 року)[1].

  • Копт з Шарм-еш-Шейху
  • Єгипетські жінки в Гізі
  • Бедуїни поблизу Каїра

Українська діаспора

Мови
Мови Єгипту (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
арабська
  
 %
англійська
  
 %
французька
  
 %

Офіційна мова[6]: арабська. Інші поширені мови: англійська і французька (особливо поширені в сфері освіти).

Релігії
Релігії в Єгипті (2011 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
мусульмани
  
 90%
християни
  
 10%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам (переважно сунізм) — 90 %, християнство (Коптська православна церква, Вірменська апостольська церква, католицизм, маронізм, православ'я, англіканство) — 10 % (станом на 2012 рік)[1].

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 73,8 % дорослого населення (віком від 15 років): 82,2 % — серед чоловіків, 65,4 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 3,8 % ВВП країни, станом на 2008 рік (117-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 13 років, для хлопців — до 13 років, для дівчат — до 13 років (станом на 2014 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 2,83 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2009 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,5 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 5,6 % ВВП країни (142-ге місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 21,55 ‰ (81-ше місце у світі); хлопчиків — 23 ‰, дівчаток — 20,02 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 33 випадків на 100 тис. народжень (92-ге місце у світі)[1].

Єгипет входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні середній. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, шистосомози (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 8,8 тис. хворих на СНІД (98-ме місце в світі), це 0,02 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (128-ме місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 300 осіб (98-ме місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 27,7 % (17-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 7 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 99 % в сільській місцевості; загалом 99,4 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 96,8 %, в сільській місцевості — 93,1 %, загалом по країні — 94,7 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2000 рік, дорівнює 68,3 км³ на рік, або 973,3 тонни на одного мешканця на рік: з яких 8 % — на промислові, 6 % — на промислові, 86 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 62,3 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 53,8 %; частка осіб похилого віку — 8,5 %, або 11,8 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2011 року перебувало 25,2 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні виглядає таким чином: нижній дециль — 4%, верхній дециль — 26,6% (станом на 2008 рік)[1].

Станом на 2013 рік, в країні 300 тис. осіб не має доступу до електромереж; 99,6 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 100 %, у сільській місцевості — 99,3 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 31,767 млн унікальних інтернет-користувачів (15-те місце у світі), що становило 35,9% загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 28,87 млн осіб (23-тє місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 29,2 %; промисловість і будівництво — 23,5 %; сфера послуг — 47,3 % (станом на 2013 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 12,8 % працездатного населення, 2014 року — 13 % (139-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 34,3 %, серед юнаків — 28,7 %, серед дівчат — 52,2 % (37-ме місце у світі)[1].

Кримінал

Наркотики
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Транзитна країна для наркотрафіку марихуани, героїну й опіуму, що прямує до Європи, Ізраїлю й Північної Африки; перевалочний пункт для нігерійських наркокур'єрів; уразлива країна для відмивання грошей через слабкий фінансовий контроль[1].

Торгівля людьми

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Єгипту докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[7][8].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,82 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження
Населення Єгипту[9]
Рік Населення Зміна
1805 4000 —
1882 6712 +67.8%
1897 9669 +44.1%
1907 11 190 +15.7%
1917 12 718 +13.7%
1927 14 178 +11.5%
1937 15 921 +12.3%
1947 18 967 +19.1%
1960 26 085 +37.5%
1966 30 076 +15.3%
1976 36 626 +21.8%
1986 48 254 +31.7%
1996 59 312 +22.9%
2006 72 798 +22.7%
2013 84 314 +15.8%

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Див. також

Примітки
  1. Egypt‎ : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 14 February. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Marriages and crude marriage rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. Divorces and crude divorce rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  4. Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  5. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  6. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  7. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  8. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  9. (англ.) Population in Censuses by Sex & Sex Ratio (1882–2006). Egypt State Information Service.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.