Населення Ємену

Населення Ємену. Чисельність населення країни 2015 року становила 26,737 млн осіб (48-ме місце у світі)[1]. Чисельність єменців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 29,98 ‰ (42-ге місце у світі), смертність — 6,28 ‰ (154-те місце у світі), природний приріст — 2,47 % (25-те місце у світі) .

Населення Ємену
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 26,737 млн осіб
Густота 50,8 особи/км²
Коефіцієнт міграції 1 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲2,47 %
Народжуваність 29,98 ‰
Фертильність 3,91 дітей на 1 жінку
Смертність 6,28 ‰
Смертність немовлят 48,93 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 41,09 %
 • 15–64 років 56,24 %
 • старіші за 65 років 2,67 %
Середня тривалість життя 65,18 року
 • чоловіків 63,05 року
 • жінок 67,41 року
Статева структура
загалом 1,03 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,04 чол./жін.
15–64 років 0,99 чол./жін.
після 65 років 0,87 чол./жін.
Етнічні групи
Нація єменці
Мови
Офіційна арабська

Природний рух

Відтворення

Народжуваність у Ємені, станом на 2015 рік, дорівнює 29,98 ‰ (42-ге місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 3,91 дитини на одну жінку (40-ве місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 27,7 % (станом на 2006 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 21,4 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2013 рік)[1].

Смертність у Ємені 2015 року становила 6,28 ‰ (154-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,47 % (25-те місце у світі)[1].

Вікова структура
Віково-статева піраміда населення Ємену, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Ємену становить 19,2 року (202-ге місце у світі): для чоловіків — 19,1, для жінок — 19,3 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 65,18 року (176-те місце у світі), для чоловіків — 63,05 року, для жінок — 67,41 року[1].

Вікова структура населення Ємену, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 41,09 % (5 588 316 чоловіків, 5 399 365 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 21,12 % (2 865 453 чоловіка, 2 782 109 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 31,33 % (4 280 258 чоловіків, 4 096 280 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 3,79 % (468 869 чоловіків, 543 336 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 2,67 % (330 966 чоловіків, 382 365 жінок)[1].

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 50,8 особи/км² (155-те місце у світі)[1].

Урбанізація

Ємен середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 34,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 4,03 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Сана (столиця) — 2,962 млн осіб, Аден — 882,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції

Річний рівень імміграції 2015 року становив 1 ‰ (63-тє місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

Станом на 2016 рік, в країні постійно перебуває 5,6 тис. з Ефіопії, 254,01 тис. з Сомалі[1]. У той самий час у країні, станом на 2016 рік, налічується 2,05 млн внутрішньо переміщених осіб через збройні конфлікти з угрупованням Аль-Каїда[1].

Ємен є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[2].

Расово-етнічний склад
Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
араби
  
 %
європейці
  
 %

Головні етноси країни: араби; присутні також афро-араби, південні азіати та європейці.

Українська діаспора

Мови
Мови Ємену (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
арабська
  
 %
сокотрійська
  
 %
махрі
  
 %

Офіційна мова[3]: арабська. Інші поширені мови: сокотрійська (острів Сокотра), махрі (Східний Ємен).

Релігії
Релігії в Ємені (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
мусульмани
  
 99.1%
інші
  
 0.9%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам — 99,1 % (державна релігія; сунізм — 65 %, шиїзм — 35 %), інші (юдаїзм, бахаїзм, індуїзм, християнство) — 0,9 % (станом на 2010 рік)[1].

  • Етнорелігійна мапа (англ.)

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 70,1 % дорослого населення (віком від 15 років): 85,1 % — серед чоловіків, 55 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 4,6 % ВВП країни, станом на 2008 рік (67-ме місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 9 років, для хлопців — до 10 років, для дівчат — до 8 років (станом на 2011 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,2 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,7 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 5,6 % ВВП країни (124-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 48,93 ‰ (38-ме місце у світі); хлопчиків — 53,14 ‰, дівчаток — 44,5 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 385 випадків на 100 тис. народжень (57-ме місце у світі)[1].

Ємен входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, гарячка денге, малярія, шистосомози (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 7,2 тис. хворих на СНІД (104-те місце в світі), це 0,05 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (119-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 300 осіб (96-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 14,2 % (121-ше місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 39,9 % (оцінка на 2013 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2012 року мало 72 % населення в містах і 46,5 % в сільській місцевості; загалом 54,9 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 92,5 %, в сільській місцевості — 34,1 %, загалом по країні — 53,3 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 3,57 км³ на рік, або 162,4 тонни на одного мешканця на рік: з яких 7 % припадає на побутові, 2 % — на промислові, 91 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 75,6 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 70,7 %; частка осіб похилого віку — 4,9 %, або 20,4 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2014 року перебувало 54 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні виглядає таким чином: нижній дециль — 2,6 %, верхній дециль — 30,3 % (станом на 2008 рік)[1].

Станом на 2013 рік, в країні 13,3 млн осіб не має доступу до електромереж; 48 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 79 %, у сільській місцевості — 33 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 6,711 млн унікальних інтернет-користувачів (67-ме місце у світі), що становило 25,1 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 7,328 млн осіб (65-те місце у світі)[1]. Економічно активне населення держави (87 %) зайняте в сільському господарстві (землеробство і випасне скотарство)[1]. 1,33 тис. млн дітей у віці від 5 до 14 років (23 % загальної кількості) 2006 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 27 % працездатного населення, 2003 року — 35 % (182-ге місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 33,7 %, серед юнаків — 26 %, серед дівчат — 74 % (22-ге місце у світі)[1].

Кримінал

Торгівля людьми

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Ємену не докладає зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство не відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), країна знаходиться у списку третього рівня[4][5].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,86 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,87 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження
Населення Ємену[6]
Рік Населення Зміна
1950 4 316 000 —
1960 5 116 000 +18.5%
1970 6 145 000 +20.1%
1980 7 945 000 +29.3%
1990 11 948 000 +50.4%
2000 17 723 000 +48.3%
2010 24 053 000 +35.7%

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Див. також

Примітки
  1. Yemen : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 14 February. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  3. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  4. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  5. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  6. World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Ігнатьєв П. М. Країнознавство: Країни Азії. — Ч. : Книги-ХХІ, 2004. — 383 с. — ISBN 966-8029-53-4.
  • Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.