Населення Колумбії

Населення Колумбії. Чисельність населення країни 2015 року становила 46,736 млн осіб (30-те місце у світі)[1]. Чисельність колумбійців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 6,47 ‰ (114-те місце у світі), смертність — 5,4 ‰ (177-ме місце у світі), природний приріст — 1,04 % (115-те місце у світі) .

Населення Колумбії
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 46,736 млн осіб
Густота 43,5 особи/км²
Коефіцієнт міграції 0,64 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲1,04 %
Народжуваність 6,47 ‰
Фертильність 2,04 дітей на 1 жінку
Смертність 5,4 ‰
Смертність немовлят 14,58 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 24,94 %
 • 15–64 років 68,13 %
 • старіші за 65 років 6,93 %
Середня тривалість життя 75,48 року
 • чоловіків 72,34 року
 • жінок 78,8 року
Статева структура
загалом 0,98 чол./жін.
при народженні 1,06 чол./жін.
до 15 років 1,05 чол./жін.
15–64 років 0,95 чол./жін.
після 65 років 0,72 чол./жін.
Етнічні групи
Нація колумбійці
Мови
Офіційна іспанська

Природний рух

Відтворення

Народжуваність в Колумбії, станом на 2015 рік, дорівнює 16,47 ‰ (114-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,04 дитини на одну жінку (117-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 79,1 % (станом на 2010 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 21,4 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2010 рік)[1].

Смертність в Колумбії 2015 року становила 5,4 ‰ (177-ме місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,04 % (115-те місце у світі)[1].

Вікова структура
Віково-статева піраміда населення Колумбії, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Колумбії становить 29,6 року (119-те місце у світі): для чоловіків — 28,7, для жінок — 30,6 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 75,48 року (98-ме місце у світі), для чоловіків — 72,34 року, для жінок — 78,8 року[1].

Вікова структура населення Колумбії, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 24,94 % (5 967 860 чоловіків, 5 688 106 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 17,81 % (4 234 564 чоловіка, 4 087 134 жінки);
  • дорослі віком 25—54 роки — 41,71 % (9 653 094 чоловіка, 9 841 546 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 8,62 % (1 885 481 чоловік, 2 141 618 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 6,93 % (1 349 613 чоловіків, 1 887 711 жінки)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 2,3; коефіцієнт розлучуваності — 0,2; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 9 (дані за 2007 рік)[2][3].

Розселення
Густота населення Колумбії, червоним кольором позначені найбільш густонаселені райони

Густота населення країни 2015 року становила 43,5 особи/км² (172-ге місце у світі)[1]. Більшість населення мешкає у великих містах, що простягнулись долинами між гірськими хребтами Анд з півночі на південь та у сільськогосподарських районах півночі і заходу. Великі масиву льяносу на півдні і сході (близько 60 % території) малонаселені.

Урбанізація

Колумбія високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 76,4 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,66 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Боґота (столиця) — 9,765 млн осіб, Медельїн — 3,911 млн осіб, Калі — 2,646 млн осіб, Барранкілья — 1,991 млн осіб, Букараманґа — 1,215 млн осіб, Картахена — 1,092 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,64 ‰ (141-ше місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

У країні налічується 6,3 млн внутрішньо переміщених осіб через тривале збройне протистояння між урядом і наркокартелем з 1985 року. Кожного року ця цифра зростає на 300 тис. осіб[1].

У країні перебуває 12 осіб без громадянства[1].

Колумбія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[4].

Расово-етнічний склад
Етнічний склад (2012 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
метиси й білі
  
 84.2%
афро-колумбійці й мулати
  
 10.4%
індіанці
  
 3.4%
інші
  
 2.1%

Головні етноси країни: метиси й білі — 84,2 %, афро-колумбійці (мулати, райцал і паленкеро) — 10,4 %, індіанці — 3,4 %, цигани й інші — 2,1 % населення (оціночні дані за 2005 рік)[1].

Українська діаспора

Мови
Мови Колумбії (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
іспанська
  
 %

Офіційна мова[5]: іспанська.

Релігії
Релігії в Колумбії (2016 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
 90%
інші
  
 10%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 90 %, інші — 10 % (станом на 2015 рік)[1].

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 94,7 % дорослого населення (віком від 15 років): 94,6 % — серед чоловіків, 94,8 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 4,7 % ВВП країни, станом на 2014 рік (95-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 14 років, для хлопців — до 14 років, для дівчат — до 15 років (станом на 2014 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 1,47 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. ; забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,5 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 7,2 % ВВП країни (85-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 14,58 ‰ (106-те місце у світі); хлопчиків — 17,68 ‰, дівчаток — 11,3 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 64 випадків на 100 тис. народжень (80-те місце у світі)[1].

Колумбія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гарячка денге, малярія, жовта гарячка. Станом на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1].

2014 року було зареєстровано 124,4 тис. хворих на СНІД (38-ме місце в світі), це 0,4 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (76-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 4,7 тис. осіб (32-ге місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 20,7 % (112-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 3,4 % (оцінка на 2010 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 96,8 % населення в містах і 73,8 % в сільській місцевості; загалом 91,4 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 85,2 %, в сільській місцевості — 67,9 %, загалом по країні — 81,1 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2010 рік, дорівнює 12,65 км³ на рік, або 308 тонни на одного мешканця на рік: з яких 55 % припадає на побутові, 4 % — на промислові, 41 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 45,6 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 35,4 %; частка осіб похилого віку — 10,2 %, або 9,8 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2015 року перебувало 27,8 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 1,1 %, верхній дециль — 42 % (станом на 2012 рік)[1].

Станом на 2013 рік, в країні 1,2 млн осіб не має доступу до електромереж; 97 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 100 %, у сільській місцевості — 88 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 26,128 млн унікальних інтернет-користувачів (25-те місце у світі), що становило 55,9 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 24,34 млн осіб (28-ме місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 17 %; промисловість і будівництво — 21 %; сфера послуг — 62 % (станом на 2011 рік)[1]. 988,36 тис. дітей у віці від 5 до 17 років (9 % загальної кількості) 2009 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 8,9 % працездатного населення, 2014 року — 9,1 % (106-те місце у світі); , серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 18,7 %, серед юнаків — 14,6 %, серед дівчат — 24,3 % (50-те місце у світі)[1].

Кримінал

Наркотики
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Великий виробник опійного маку (1,1 тис. га 2009 року) і марихуани; найбільший світовий виробник кокаїну, 83 тис. га плантацій коки 2011 року (потенційно 195 тонн чистого кокаїну на рік), що на 17 % менше ніж 2010 року. Колумбійський героїн постачається на ринок США. Уряд Колумбії веде відкриту збройну війну з наркомафією, у цьому йому надає підтримку уряд США. 2012 року було оброблено 100 тис. га плантацій коки дефоліантами з повітря і 30 тис. винищено з землі. Значна частина відмивання грошей від наркотрафіку проводиться через конвертаційні центри песо (оцінка ситуації 2013 року)[1].

Торгівля людьми

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Колумбії докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня[6][7].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,88 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,72 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Див. також

Примітки
  1. Colombia : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Marriages and crude marriage rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. Divorces and crude divorce rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  4. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  5. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  6. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  7. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Кузик С. П., Книш М. М. Економічна і соціальна географія країн Америки : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 1999. — 299 с. — ISBN 966-613-026-2.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.