Населення Куби

Населення Куби. Чисельність населення країни 2015 року становила 11,031 млн осіб (80-те місце у світі)[1]. Чисельність кубинців стабілізувалась і незначно зменшується, народжуваність 2015 року становила 9,9 ‰ (196-те місце у світі), смертність — 7,72 ‰ (106-те місце у світі), природний приріст (депопуляція) — -0,15 % (210-те місце у світі) .

Населення Куби
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 11,031 млн осіб
Густота 107,0 особи/км²
Коефіцієнт міграції 3,66 ‰
Природний рух
Природний приріст ▼-0,15 %
Народжуваність 9,9 ‰
Фертильність 1,47 дітей на 1 жінку
Смертність 7,72 ‰
Смертність немовлят 4,63 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 15,96 %
 • 15–64 років 71,09 %
 • старіші за 65 років 12,95 %
Середня тривалість життя 78,39 року
 • чоловіків 76,08 року
 • жінок 80,84 року
Статева структура
загалом 0,99 чол./жін.
при народженні 1,06 чол./жін.
до 15 років 1,06 чол./жін.
15–64 років 0,92 чол./жін.
після 65 років 0,81 чол./жін.
Етнічні групи
Нація кубинці
Найбільший етнос кубинці
Нацменшини  —
Мови
Офіційна іспанська
Також у побуті  —

Природний рух

Відтворення

Народжуваність на Кубі, станом на 2015 рік, дорівнює 9,9 ‰ (196-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,47 дитини на одну жінку (200-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 74,3 % (станом на 2010 рік)[1].

Смертність на Кубі 2015 року становила 7,72 ‰ (106-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року був негативним і становив -0,15 % (депопуляція) (210-те місце у світі)[1].

Вікова структура
Віково-статева піраміда населення Куби, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Куби становить 41,1 року (41-ше місце у світі): для чоловіків — 40, для жінок — 42,2 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 78,39 року (59-те місце у світі), для чоловіків — 76,08 року, для жінок — 80,84 року[1].

Вікова структура населення Куби, станом на 2015 рік, виглядає наступним чином:

  • діти віком до 14 років — 15,96 % (904 800 чоловіків, 855 309 жінок);
  • молодь віком 15-24 роки — 13,29 % (752 160 чоловіків, 714 384 жінки);
  • дорослі віком 25-54 роки — 47,16 % (2 620 536 чоловіків, 2 581 344 жінки);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 10,65 % (562 207 чоловіків, 612 438 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 12,95 % (639 515 чоловіків, 788 740 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 5,2; коефіцієнт розлучуваності — 2,9; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 56 (дані за 2010 рік)[2][3].

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 107 осіб/км² (104-те місце у світі)[1]. Населення країни концентрується навколо великих промислових міст, найбільша агломерація столична — місто Гавана.

Урбанізація

Куба високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 77,1 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,07 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Гавана (столиця) — 2,137 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції

Річний рівень еміграції 2015 року становив 3,66 ‰ (188-ме місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Проблемою для уряду залишається незаконна еміграція, кубинці намагаються покинути острів і в'їхати до США через Флориду, використовуючи саморобні плоти, транспорт контрабандистів, фальсифіковані візи. Також використовується південно-західний маршрут. З початком поліпшення американо-кубинських відносин наприкінці грудня 2014 року розмах незаконної кубинської міграції до США значно зр

Куба є країною-спостерігачем в Міжнародної організації з міграції (IOM)[4].

Расово-етнічний склад
Етнічний склад (2012 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
білі
  
 64.1%
метиси
  
 26.6%
темношкірі
  
 9.3%

Головні етноси країни: білі — 64,1 %, метиси — 26,6 %, темношкірі — 9,3 % населення (оціночні дані за 2012 рік)[1].

Українська діаспора

Мови
Мови Куби (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
іспанська
  
 100%

Офіційна мова[5]: іспанська.

Релігії
Релігії на Кубі (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
 85%
інші
  
 15%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: номінальне римо-католицтво — 85 %, протестантизм, Свідки Єгови, юдаїзм, сантерія (головна релігія до приходу до влади Фіделя Кастро)[1].

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 99,8 % дорослого населення (віком від 15 років): 99,9 % — серед чоловіків, 99,8 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту складають 12,8 % від ВВП країни, станом на 2010 рік (2-ге місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 14 років, для хлопців — до 14 років, для дівчат — до 14 років (станом на 2014 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 6,72 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 5,3 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року склали 11,1 % від ВВП країни (47-ме місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 4,63 ‰ (180-те місце у світі); хлопчиків — 4,97 ‰, дівчаток — 4,27 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 39 випадків на 100 тис. народжень (85-те місце у світі)[1].

Куба входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні середній. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, гарячка денге. Станом на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1].

2014 року було зареєстровано 17,1 тис. хворих на СНІД (82-ге місце у світі), це 0,25 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (94-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (126-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 27,2 % (85-те місце у світі)[1].

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 96,4 % населення в містах і 89,8 % в сільській місцевості; загалом 94,9 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 94,4 %, в сільській місцевості — 89,1 %, загалом по країні — 93,2 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2010 рік, дорівнює 4,42 км³ на рік, або 392,6 тонни на одного мешканця на рік: з яких 22 % припадає на побутові, 14 % — на промислові, 65 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення

Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 43,4 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 23,4 %; частка осіб похилого віку — 20 %, або 5 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності відсутні. Дані про розподіл доходів домогосподарств в країні відсутні[1].

Станом на 2014 рік, в країні 200 тис. осіб не має доступу до електромереж; 99,9 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 100 %, у сільській місцевості — 95 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 3,432 млн унікальних інтернет-користувачів (85-те місце у світі), що становило 31 % від загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 5,111 млн осіб, з яких 72,3 % зайняті в державному секторі (81-ше місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 18 %; промисловість і будівництво — 10 %; сфера послуг — 72 % (станом на 2013 рік)[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 3 % працездатного населення, 2014 року — 2,7 % (24-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 6,1 %, серед юнаків — 6,4 %, серед дівчат — 5,6 % (131-ше місце у світі)[1]. Згідно неофіційних підрахунків рівень безробіття вдвічі більший за офіційну статистику.

Кримінал

Наркотики
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Територіальні води й повітряний простір держави використовується як транзитна зона для наркотрафіку до США і Європи (оцінка ситуації 2008 року)[1]. 1999 року було запроваджено смертну кару за злочини, пов'язані з наркотиками.

Торгівля людьми

Згідно щорічної доповіді про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Куби не докладає зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство не відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), країна знаходиться у списку третього рівня[6][7].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,92 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,81 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження
Переписи населення Куби
Рік Населення Зміна
1774 171 620 —
1792 272 300 +58.7%
1817 572 363 +110.2%
1827 704 487 +23.1%
1841 1 007 624 +43.0%
1861 1 396 530 +38.6%
1877 1 509 291 +8.1%
1899 1 572 797 +4.2%
1907 2 048 980 +30.3%
1919 2 889 004 +41.0%
1931 3 962 344 +37.2%
1943 4 778 583 +20.6%
1953 5 829 029 +22.0%
1970 8 569 121 +47.0%
1981 9 723 605 +13.5%
2002 11 177 743 +15.0%
2012 11 167 325 −0.1%
Джерело: Дані Національного управління статистики й інформації Куби[8].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • Національне управління статистики й інформації Куби (ісп. Oficina Nacional de Estadística e Información; ONEI).

Див. також

Примітки
  1. Cuba : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Marriages and crude marriage rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. Divorces and crude divorce rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  4. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  5. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  6. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  7. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  8. (ісп.) Censos en Cuba [Census in Cuba] (Spanish). Oficina Nacional de Estadística e Información (ONEI). Процитовано 24 лютого 2014 року.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Кузик С. П., Книш М. М. Економічна і соціальна географія країн Америки : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 1999. — 299 с. — ISBN 966-613-026-2.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.