Населення Тайваню

Населення Тайваню. Чисельність населення країни 2015 року становила 23,415 млн осіб (54-те місце у світі)[1]. Чисельність тайванців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 8,47 ‰ (216-те місце у світі), смертність — 7,11 ‰ (129-те місце у світі), природний приріст — 0,23 % (181-ше місце у світі) .

Населення Тайваню
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 23,415 млн осіб
Коефіцієнт міграції 0,89 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲0,23 %
Народжуваність 8,47 ‰
Фертильність 1,12 дітей на 1 жінку
Смертність 7,11 ‰
Смертність немовлят 4,44 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 13,52 %
 • старіші за 65 років 12,48 %
Середня тривалість життя 79,98 року
 • чоловіків 76,85 року
 • жінок 83,33 року
Статева структура
загалом 0,99 чол./жін.
при народженні 1,07 чол./жін.
до 15 років 1,07 чол./жін.
15–64 років 0,97 чол./жін.
після 65 років 0,86 чол./жін.
Етнічні групи
Нація тайваньці
Найбільший етнос китайці
Мови
Офіційна китайська
Також у побуті тайванські мови

Природний рух

Відтворення

Народжуваність у Тайвані, станом на 2015 рік, дорівнює 8,47 ‰ (216-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,12 дитини на одну жінку (222-ге місце у світі)[1].

Смертність у Тайвані 2015 року становила 7,11 ‰ (129-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,23 % (181-ше місце у світі)[1].

Вікова структура
Віково-статева піраміда населення Тайваню, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Тайваню становить 40,2 року (49-те місце у світі): для чоловіків — 39,5, для жінок — 40,9 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 79,98 року (40-ве місце у світі), для чоловіків — 76,85 року, для жінок — 83,33 року[1].

Вікова структура населення Тайваню, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 13,52 % (1 632 763 чоловіка, 1 531 895 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 13,36 % (1 606 940 чоловіків, 1 521 617 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 47,06 % (5 505 063 чоловіка, 5 513 395 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 13,59 % (1 556 205 чоловіків, 1 625 436 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 12,48 % (1 348 686 чоловіків, 1 573 126 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 32,0 року, жінки — 29,7 року, загалом — 30,8 року (дані за 2014 рік)[2].

Розселення
Густота населення Тайваню

Густота населення країни 2015 року становила 647 осіб/км² (17-те місце у світі)[1].

Головні міста держави: Тайбей (столиця) — 2,666 млн осіб, Гаосюн — 1,523 млн осіб, Тайчжун — 1,225 млн осіб, Тайнань — 815,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції
Країни походження тайванських іммігрантів (англ.)

Річний рівень імміграції 2015 року становив 0,89 ‰ (65-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Расово-етнічний склад
Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
тайванці
  
 84%
китайці
  
 14%
гаошань
  
 2%

Головні етноси країни: тайванські китайці (тайванці) — 84 %, материкові китайці — 14 %, місцеві аборигени (гаошань) — 2 % населення[1].

Українська діаспора

Мови
Мови Тайваню (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
китайська
  
 %
тайванські мови
  
 %

Офіційна мова[3]: китайська (стандартна). Інші поширені мови: інші діалекти китайської мови, тайванські мови.

Релігії
Релігії в Тайвані (2012 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
буддисти
  
 93%
християни
  
 4.5%
інші
  
 2.5%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: суміш течій буддизму і даоїзму — 93 %, християнство — 4,5 %, інші — 2,5 % (станом на 2015 рік)[1].

  • Буддійський храм Луншань у Тайбеї
  • Дом медитацій буддистської організації Тцу Чи в Хуаляні
  • Католицький кафедральний собор Святої вервиці в Гаосюні
  • Велика мечеть у Тайбеї

Освіта

Рівень письменності 2014 року становив 98,5 % дорослого населення (віком від 15 років): 99,7 % — серед чоловіків, 97,3 %— серед жінок[1].

Охорона здоров'я

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 4,44 ‰ (184-те місце у світі); хлопчиків — 4,84 ‰, дівчаток — 4,01 ‰[1].

Захворювання

Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15-49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].

Соціально-економічне положення

За межею бідності 2012 року перебувало 1,5 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 6,4 %, верхній дециль — 40,3 % (станом на 2010 рік)[1].

Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 20,601 млн унікальних інтернет-користувачів (36-те місце у світі), що становило 88 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 11,64 млн осіб (50-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 5 %; промисловість і будівництво — 36 %; сфера послуг — 59 % (станом на 2015 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 3,8 % працездатного населення, 2014 року — 4 % (32-ге місце у світі)[1].

Кримінал

Наркотики
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Регіональна транзитна країна для наркотрафіку героїну, метамфетаміну та їх прекурсорів; перевалочний пункт для наркотиків на японський ринок. У країні відмічають великі проблеми з обігом героїну і метамфетамінів, зростаюча проблема з вживанням кетаміну й різних клубних наркотиків[1].

Торгівля людьми

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Тайваню докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня[4][5].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,07 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,07 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,86 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження
Населення Тайваню
Рік Населення Зміна
1905 3 040 000 —
1915 3 480 000 +14.5%
1920 3 655 000 +5.0%
1925 3 993 000 +9.2%
1930 4 593 000 +15.0%
1935 5 212 000 +13.5%
1940 5 872 000 +12.7%
1956 9 368 000 +59.5%
1966 13 505 000 +44.2%
1970 14 770 000 +9.4%
1975 16 279 000 +10.2%
1980 18 030 000 +10.8%
1990 20 394 000 +13.1%
2000 22 301 000 +9.4%
2010 23 162 000 +3.9%
Джерело: Переписи урядів Японії та Китайської Республіки.
За 1970, 1975, 2010 роки — оціночні дані.

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Див. також

Примітки
  1. Taiwan : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  4. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  5. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Ігнатьєв П. М. Країнознавство: Країни Азії. — Ч. : Книги-ХХІ, 2004. — 383 с. — ISBN 966-8029-53-4.
  • Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.