Населення Філіппін

Населення Філіппін
	Ріст чисельності населення країни
Чисельність	100,998 млн осіб
Густота	337,7 особи/км²
Коефіцієнт міграції	2,09 ‰
Природний рух
Природний приріст	▲1,61 %
Народжуваність	24,27 ‰
Фертильність	3,09 дітей на 1 жінку
Смертність	6,11 ‰
Смертність немовлят	22,34 ‰
Вікова структура
• до 14 років	34,02 %
• 15–64 років	61,7 %
• старіші за 65 років	4,28 %
Середня тривалість життя	68,96 року
• чоловіків	65,47 року
• жінок	72,62 року
Статева структура
загалом	1,01 чол./жін.
при народженні	1,05 чол./жін.
до 15 років	1,04 чол./жін.
15–64 років	1 чол./жін.
після 65 років	0,72 чол./жін.
Етнічні групи
Нація	філіппінці
Найбільший етнос	тагалогці
Нацменшини	себуанці, ілоканці, бісая, хілігайнон, бікольці, варайці
Мови
Офіційна	філіппінська
Також у побуті	англійська

Населення Філіппін. Чисельність населення країни 2015 року становила 100,998 млн осіб (13-те місце у світі)[1]. Чисельність філіппінців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 24,27 ‰ (59-те місце у світі), смертність — 6,11 ‰ (160-те місце у світі), природний приріст — 1,61 % (74-те місце у світі) .

Природний рух

Відтворення

Народжуваність на Філіппінах, станом на 2015 рік, дорівнює 24,27 ‰ (59-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 3,09 дитини на одну жінку (53-тє місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 48,9 % (станом на 2011 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 23 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2013 рік)[1].

Смертність на Філіппінах 2015 року становила 6,11 ‰ (160-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,61 % (74-те місце у світі)[1].

Вікова структура

Середній вік населення Філіппін становить 23,4 року (166-те місце у світі): для чоловіків — 22,9, для жінок — 23,8 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 68,96 року (160-те місце у світі), для чоловіків — 65,47 року, для жінок — 72,62 року[1].

Вікова структура населення Філіппін, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

діти віком до 14 років — 34,02 % (17 531 370 чоловіків, 16 828 067 жінок);
молодь віком 15—24 роки — 19,18 % (9 891 032 чоловіка, 9 484 089 жінок);
дорослі віком 25—54 роки — 36,72 % (18 810 887 чоловіків, 18 273 641 жінка);
особи передпохилого віку (55—64 роки) — 5,8 % (2 673 756 чоловіків, 3 183 809 жінок);
особи похилого віку (65 років і старіші) — 4,28 % (1 802 632 чоловіка, 2 519 093 жінки)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 28 років, жінки — 25,3 року, загалом — 26,7 року (дані за 2011 рік)[2].

Розселення

Густота населення Філіппін

Густота населення країни 2015 року становила 337,7 особи/км² (38-ме місце у світі)[1].

Урбанізація

Філіппіни середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 44,4 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,32 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Маніла (столиця) — 12,946 млн осіб, Давао — 1,63 млн осіб, Себу — 951,0 тис. осіб, Замбоанга — 936,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції

Річний рівень еміграції 2015 року становив 2,09 ‰ (169-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

Станом на 2015 рік, в країні налічується 63,2 тис. внутрішньо переміщених осіб через терор угруповань Ісламського фронту визволення Моро, Абу-Саяф, Нової Народної армії, міжетнічних зіткнень, стихійні лиха, тайфуни Бофа, Хайян (листопад 2013 року) і Хагупіт (грудень 2014 року), бохольський землетрус жовтня 2013 року[1].

У країні мешкає 7,17 тис. осіб без громадянства, переважно нелегальні мігранти з Індонезії[1].

Філіппіни є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].

Расово-етнічний склад

Етнічний склад (2000 рік)[1]
Етнос:			Відсоток:
тагалогці			28.1%
себуанці			13.1%
ілоканці			9%
бісая			7.6%
хілігайнон			7.5%
бікольці			6%
варайці			3.4%
інші			25.3%

Філіппіни

Головні етноси країни: тагалогці — 28,1 %, себуанці — 13,1 %, ілоканці — 9 %, бісая — 7,6 %, хілігайнон — 7,5 %, бікольці — 6 %, варайці — 3,4 %, інші — 25,3 % населення (дані перепису 2000 року).

Українська діаспора

Мови

Мови Філіппін (2015 рік)[1]
Мова:			Відсоток:
філіппінська			%
англійська			%

Офіційні мови[4]: філіппінська (філіпіно) (на основі діалекту тагалог), англійська. Загалом філіппінська мова налічує 8 великих діалектів: тагалог, себуано, ілокано, хілігайон, бікол, варай, пампанго, пангасінан.

Етнолінгвістична мапа Філіппінського архіпелагу (англ.)

Релігії

Релігії на Філіппінах (2003 рік)[1]
Віросповідання:			Відсоток:
католики			82.9%
мусульмани			5%
протестанти			7.5%
інші			1.8%
агностики			0.6%
атеїсти			0.1%

Філіппіни

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: католицтво — 82,9 % (римо-католицтво — 80,9 %, Aglipayan 2 %), іслам — 5 %, євангелізм — 2,8 %, Церква Христа — 2,3 %, інші течії християнства — 4,5 %, інші — 1,8 %, не визначились — 0,6 %, не сповідують жодної — 0,1 % (згідно з переписом 2000 року)[1].

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 96,3 % дорослого населення (віком від 15 років): 95,8 % — серед чоловіків, 96,8 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 2,7 % ВВП країни, станом на 2009 рік (149-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 13 років, для хлопців — до 12 років, для дівчат — до 13 років (станом на 2013 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 4,7 % ВВП країни (150-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 22,34 ‰ (80-те місце у світі); хлопчиків — 25,27 ‰, дівчаток — 19,27 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 114 випадків на 100 тис. народжень (74-те місце у світі)[1].

Філіппіни входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, гарячка денге, малярія, лептоспіроз (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 35,6 тис. хворих на СНІД (64-те місце в світі), це 0,06 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (118-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 500 осіб (83-тє місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 4,7 % (148-ме місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 19,9 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 93,7 % населення в містах і 90,3 % в сільській місцевості; загалом 91,8 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 77,9 %, в сільській місцевості — 70,8 %, загалом по країні — 73,9 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2009 рік, дорівнює 81,56 км³ на рік, або 859,9 тонни на одного мешканця на рік: з яких 8 % припадає на побутові, 10 % — на промислові, 82 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 57,6 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 50,3 %; частка осіб похилого віку — 7,2 %, або 13,9 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 25,2 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 2,9 %, верхній дециль — 30,5 % (станом на 2012 рік)[1].

Станом на 2013 рік, в країні 20,6 млн осіб не має доступу до електромереж; 88 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 94 %, у сільській місцевості — 82 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 41,106 млн унікальних інтернет-користувачів (17-те місце у світі), що становило 40,7 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 41,37 млн осіб (16-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 29 %; промисловість і будівництво — 16 %; сфера послуг — 55 % (станом на 2015 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 6,3 % працездатного населення, 2014 року — 6,8 % (72-ге місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 16,2 %, серед юнаків — 15,1 %, серед дівчат — 17,8 % (74-те місце у світі)[1].

Кримінал

Наркотики

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Незважаючи на урядові репресії й оголошену урядом війну наркоторговцям, виробництво й споживання метамфетаміну й амфетамінів тільки зростає в останні роки. Марихуана вирощується у віддаленій сільській місцевості, де обмежений контроль офіційної Маніли[1].

Торгівля людьми

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Філіппін докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[5][6].

Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці до 14 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці 15—24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці 25—54 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці 55—64 років — 0,84 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці за 64 роки — 0,72 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
загалом — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

.

Переписи

Офіційні переписи населення Філіппін
Рік	Населення	Зміна
1903	7 635 426	—
1939	16 000 303	+109.6%
1960	27 087 685	+69.3%
1970	36 684 948	+35.4%
1980	48 098 460	+31.1%
1990	60 703 206	+26.2%
2000	76 504 077	+26.0%
2010	93 260 800	+21.9%

Див. також

Примітки

The Philippines : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література

Українською

Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
Ігнатьєв П. М. Країнознавство: Країни Азії. — Ч. : Книги-ХХІ, 2004. — 383 с. — ISBN 966-8029-53-4.
Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

(рос.) Филиппины // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
(рос.) Филиппины // Страны и народы. Зарубежная Азия. Юго-Восточная Азия / Редкол. : П. И. Пучков (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1979. — 303 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
(рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
(рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
(рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання

World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
Global Health Observatory. The Philippines : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Філіппін.
Demographic and Health Surveys : [англ.] // U.S. Agency for International Development. — репрезентативні дані про стан здоров'я і населення в країнах, що розвиваються.
At a glance: The Philippines. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і положення дітей Філіппін.
The Philippines. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Філіппін.
The Philippines. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Філіппін від Міжнародної організації праці.
United Nations Development Programme in the Philippines : [англ.] // UNDP. — сторінка локального відділення Програми розвитку ООН.
United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : [англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[WF-1] The Philippines : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.

[UNSD-2] Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.

[IOM-3] International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.

[Державна-4] Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.

[trafficking-5] Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.

[UNDOC-6] UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.