Нульовий меридіан
Нульовий меридіан — географічний меридіан, довгота якого дорівнює нулю градусів.
_033.jpg.webp)
Герард Меркатор «Atlas Cosmographicae» (1595) розташував нульовий меридіан поблизу від 25° з. д. за Гринвічем, трохи західніше острова Санта-Марія
0°
Нульовий Меридіан
Нульовий меридіан є умовною величиною і його вибір не має фізичного сенсу, на відміну, наприклад, від екватора, й визначається географом на власний розсуд[1]. На даний час нульовим меридіаном прийнято вважати Гринвіцький меридіан. Протягом історії в різних країнах географи обирали дуже різні меридіани, від яких вели відлік. Нижче наведено список найвідоміших нульових меридіанів в історії географії.
Список нульових меридіанів
| Розташування | Довгота GPS | Назва | Примітки |
|---|---|---|---|
| Берингова протока | 168°30' з. д. | — | 1884 року місцем розташування нульового меридіана була запропонована Берингова протока. Пропозицію висловив географ П'єр Жуль Сезар Жансен[2] |
| Вашингтон, США | 77°03'56.07" з. д. (1897) 77°04'02.24" з. д. (NAD 27) 77°04'01.16" з. д. (NAD 83) |
Меридіан нової Військово-морської обсерваторії США | |
| Вашингтон, США | 77°02'48.0" з. д. 77°03'02.3" 77°03'06.119" з. д. 77°03'06.276" з. д. |
Меридіан старої Військово-морської обсерваторії США | |
| Вашингтон, США | 77°02'11.56258" з. д. (NAD 83) 77°02'11.55880" з. д. (NAD 83) 77°02'11.57375" з. д. (NAD 83) |
Меридіан Білого дому | |
| Вашингтон, США | 77°00'32.6" з. д. (NAD 83) | Меридіан Капітолію | |
| Філадельфія, США | 75° 10' 12" з. д. | [3][4] | |
| Ріо-де-Жанейро, Бразилія | 43° 10' 19" з. д. | — | Згідно з Атласом Бразилії 1909 року[5] |
| Острови блаженних | ~ 25° 40' 32" з. д. | — | Використовувався до Середньовіччя. Запропоновано 1884 року як нульовий П'єром Жансеном[2] |
| Острів Ієрро (Ферро) | 18° 03' з. д. (раніше) 17° 39' 46" |
Меридіан Ферро | Використовувався Птолемеєм в «Geographia». Перевизначений на 17° 39' 46" з. д., щоб опинитися рівно за 20° від Парижа |
| Лісабон | 9° 07' 54.862" з. д. | Португальський нульовий меридіан[6] | |
| Мадрид | 3° 41' 16.58" з. д. | Іспанський нульовий меридіан[6] | |
| Гринвіч | 0° 00' 05.3101" з. д. | Гринвіцький меридіан | Меридіан Ейрі[7] |
| Гринвіч | 0° 00' 05.33" з. д. | United Kingdom Ordnance Survey Zero Meridian | Меридіан Бредлі[7] |
| Гринвіч | 0° 00' 00.00" з. д. | Опорний меридіан | Точка відліку довготи Міжнародною службою обертання Землі |
| Париж | 2° 20' 14.025" в. д. | Паризький меридіан | |
| Брюссель | 4° 22' 4.71" в. д. | Бельгійський нульовий меридіан[6] | |
| Антверпен | 4° 24' сх. д. | Антверпенський меридіан | Використовувався Меркатором |
| Амстердам | 4° 53' сх. д. | Проходить через Вестеркерк; використовувався для визначення часу в Нідерландах з 1909 по 1937 роки[8] | |
| Берн | 7° 26' 22.5" в. д. | ||
| Піза | 10° 24' сх. д. | [3] | |
| Осло | 10° 43' 22.5" в. д. | [3][4] | |
| Флоренція | 11°15' сх. д. | Флорентійський меридіан | Антипод меридіана, що проходить через Берингову протоку |
| Рим | 12° 27' 08.4" в. д. | Меридіан Монте-Маріо | Використовувався в датумі Roma 40[9] |
| Копенгаген | 12° 34' 32.25" в. д. | Проходить через Круглу вежу[10] | |
| Неаполь | 14° 15' сх. д. | Згадувався на Міжнародній меридіанній конференції[2] | |
| Стокгольм | 18° 03' 29.8" в. д. | Проходить через Стокгольмську обсерваторію[6] | |
| Варшава | 21° 00' 42" в. д. | Варшавський меридіан | Польський нульовий меридіан[6] |
| Орадя | 21° 55' 16" в. д. | [11] | |
| Олександрія | 29° 53' сх. д. | Використовувався Птолемеєм в «Альмагесті». | |
| Санкт-Петербург | 30° 19' 42.09" в. д. | Пулковський меридіан | Проходить через Пулковську обсерваторію |
| Піраміда Хеопса | 31° 08' 03.69" сх. д. | Пропонувався на Міжнародній меридіанній конференції[2][12] | |
| Єрусалим | 35° 13' 47.1" сх. д. | Проходить через малий купол Храму Гробу Господнього[4] | |
| Мекка | 39° 49' 34" сх. д.[13] | Точка відліку довготи, що використовувалася в арабському світі | |
| Удджайн | 75° 47' сх. д. | IV століття використовувався в Індії[14] | |
| Кіото | 136° 14' сх. д. | Використовувався на японських мапах з 1779 до 1871 року | |
| — | ~ 180 | Антипод Гринвіцького меридіана. Пропонувався на Міжнародній меридіанній конференції Сендфордом Флемінгом[2] |
Міжнародна меридіанна конференція
У жовтні 1884 року в Вашингтоні, США, відбулася Міжнародна меридіанна конференція, участь в якій взяли 41 делегат від 25 країн світу. Вони вибрали як нульовий Гринвіцький меридіан[15].
Гринвіцький меридіан вперше був обраний як нульовий 1851 року. Він проходить через вісь пасажного інструменту Гринвіцької обсерваторії[16][17][18].
Примітки
- Prime Meridian. geog.port.ac.uk.
- International Conference Held at Washington for the Purpose of Fixing a Prime Meridian and a Universal Day. Project Gutenberg. October, 1884.
- Hooker (2006), introduction.
- Oct. 13, 1884: Greenwich Resolves Subprime Meridian Crisis, WIRED, 13 October 2010.
- Barão de Homem Mello e Francisco Homem de Mello. (1909). Atlas do Brazil. Rio de Janeiro: F. Briguiet & Cia.
- Bartky, Ian R. One Time Fits All: The Campaigns for Global Uniformity. — 2007. — P. 98.
- Dolan, 2013a.
- Eenheid van tijd in Nederland (нід.). Utrecht University. Процитовано 28-08-2013.
- Grids & Datums - Italian Republic. asprs.org. Процитовано 10-12-2013.
- meridian. — стаття з «Den Store Danske Encyklopædi»
- Oradea, Tourism office website, retrieved 3 February 2015.
- Wilcomb E. Washburn, "The Canary Islands and the Question of the Prime Meridian: The Search for Precision in the Measurement of the Earth Архівовано 29 травня 2007 у Wayback Machine."
- Hilchot Kiddush Hachodesh 11:17, називав цю точку אמצע היישוב, "середина проживання".
- Burgess, c. 2013
- International Conference Held at Washington for the Purpose of Fixing a Prime Meridian and a Universal Day. October, 1884. Protocols of the proceedings. Project Gutenberg. 1884. Процитовано 30 листопада 2012.
- Greenwich Observatory … the story of britain's oldest scientific institution, the Royal Observatory at Greenwich and Herstmonceux, 1675—1975 p.10. Taylor & Francis, 1975
- McCarthy, P. Kenneth; Seidelmann (2009). TIME from Earth Rotation to Atomic Physics. Weinheim: Wiley-VCH. с. 244–5.
- ROG Learing Team (23 серпня 2002). The Prime Meridian at Greenwich Royal Museums Greenwich. Royal Museums Greenwich. Процитовано 14 червня 2012.[недоступне посилання з липня 2019]
Література
- Burgess, Ebenezer (c. 2013) [1860]. Translation of the Surya-Siddhanta. Journal of the American Oriental Society (e book) 6. Google. с. 185.
- Dolan, Graham (2013a). The Greenwich Meridian before the Airy Transit Circle. The Greenwich Meridian.
- Dolan, Graham (2013b). WGS84 and the Greenwich Meridian. The Greenwich Meridian.
- Hooker, Brian (2006). A multitude of prime meridians. Процитовано 13 січня 2013.
- Norgate, Jean and Martin (2006). Prime meridian. Процитовано 13 січня 2013.
- Sobel, Dava; Andrewes, William J. H. (1998). The Illustrated Longitude. Fourth Estate, London.
Посилання
- «Where the earth's surface begins—and ends», «Popular Mechanics», December 1930
- scanned TIFFs of the conference proceedings
- Prime meridians in use in the 1880s, by country
- Canadian Prime Meridian
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.