Облога Кастельнуово (1539)

Портрет Сулеймана Пишного, приписуваний Тиціану. б.1530

Султан Сулейман Пишний наказав Барбароссі реорганізувати і переозброїти свій флот протягом зимових місяців, щоб він був готовий до битви навесні 1539 р. 10 тис. піхотинців та 4 тис. яничарів було взято на борт кораблів для посилення власних сил флоту[11]. Згідно з наказом, армія Барбаросси, що нараховувала близько 200 суден з 20.000 воїнів на борту, мала блокувати Кастельнуово з моря, в той час як сухопутна армія в складі 30.000 солдатів на чолі з губернатором османської Боснії, персом Уламеном мала взяти в облогу фортецю з суші. Тим часом Сарм'єнто використовував мирні місяці, що залишались до початку облоги, щоб покращити оборону міста, відремонтувати стіни та бастіони та побудувати нові укріплення. Проте він не зміг зробити значних покращень через брак доступних засобів, оскільки загальний план не передбачав укріплювати місто, яке мало бути використане лише як плацдарм для висадки військ, що надалі мали прямувати вглиб країни. Із закликами про допомогу до Іспанії було відправлено капітана Алькосера, Педро де Сотомайор був відправлений на Сицилію, а капітан Замбрана — у Бриндізі, але жодна з цих місій не мала успіху[12]. Андреа Доріа, який перебував в Отранто на чолі флотилії з 47 імператорських та 4-х мальтійськими галер, отримав звістку про ситуацію в Кастельнуовово, але, зважаючи на малі сили свого флоту, надіслав Сарм'єнто повідомлення з рекомендацією здатися[13].

Барбарос Хайреддін-паша, сучасний живопис 16 століття, Лувр, Париж

У червні Барбаросса направив 30 галер з метою перекрити вхід в Которську затоку[12]. Судна дійшли до Кастельнуово 12 червня і висадили тисячу солдатів з метою пошуку води та захоплення іспанських солдатів або місцевих цивільних осіб для отримання інформації. Після того, як іспанців попередили про присутність ворога, Сарм'єнто відправив для нападу на османів три роти під керівництвом капітана Махіна де Мунґуї та кавалерію під керівництвом Лазаро де Корона. Після запеклого бою османський десант був змушений вступити, хоча знову повернувся після обіду. Його знову було розьито, цього разу особисто Франциско де Сарм'єнто, який здійснив напад на османський загін на чолі 600 іспанських солдат, разом із капітанами Альваро де Мендоса, Оліверою та Хуаном Віскаїно. Триста османів загинули під час бою, ще 30 потрапили в полон[14]. Решта втекла на свої кораблі.

18 липня Барбаросса прибув з основними силами і негайно почав висаджувати війська та артилерію, не чекаючи на Уламена, який прийшов разом зі своєю армією через кілька днів[15]. Османські війська п'ять днів рили траншеї та будували вали для 44 важких облогових гармат, що були доставлені на борту флоту Барбаросси та військом Уламена, і навіть розрівнювали поля навколо Кастельнуово для полегшення маневрів. Кастельнуово також було піддано обстрілу з моря з 10 гармат, що були встановлені на османських галерах. Тим часом іспанці здійснили кілька бойових вилазок, щоб перешкодити облоговим роботам. Ці вилазки призвели до багатьох втрат в османському таборі, зокрема було вбито Агі, одного з провідних офіцерів Барбаросси. Чергова вилазка загону з 800 іспанців захопила зненацька кілька підрозділів яничарів, які намагалися взяти штурмом стіни Кастельнуово, вбивши більшість із них і залишивши поле вкрите трупами. Коли Барбаросса був проінформований про невдачу, він суворо докоряв своїм офіцерам, оскільки втрати османського елітного корпусу було важко замінити. Барбаросса наказав заборонити сутички, щоб уникнути повторення поразки[14].

Османські облогові гармати при облозі Естергома, 1543 — намальовані Себастьяном Вранком, 17 століття

До 23 липня армія Барбароси була готова розпочати загальний штурм, а його артилерія готувалася зруйнувати стіни Кастельнуово. Враховуючи величезну кількісну перевагу над іспанським гарнізоном, який був повністю ізольований і не міг отримати підтримку чи припаси, Барбаросса запропонував іспанцям почесну капітуляцію[12]. Сарм'єнто та його людям було запропоновано безпечно відпливи до Італії, з можливістю солдатам зберегти свою зброю та прапори. В якості додаткового заохочення Барбаросса запропонував видати кожному іспанському солдату 20 дукатів. Єдиною його вимогою до Сарм'єнто була здача іспанцями османам артилерії та пороху. Двоє капралів з компанії капітана Віскаїно — Хуан Алькарас і Франсіско де Тапіа, через багато років зуміли повернутися в Неаполь і написати свою версію подій. Вони описали відповідь надану Сарм'єнто Барбароссі — «Генерал проконсультувався з усіма офіцерами, а офіцери з їх солдатами, і вони вирішили, що вони воліли б померти в служінні Богові і Його Величності».

Після отримання відмови, розпочався великий штурм міста, що тривав цілий день[16]. Він призвів до значних втрат серед нападників, оскільки османи одночасно використовували як піхоту, так і артилерію для обстрілу Кастельнуово, що призвело до значних жертв серед самих османів як внаслідок дружнього вогню, так і дій іспанців. Протягом ночі іспанці відновлювали свій захист та замуровували проломи, що утворились в стінах. Коли наступного ранку, в день святого Якова, штурм міста було відновлено, єпископ Єремія залишився на передовій з солдатами, підбадьорюючи їх і сповідаючи тих, хто був смертельно поранений. Близько 1500 османських солдатів було вбито під час кривавого нападу, тоді серед іспанців було лише 500 вбитих, хоча кількість содат, які померли від ран, ймовірно, була великою[8].

Османські яничари

Підбадьорені успішною обороною, іспанські солдати за згодою Сарм'єнто вирішили здійснити раптовий контрнапад на османський табір[17]. Одного ранку 600 іспанців несподіваним нападом захопили зненацька облогові війська. На деяких ділянках іспанці прорвали ряди османів і серед останніх поширилася паніка. Частина військ в паніці вдалася до втечі, в тому числі деякі яничари, які втікали через власний табір руйнуючи намети, зокрема і намет Барбаросси. Побоюючись за його безпеку і не звертаючи уваги на протести Барбаросси, особиста гвардія адмірала евакуювала його на галери разом із прапором султана.

Протягом наступних днів більша частина артилерії зосереджувала вогонь на цитаделі у верхньому місті. Барбаросса вважав, що це ключовий пункт укріплень Кастельнуово, і запропонував захопити його[17]. Решта гармат тим часом продовжували обстрілювати тендітні стіни нижнього міста. 4 серпня Барбаросса наказав здійснити штурм цитаделі, яка тепер була майже повністю зруйнована. Штурм розпочався на світанку, і бій тривав цілий день. Капітан Мунгіа Махін відзначився в бою, очолюючи захисників з великою мужністю. До ночі залишки іспанського гарнізону відступили з верхнього форту з пораненими до стін нижнього міста, залишивши зруйновану цитадель в руках Барбароси. З іспанських офіцерів, що захищали цитадель вижили лише капітани Маскефа, Мунгуая, Харо та капрал на прізвище Галаз. Решта загинула в бою. Серед дуже небагатьох вцілілих, яких османи захопили, виявилось три дезертири. Їх негайно привели до Барбароси і вони закликали адмірала продовжувати штурм, повідомляючи, що іспанці зазнали значних втрат і їм бракує пороху та ядер, а залишки іспанської залоги складаються з виснажених або поранених солдат.

Кастельнуово на початку 18 століття, П'єр Мортьє (1661—1711), близько 1700

5 серпня розпочався новий штурм. Після доповіді іспанських дезертирів Барбаросса був впевнений, що незабаром він зможе захопити Кастельнуово. Усі яничари взяли участь у нападі і навіть кавалерії було наказано спішитись, щоб приєднатися до загального штурму[18]. Незважаючи на переважну чисельну перевагу османських військ, дії оборонців були успішними, оскільки того дня османи спроміглись захопити лише одну фортечну вежу. Сарм'єнто наказав своїм саперам підготувати міну для знищення вежі, але спроба не вдалася, оскільки несподіваний вибух пороху вбив іспанських солдатів, які працювали в підкопі. На світанку наступного дня сильна злива вивела зі строю гнотові замки іспанських аркебуз, а також підмочила останній порох, що залишався для гармат. Тому іспанці вели бій лише мечами та піками, а поранені іспанські солдати були змушені брати зброю в руки та допомагати захищати стіни. У польовому госпіталі залишились лише вмираючі. Дивовижно, але нечисленним вцілілим іспанцям вдалося відбити і цей напад[19].

Останній і остаточний штурм відбувся наступного ранку. Франциско де Сарм'єнто на коні був поранений в обличчя трьома стрілами, проте він продовжував заохочувати своїх людей[20]. Оскільки стіни верхньої цитаделі були зруйновані безперервним обстрілом і їх руїни стало неможливо захищати. Сарм'єнто наказав 600 вцілілим іспанцям відступити до фортеці в нижньому місті, де знайшло притулок цивільне населення Кастельнуово. Незважаючи на те, що відступ було здійснено в повному порядку та дисципліновано, Сарм'єнто та його люди виявили, що ворота фортеці були замуровані зсередини. Сарм'єнто запропонували мотузку, щоб підняти його через стіни міста, але він відмовився і відповів: «Ніколи Бог не захоче, щоб мене врятували, а моїх супутників залишили без мене на на погибель». Після цього він приєднався до Махіна де Мунгуї, Хуана Віскаіно та Санчо Фріаса, щоб очолити останній бій. Оточені османською армією, останні іспанські солдати билися спиною до спини, поки ніхто з них не зміг продовжувати битися. Ще до кінця дня Кастельнуово перейшов до рук Османської імперії[21].