Орів

У 1589 році люди з долин втікали від татарської навали в гори. Коли якась група вийшла на високий гірський діл, то люди побачили внизу гарну зелену улоговину, по середині яр. Сріблилася хвилями річка. Хтось вигукнув: «О, який гарний рів! Ану тут поселимося». Так і пішла, за легендою, назва села Орів.

За іншим варіантом легенди, право стати першовідкривачем гірської долини надана галицькому князю.

«Горів» — давня назва населеного пункту, котра мала побутування, за народними переказами, до XIX ст. Згідно з легендами топонім має походження через розташування на високогір'ї відносно всієї округи.

За іншою легендою в часи монгольської навали населений пункт, на місці сучасного Орова, був спалений, тому отримав назву «Погорів» чи «Погорове». Практично до XIX ст. зазначений топонім побутував нарівні з сучасним.

• «Орове» та «Оровзе» — польськомовнні варіанти назви села. «Урьове» досить малопоширений варіант назви села. Знаходив побутування в окремих публіцистів діаспори.
• «Діл» або «Дів» — топонім гірського хребта, який відмежовує сільську долину. Офіційна назва «Орівська скиба» — частина гірської системи Східних Бескидів. Безпосередньо назва «Діл», можливо, походить від слова «вододіл», тобто лінії розмежування річкових басейнів. Умовно в селі вирізняють «Ямельницький Діл» та «Зимівський Діл», через сусідство з відповідними населеними пунктами (Ямельниця та Зимівки).
• «Цюхів» або «Цюхів Верх» — найвища гірська вершина в межах Орова та одна з найвищих вершин Сколівських Бескидів. Вона домінує над північною частиною села. Топонім виник як данина пам'яті дідича (пана) Цюха, який володів полонинами на схилах гори. До речі, досі лісові галявини називаються в цій частині села — «Цюхові кітлини». Крім того, з постаттю Цюха пов'язаний комплекс легенд та народних переказів.
• Основний гідротопонім села — річка Стинавка. Назва походить від сіл Верхня та Нижня Стинава, по яких проходить головна частина річки.
• «Горішній (верхній) Кінець» та «Долішній (нижній) Кінець» — головні територіальні одиниці, через розміщення села вздовж річки Стинавки. «Горішній кінець» міститься на півночі села, у високогір'ї, на противагу «Долішньому».
• «Довгий потік» — значна частина села, урочище, найдовший водний потік в селі, найвіддаленіша група садиб. Приблизна довжина ланцюга садиб сягає 2—2,5 км.
• «Белаїв». Ще один подібний підпал в тих же часах відбувався і на горі «Белеїв», де кріпаками-орівчанами було спалено гуральню дідича Белея. Власне від нього походить назва місцевості.
• «Версоня» — значний за населенням кут села, розташований на схилі Ямельницького Долу, топонім, напевне, походить від трави «верес» або ж через розміщення на крутих схилах «верхах».
• «Кілемановець» — частина заселеної території, однойменний потік та боковий гірський хребет. Топонім, згідно з народними тлумаченнями, від прізвища польського (або австрійського) пана Келемана, що володів значними землями в цій місцевості.
• «Чорногора» — урочище, розташоване на схилах гори Цюхів.
• «Погар» — топонім у «Горішньому Кінці», пов'язане з подіями татаро-монгольської навали. Згідно з переказами саме тут татари спалили древнє поселення, яке відповідно «погоріло».
• «Зарубина» — також топонім пов'язаний з татарами. За легендами тут відбулася кривава битва, у якій зарубали багато воїнів — «зарубали татар».
• «Шевський горбок» — невеликий кут села, поблизу центральної осі поселення, через проживання, за переказами, на «горбку» шевця.
• «Вапнярки» — місцевість з великою кількістю площ з ґрунтом, який містить вапно. Населення використовувало їх для випарювання вапна.
• «Змули» — розміщене поблизу річки, відповідно до свого роду гідротопонім. Місцевість виникла внаслідок нанесення річкою ґрунту — мулу.
• «Соломіне» — частина Зимівків, відзначалося багатими господарствами, які сіяли зернові, від яких було багато соломи.
• «Орівець» — урочище, розміщується на схилах «Зимівського Долу». Можливо, через пряму відповідність рельєфу урочища до всього Орова утворилося таке сприйняття місцевості, як малої копії всього села.
• «Гулярня» — урочище на межі Орова і Зимівків, де розміщувалася гуральня.
• «Гребля» — мікротопонім, до 30-х рр. XX ст. тут була водяна гребля і тартак.

Також: «Верхня Імшичина», урочище «Камінець», урочище «Брама», урочище «Половінь», «Гнила Поточина», «Кути» в Зимівки, «Під горбом», «Горб», «Риба», «Бухали», «Плай», «Сигла», «Іваники».

В документі передачі «власті» орівському парохові Семену Станавському 10 січня 1799 року зазначалися місцевості: «Широковець», «Марковці», «Петросово», «Роп'яні», «Згарьох», «Бобовичі».

Річка Стинавка, що протікає через усе село, тут бере початок. Вона починається в самому початку села, там, де по лівому боці — урочище «Старе поле», а справа — «Венгерщина» (такі назви місцевостей для Орова не дивина).

До річки Стинавка впадає багато потоків: «Воронів потік» — по один бік цвинтаря, з іншого боку цвинтаря тече другий потік «Безіменний», далі — «Когутів потік», «Довгий потік», «Середній потік», «Широковець», «Покуті», «Оровець», «Килиманівець», та ще багато інших струмків і джерел. Річки і потоки кишіли від форелі. Тепер річка Стинавка майже мертва. Хоча можна побачити поодиноко плаваючу рибину.

В Орові є величезні камені. Один з них лежить навпроти мурованої церкви Св. Покрови. Його звуть «Чортів Камінь». Легенда переказує, що чорти пхали цей камінь на церкву, одначе запіяв когут, то вони з ляку і залишили.

У краєзнавчому плані вартим уваги є таке речення: «Найбільша зовнішня одиниця Складчастих Карпат — Скибова зона підрозділяється на такі скиби: Берегову, Орівську та інші».

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Напередодні Першої світової війни Орів разом із с. Зимівки (або як називали «За ділом») мало населення: 4131 жителі. Це було останнє село Дрогобицького повіту, розташоване в Карпатах на висоті понад 900 м.

1 серпня 1934 р. було створено ґміну Стебник в дрогобицькому повіті. До неї увійшли сільські громади: Стебника, Доброгостова, Гассендорфа (Gassendorf), Колпця, Орова, Сільця, Станилі й Уличного[4].

Орів має досить багато лісу, переважно з боку Борислава, Трускавця, Стебника, Доброгостова та Уличного — це Міський ліс.