Остапенко Петро Пилипович
Оста́пенко Петро́ Пили́пович (9 липня 1922, с. Лозовики (нині Попільнянський район Житомирська область Україна) — 4 серпня 2010) — український радянський скульптор, член Спілки художників УРСР (1976), заслужений художник УРСР (1976)[1].
| Петро Пилипович Остапенко | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
9 липня 1922 с. Лозовики (нині Попільнянський район Житомирська область Україна) | |||
| Смерть | 4 серпня 2010 (88 років) | |||
| м. Київ | ||||
| Країна |
 СРСР,  Україна | |||
| Діяльність | скульптор | |||
| Напрямок | скульптор | |||
| Нагороди |
| |||
|
| ||||
Біографія
У 1947–1952 роках навчався в Юхима Білостоцького та Еліуса Фрідмана. Працював у галузі станкової і монументальної пластики.
Твори
Портрети
- Максима Рильського (бронза, 1956)
- Карла Брюллова (мармур, 1961)
- Олександра Шліхтера (мідь, 1970)
Меморіальні дошки
- Максимові Рильському на будинку № 14 по вулиці Богдана Хмельницького в Києві (граніт; горельєф; 1965)
- Олександру Мурашку в Києві на будинку № 14 по Малій Житомирській вулиці (у співавторстві з Павлом Кальницьким, 1966, втрачено)
- Зої Гайдай на будинку № 20 по Пушкінській вулиці в Києві (граніт; барельєф; у співавторстві з Павлом Кальницьким, архітектор Яків Ковбаса, 1970)
Пам'ятники
- Карлу Марксу та Фрідріху Енгельсу в Петрозаводську (у співавторстві з Юхимом Білостоцьким та Еліусом Фрідманом, 1960)
- Дмитру Менделєєву (бюст) на станції метро «Університет» у Києві (оргскло, 1960)
- Тарасові Шевченку в м. Звенигородці Черкаської області (штучний камінь, граніт, у співавторстві з Павлом Кальницьким, архітектор Юрій Кисличенко, 1964)
- Василеві Чапаєву в м. Лубнах (чавун, граніт, у співавторстві з Павлом Кальницким, архітектор Юрій Кисличенко, 1966)
- Проєкт пам'ятника Іванові Франку в Івано-Франківську (архітектор Олег Стукалов, не пізніше 1987).[2]
- Максимові Рильському в Голосіївському парку в Києві (архітектор Олег Стукалов, 2003)
- надгробок Лідії Герасимчук на Байковому кладовищі в Києві (бронза, граніт, 1960).
- надгробок Зої Гайдай на Байковому кладовищі в Києві (граніт, архітектор Валентина Шевченко, 1967)
- надгробок Максимові Рильському на Байковому кладовищі в Києві (бронза, граніт, у співавторстві з Павлом Кальницьким, 1969).
Зображення
Пам'ятник Максимові Рильському у Голосіївському парку в Києві
Бюст Д. І. Менделєєва на станції метро «Університет»
Пам'ятник Василю Чапаєву в Лубнах
Надгробний пам'ятник балерині Лідії Герасимчук на Байковому кладовищі
Надгробний пам'ятник Зої Гайдай на Байковому цвинтарі в Києві
Надгробний пам'ятник Максима Рильського на Байковому кладовищі у Києві
Меморіальна дошка Максимові Рильському у Києві
Примітки
- Остапенко Петро Пилипович // Сайт КОНСХУ.
- Пушик С. Пам'ятник Каменяреві для Івано-Франківська // Жовтень. — 1987. — № 7 (513). — С. 112.
Посилання
- Остапенко Петро Пилипович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 734.
- Туровская Леся. Когда камни плачут. // Сайт Киевского горкома КПУ. — 2010. — 13 августа. (рос.) Архівовано з першоджерела 29 липня 2013.
Джерела
- Остапенко Петро Пилипович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 168.
- Остапенко Петро Пилипович // Художники України : Енциклопедичний довідник : Вип. 1 / Академія мистецтв України, Інститут проблем сучасного мистецтва ; редкол. В. Д. Сидоренко (голова) та ін. ; автор-упор.: М. Г. Лабінський. — К. : Інтертехнологія, 2006. — С. 420. — ISBN 978-966-96839-3-9.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.