Пархомівка (Богодухівський район)

1688 р. Вперше у документах Пархомівка згадується в як хутір Охтирського слобідського краю, який разом з орними землями і сіножатями належав охтирському полковнику, власнику великих маєтностей і жорстокому кріпосникові І.Перехрестову..

1704 р. 8 травня за «провинності» перед царем Івана Перехрестова зняли з посади, селян перевели до розряду державних. Пархомівка була великим селом, де проживало 1782 людини.

1769 р. імператриця Катерина II подарувала Пархомівку генерал-поручнику Охтирського полку графу Івану Подгорічані. Граф збудував собі будинок в стилі італійського палаццо. 1808 р. дружина В. Подгорічані нову цегляну церкву в стилі класицизму, за проектом П. А. Ярославського. На час будівництва нового храму в Пархомівці проживало 1236 чоловіків та 1145 жінок селян. Після смерті подружжя в 1812 р. Пархомівка дісталася далекому родичу графа — Івану Вукотичу.

Напередодні реформи 1861 р. Пархомівка була вже волосним центром, у ній проживало близько 3,5 тисяч чоловік. У селі існувала невеличка лікарня, діяли поштова станція, кілька крамничок, по неділях відбувався базар, раз на рік проводився ярмарок. Основним заняттям жителів було хліборобство і тваринництво.

1872 році Іван Герасимович Харитоненко, закуповує землі у Пархомівці та старий маєток графа Подгорічані. У цьому ж році він будує і цукровий завод.

1890 р. І. Г. Харитоненко повністю реконструює Пархомівський завод. Пархомівка на початку XX ст. стала великим селом, з числом жителів понад 3,5 тис.

За даними на 1864 рік у власницькому селі Богодухівського повіту Харківської губернії мешкало 2209 осіб (1074 чоловіків та 1135 жінок), налічувалось 386 дворових господарств, існували православна церкви, поштова станція, винокурний, пивоварний, цегельний та селітряний заводи[1].

1868 р. працює приходська школа. Всі 3 класи навчалися разом.

1883 р. в селі працює 5-класна земська школа.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі, центрі Пархомівської волості Богодухівського повіту Харківської губернії, мешкало 2811 осіб, налічувалось 520 дворових господарств, існували православна церква, школа, лікарня, поштова станція, постоялий двір, 5 лавок, бурякоцукровий і цегельний завод, відбувались базари й щорічний ярмарок[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3743 осіб (1861 чоловічої статі та 1882 — жіночої), з яких 3741 — православної віри[3].

1902 р. в Пархомівці спостерігались активні виступи селян.

1905—1907 роках у Пархомівці відбулося кілька виступів селян і робітників цукрового заводу.

Під час Визвольних змагань село кілька разів переходило з рук в руки.

Примусова колективізація господарств була завершена у 1932 році. Працювали 5 колгоспів.

Про організацію Голодомору в селі свідчить лист колгоспника Жорстоки Павла Івановича про занепад артілі «Червоний орач» внаслідок позапланових хлібозаготівель, датований груднем 1932 року, у якому, зокрема, зазначено, що при виконанні плану в артілі вирішили забрати підготовлений посівматеріал та фураж для підгодовування коней.[4]

З початком Німецько-радянської війни 975 жителів Пархомівки пішли до лав Червоної Армії

9 жовтня 1941 року нацистські війська двома колонами (по вулицях Іванова та Калініна) ввійшли до села.

В кінці серпня 1943 року Пархомівку зайняли радянські війська.

Значний вплив на розвиток економіки села має Пархомівський цукровий завод, що став одним з передових підприємств цукрової промисловості. В зв'язку з розширенням площі посіву і підвищення врожайності цукрових буряків у радгоспах і колгоспах, які постачають заводу сировину, було проведено перебудову підприємства, збільшено його потужність.

У Пархомівці є амбулаторія сімейної медицини, яка обслуговує всіх жителів сільської ради. При селах Піонерське та Павлівка працюють ФАПи.

Покровська церква

В Пархомівці діють 2 релігійні громади:

• Православні християни
  • Покровський храм — Українська православна церква (Московський патріархат)
• Євангельські християни
  • церква «Нове Життя» — Українська Церква Християн Віри Євангельської

Ці релігійні громади співпрацюють між собою на рівні їх всеукраїнських об'єднань в рамках Всеукраїнської Ради Церков[5]. На рівні помісних церков (парафій) та регіональних об'єднань (єпархій) взаємодія між цими громадами на даний час мінімальна.

Роботи В. В. Кандинського та К. С. Малевича представлені в музеї

Відома Пархомівка картинною галереєю, розташованою у старовинному будинку, який належав Подгорічані на початку ХХ століття.

Пархомівська картинна галерея — це один з відомих художніх музеїв України. Тим цікавішою є історія її виникнення зі звичайного шкільного музею. Зусиллями вчителя історії місцевої школи Афанасія Луньова та його учнів у 1960–1970-х роках почалось листування з художниками і картинними галереями багатьох країн. Подаровані дітям картини та інші твори мистецтва стали першокласною колекцією до кінця 1980-х років.

У картинній галереї понад 2000 картин, серед них є роботи Пабло Пікассо, Каміля Піссарро, Казимира Малевича, Василя Кандинського, Фердинанда Боля, Тараса Шевченка, Володимира Маяковського, Івана Айвазовського, Олександра Іванова, Іллі Рєпіна, Миколи Реріха, Ісаака Левітана, Івана Шишкіна[6].

.