Переворот у Болгарії 1886

Організаторами перевороту стали: начальник Військового училища Петро Груєв, генерали Анастас Бендерев, Радко Димитрієв і Георгій Вазов. У змові брав участь і російський військовий аташе у Болгарії полковник Сахаров[4].

Наприкінці липня — на початку серпня, під приводом підготовки до оборони від майбутнього сербського нападу, Бендерев почав розміщення військ біля Софії, одночасно вірні князю підрозділи були відіслані: дві дружини 1-го піхотного полку вирушили будувати оборонні споруди у Сливниці, 1-й кавалерійський полк відбув на навчання до Самокова, 2-й (Струмський) піхотний полк перекинутий до Перника, в Софії залишився посвячений у змову 1-й артилерійський полк[4]. Груєв вів переговори з міністром-головою Петко Каравеловим і військовим міністром Костянтином Нікіфоровим, які погодилися просити князя про зречення, але брати участь у змові відмовилися[4].

В ніч з 8 на 9 серпня 1886 року частини Струмського полку і юнкери Військового училища увійшли до Софії, нейтралізували війська, що залишилися в місті й оточили князівський палац. Олександра Баттенберга заарештували і примусили підписати указ про зречення від престолу[4]. Тим же ранком його відвезли до Оряхово і депортували до Російської імперії Дунаєм[5].

Змовники не мали чіткого плану подальших дій. Вони сподівалися сформувати уряд за участі всіх політичних партій, але зіткнулися з протидією Каравелова та інших провідних політиків. До вечора, після консультацій з міністерством закордонних справ Росії, було оголошено склад тимчасового уряду, який очолив митрополит Климент Тирновський[5]. 10 серпня велика частина військових підрозділів присягнула новому уряду. Багато болгарських офіцерів та політиків, втім, не підтримали переворот, в їх числі був голова народного зібрання Стефан Стамболі, що знаходився на той час в Тирново. Нікіфоров відмовився брати участь у тимчасовому уряді, плевенський полк відмовився присягати, а в Севлієво пройшла демонстрація проти нової влади. У варненському полку військові відмовилися підкоритися командиру, який підтримає переворот[5].

У Пловдиві 10 серпня 1886 року почалася організація контрперевороту, який очолив Сава Муткуров. Його підтримали Димитрій Тончев, інші ліберальні політики та британське консульство[5]. До Пловдіву стали підтягуватися військові частини, що не визнали новий уряд, з Пазарджика, Хасково і Стара-Загори. 11 серпня Стамболов видав прокламацію і призначив Муткурова головнокомандувачем болгарської армії. Муткуров пред'явив тимчасовому уряду ультиматум з вимогою скласти повноваження протягом 24 годин під страхом смертної кари[5]. В ніч з 11 на 12 серпня в Сливниці повстав 1-й піхотний полк. До 12 серпня прихильники тимчасового уряду виявилися ізольовані в Софії та Шумені. За участю російського генерального консульства було сформовано новий уряд на чолі з Каравеловим. Груєв разом з іншими змовниками утікли з столиці[5].

Уряд Каравелова заручилося підтримкою Російської імперії, але не було підтримано організаторами контрперевороту в Тирново і Пловдиві[5]. Побоюючись громадянської війни та окупації, Каравелов прагнув відкласти рішення про відновлення княжого престолу до скликання Великого народного зібрання, але Стамболі запросив Баттенберга повернутися до Болгарії як можна швидше[5]. 16 серпня Стамболі оголосив намісниками Петко Славейкова, Георгія Странського і себе. 17 серпня кабінет Каравелова склав з себе повноваження, пловдивські військові частини безкровно зайняли столицю[5].

Олександр Баттенберг повернувся до Софії 17 серпня, але вже через дев'ять днів, 26 серпня (7 вересня) 1886 року, після чергової безуспішної спроби помиритися з російським імператором він підписав акт про зречення і назавжди покинув Болгарію[5]. Влада перейшла до регентскої ради на чолі з Стамболовим.