Перепис населення Океану

Перепис населення Океану (англ. Census of Marine Life, скор. CoML) — міжнародний біологічний, океанологічний, картографічний, екологічний проєкт, що проводився з 2000 року до початку жовтня 2010 року в водах Світового океану[1].

Основні цілі

Коротко сформульовані три базові цілі проєкту:

  1. Хто жив в океані?
  2. Хто живе в океані?
  3. Хто буде жити в океані?

Більш докладно дослідники розглядали такі питання:

  • Конструювання моделі історії популяцій морських мешканців з часів активного хижацтва людини в Світовому океані (приблизно останні 500 років). Цей розділ досліджень отримав назву «Історія популяцій морських мешканців» (англ. History of Marine Animal Populations).
  • Перепис живих істот, що мешкають в Океані в даний час. Для цього було організовано 14 «польових» напрямків: дослідники, користуючись найсучаснішими технологіями, вивчали життя у всіх океанах земної кулі.
  • Прогнозування, хто буде жити в Океані. Для цього використовувалися технології наукового (англ. Scientific modelling) і комп'ютерного моделювання. Також вчені займалися збором і компонуванням даних з різних джерел, створювали нові статистичні та аналітичні інструменти. Цей розділ досліджень отримав назву «Майбутнє популяцій морських мешканців» (англ. Future of Marine Animal Populations).
  • Створення Єдиної бази даних по морських мешканцях (англ. Ocean Biogeographic Information System). В майбутньому, дослідники припускають, можна буде з будь-якого комп'ютера зайти в цю базу і, вибравши відповідну океанську зону, дізнатися про її «населення».[2]

Основні результати

За десять років роботи, в якій взяли участь понад 2700 дослідників з 80 країн, було проведено понад 500 експедицій, складено набір карт, опубліковано три книги і понад 2600 наукових статей. Була створена Єдина база даних по морських мешканцях (англ. Ocean Biogeographic Information System), в яку увійшло понад 28  мільйонів спостережень, в якій описуються більше 120 000 видів океанських живих істот.[1]

Складові проєкту

«Польові» напрямки
  • Перепис глибоководного життя (англ. Census of Diversity of Abyssal Marine Life, скор. CeDAMar) — дослідження найглибших ділянок Світового океану[3].
  • Перепис морських мешканців Антарктики (англ. Census of Antarctic Marine Life, скор. CAML) — дослідження морських мешканців Південного океану[4].
  • Різноманітність Північного Льодовитого океану (Arctic Ocean Diversity, скор. ArcOD) — дослідження життя в Північному Льодовитому океані в пан-арктичному масштабі. Крім морських мешканців акцент робився на поглиблених дослідженнях морського льоду, водяних колон (англ. Water column) і океанського дна[5].
  • Континентальні крайові екосистеми (Continental Margin Ecosystems, скор. CoMargE) — дослідження бентоса і донних мешканців. Напрямок стартував в 2005 році під керівництвом французів Міріам Сіб'є ( Myriam Sibuet) і Ленек Мено (Lenaick Menot)[6].
  • Проєкт Тихоокеанського шельфового стеження (англ. Pacific Ocean Shelf Tracking Project, скор. POST) — дослідження «морський частини» життя тихоокеанського лосося. Використовувалася система телеметрії POTENT (Pacific Ocean Tracking and Evaluation NeTwork), покликана розвивати і покращувати рибальство цього лосося, а в майбутньому — і інших промислових риб[7].
  • Перепис населення коралових рифів (англ. Census of Coral Reefs, скор. CReefs) — дослідження життя коралових рифів, значне поглиблення знань людства про таксони тропічного поясу, з використанням новітніх технологій (наприклад, апаратів, що працюють з ДНК-кодом)[8].
  • Міжнародний перепис океанських мікроорганізмів (англ. International Census of Marine Microbes, скор. ICoMM) — дослідження океанічних одноклітинних, особливо бактерій, архей і протистів, а також пов'язаних з ними вірусів[9].
  • Проєкт «Екосистема Серединно-Атлантичного хребта» (англ. Mid-Atlantic Ridge Ecosystem Project, скор. MAR-ECO) — дослідження життя над Серединно-Атлантичним хребтом і біля нього. Особлива увага приділялася рибам, ракоподібним, головоногим, студенистому планктону і іншим істотам, що активно пересуваються; а також морським птахам і китоподібним[10].
  • Природна географія прибережних зон (англ. Natural Geography in Shore Areas, скор. NaGISA) — дослідження прибережних зон всієї суші земної кулі. У планах — продовжувати спостереження за цими ділянками протягом 50 років. Цікаво, що слово nagisa японською означає «вузька смуга, де море зустрічається із сушею».
  • Програма затоки Мен ( Gulf of Maine Program, скор. GoMA) — регіональне дослідження затоки Мен, спрямоване на отримання додаткових знань про саморегуляцію екосистем, про повний харчовий ланцюжок його мешканців[11].
  • Загальний перепис морських мешканців підводних гір (англ. Global Census of Marine Life on Seamounts скор. CenSeam) — глобальне дослідження життя на підводних горах. Дослідники задалися питаннями: яка роль підводних гір у біогеографії, біологічній варіативності, в розвитку морських мешканців? Як оцінити руйнівний ефект людської діяльності на цих горах? Які чинники впливають на відмінність морських мешканців таких гір і інших місць в Океані? Напрямок стартував у 2005 році[12].
  • Маркування тихоокеанських хижаків (англ. Tagging of Pacific Predators, скор. TOPP) — міжнародне дослідження, спрямоване на вивчення життя, міграцій, розмноження великих пелагіальних мешканців північної частини Тихого океану; а також риб, черепах, птахів, ластоногих, китів, кальмарів Гумбольдта (англ. Humboldt Squid) — так як вони регулярно перетинають гігантські відстані найбільшого океану планети[13].
  • Біогеографія глибоководних хемосинтезних екосистем (англ. Biogeography of Deep-Water Chemosynthetic Ecosystems, скор. ChEss) — глибоководні дослідження, спрямовані на вивчення таких незвичайних явищ як «чорні курці», англ. cold seep, «падіння китів на дно» (англ. Whale fall), "життя без кисню ". Вчений, який брав участь в цьому напрямку, Мішель Сегонзак (фр. Michel Segonzac) зробив в рамках цього проєкту, мабуть, найгучніше відкриття десятиліття — ним був виявлений і описаний десятиногий рак Kiwa hirsuta[14].
  • Перепис зоопланктону (англ. Census of Marine Zooplankton, скор. CMarZ) — дослідження, спрямоване на вивчення існуючих видів зоопланктона і виявлення нових. Основний упор був зроблений на зоопланктон, що дрейфує по Океану безперервно протягом всього свого життя (холозоопланктон). Описано близько 6800 видів[15].

«Кабінетні» напрямки
  • Єдина база даних по морських мешканцях (англ. Ocean Biogeographic Information System, скор. OBIS) — міжнародна інформаційна система, що містить дані про морських мешканців. Доступна через Інтернет без обмежень і не вимагає установки ніякого додаткового програмного забезпечення[16].
  • Майбутнє популяцій морських мешканців (англ. Future of Marine Animal Populations, скор. FMAP) — спроба передбачити майбутнє життя в Океані, майбутнє рибальства, прийдешні зміни клімату, заснована на накопиченому людством досвіді.
  • Історія популяцій морських мешканців (англ. History of Marine Animal Populations, скор. HMAP) — створена для представлення динаміки морських екосистем в глобальному часовому масштабі, для розуміння ролі морських ресурсів у господарській діяльності людства. HMAP буде точкою відліку для оцінки майбутніх змін популяції морських мешканців, від якої можна буде відстежувати зміни морських екосистем, пов'язані з діяльністю людини[17].
  • Картографування і візуалізація (Mapping & Visualization) — ця група вчених, що розташовувалася в лабораторії Marine Geospatial Ecology (Університет Дьюка, Дарем, Північна Кароліна, США), працювала над загальнодоступністю результатів проєкту.

Брали участь

Важливість програми була визнана багатьма країнами, тому в них були створені спеціальні комітети (National or Regional Implementation Committees (NRICs)), які мали забезпечувати локальні дослідження і сприяти розширенню географія роботи проєкту. Таким чином до списку увійшли:

Країни

Сухопутні території

Водні території

Партнери

Джерела

Ресурси Інтернету

Примітки
  1. Вчені завершили перший в історії «перепис населення» океану. rian.ru 4 жовтня 2010 року
  2. Scientific Framework. Coml.org. Архів оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 23 березня 2009.
  3. Abstract and Bio: Census of the Diversity of Abyssal Marine Life (Dr. Craig Smith) — Office of Ocean Exploration and Research. Архів оригіналу за 27 травня 2010. Процитовано 7 лютого 2018.
  4. The Science Forums - CAML: Census of Antarctic Marine life. Sciencefile.org. 19 лютого 2008. Архів num = 1203422883 оригіналу за 18 липня 2011. Процитовано 23 березня 2009.
  5. Arctic Ocean Diversity (ArcOD). Coml.org. Архів оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 23 березня 2009.
  6. Continental Margin Ecosystems (COMARGE). Coml.org. Архів оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 23 березня 2009.
  7. Pacific Ocean Shelf Tracking Project (POST). Coml.org. Архів / projects / pacific-ocean-shelf-tracking-project-post оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 23 березня 2009.
  8. Census of Coral Reefs (CReefs). Coml.org. Архів оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 23 березня 2009.
  9. International Census of Marine Microbes (ICoMM). Coml.org. Архів / international-census-marine-microbes-icomm оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 23 березня 2009.
  10. Mid-Atlantic Ridge Ecosystem Project (MAR-ECO). Coml.org. Архів -eco оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 23 березня 2009.
  11. Gulf of Maine Program (GoMA). Coml.org. Архів оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 23 березня 2009.
  12. Global Census of Marine Life on Seamounts (CenSeam ). Coml.org. Архів оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 23 березня 2009.
  13. Tagging of Pacific Predators (TOPP). Coml.org. Архів -predators-topp оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 23 березня 2009.
  14. Biogeography of Deep-Water Chemosynthetic Ecosystems (ChEss). Coml.org. Архів оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 23 березня 2009.
  15. Census of Marine Zooplankton (CMarZ). Coml.org. Архів оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 23 березня 2009.
  16. Ocean Biogeographic Information System ( OBIS). Coml.org. Архів оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 23 березня 2009.
  17. History of Marine Animal populations (HMAP). Coml.org. Архів history-marine-animal-populations-hmap оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 23 березня 2009.
  18. Jha, Alok (2 лютого 2009). Google Earth adds insight into Earth's oceans. London: Guardian. Процитовано 23 березня 2009.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.