Петранка

Село було засноване у XVII столітті, щоправда різні джерела вказують на різну дату заснування. Одні свідчать про рік заснування 1603-й[1]. Інші ж стверджують, що вперше в письмових джерелах село згадується в 1605 році[2][3]. Дві дати заснування зумовлені походженням села внаслідок злиття власне Петранки з Угриновом Горішнім, через що в селі наявні дві церкви. У судових документах щодо участі жителів Петранки у народному повстанні 1648 року вживається поєднана назва «Угринів Горішній або Петранка»[4].

В селі була соляна криниця звана Петранецькою.

За усною легендою, поширеною серед мешканців Петранки, жителі майбутнього села спочатку проживали на місці, де зараз проростає густий ліс. Тут був хутір Козакове, де проходила брукована дорога, що вела до Перегінського — на той час головних воріт у Західну Європу. В напрямку цього пункту рухалося військо монголо-татарських завойовників. Для захисту від них, галицький король Данило збудував на горі, за кілька кілометрів від сучасного села, фортецю Па́ри. Галицьким воїнам вдалося заманити ворога у фортецю і спалити її. Ставши свідками таких подій, жителі хутора Козакове почали переселятися подалі від шляхів, що цікавлять різних завойовників — в низину, понад річкою. Відповідно до легенди першими поселенцями на місці сучасного села були Петро і Анка, тому село й отримало назву Петранка. Хоча бруковані дороги почали будувати тільки після включення Галичини до Австрійської монархії, та й Перегінськ з'явився набагато пізніше.

Обидві церкви вперше згадуються 1684 року у реєстрі про сплату 10 злотих катедратика (столового податку) кожна[5]. Назви обох церков наводяться у реєстрі духовенства, церков і монастирів Львівської єпархії 1708 року.

У протоколах генеральних візитацій Львівсько-Галицько-Кам'янецької єпархії 1740—1755 рр. горішня церква святого мученика Юрія описується як дерев'яна, збудована коштом тодішнього пароха у 1716 році, парох — Ян Маришкевич, висвячений у 1716 році Єпископом Львівським Варлаамом Шептицьким, 30 парохіян-господарів. Долішня церква святого Миколая — дерев'яна, добра, без дати спорудження, парох — Теодор Колячківський, висвячений у 1726 році Митрополитом Атаназієм Шептицьким, 40 парохіян-господарів.

В XIX столітті в селі в урочищі «Студінець» було збудовано та запущено в роботу завод «Гута», де виплавляли скляні вироби: глечики, миски, пляшки.

Не оминули увагою і багаті родовища кухонної солі. В селі налагодили її видобування та виробництво. У зверненні адміністрації державних маєтків і солеварень від 27 липня 1816 року зазначається про наявність у селі Петранка солеварень із середньою кількістю річної продукції 5,3 ц[6].

Писемна згадка про існування в селі парафіяльної школи датується 1832 роком[7]. На 1849 рік діяла тут також і народна школа, про що свідчить донесення з приводу дотації на її утримання за 1849—1855 роки[8]. А у 1875 році у селі була заснована однокласна школа, про існування якої згадується у 1894 році[9].

У 1880 році в селі проживало 1572 мешканці та ще 7 — на території фільварку, усі — греко-католики[10].

Перша світова війна принесла комплекс лих: руйнування, мобілізації, смерті, реквізиції, нестатки. Зокрема у серпні 1916 р. австрійська армія конфіскувала всі церковні дзвони: церква Петранка Горішня — 5 дзвонів діаметром 76, 36, 34, 26 і 24 см (виготовлені в 1759-1913 рр.), церква Петранка Долішня — ще 5 дзвонів діаметром 82, 37, 36, 36 і 18 см (виготовлені в 1871, 1736, 1717, 1697 рр.), при реквізиції дзвони не зважені. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.[11]

У 1939 році в селі проживало 2910 мешканців (2810 українців, 10 поляків, 20 латинників і 70 євреїв)[12].

За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Перегінському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Новиця, Петранка, Грабівка і Завій.[13]

У 1958 році в урочищі «Гнила» було відкрито цегельню. За перший сезон роботи виготовлено (вручну) і реалізовано приблизно 120—150 тисяч штук цегли.

У 1903 році в Петранці створено дві школи — двокласну у долішній і однокласну у горішній Петранці. Обидві були з викладанням українською мовою. Тоді ж у селі діяла читальня «Просвіти», яка об'єднувала 24 мешканці[14]. Підтвердженням цьому є звіти і листування про діяльність читальні, заснованої «Просвітою» у селі Петранці долішній (за 1906–1939 роки) та у горішній (за 1932–1937 роки)[15].

• Воєвідка Ярослав — український військовий діяч. Доктор права. Командував першим артилерійським полком у складі бригади УСС. Отаман Української Галицької Армії.
• Семак Матвій-«Гонта» — сотенний Української Повстанської Армії, командир сотні «Рисі».[16]

• Ґонта Іван «Гамалія» — командир куреня «Довбуш» ТВ-22 «Чорний ліс», сотник УПА[17]