Петраускас Сергій Сігітасович

Сергі́й Сігі́тасович Петра́ускас (18 грудня 1977(19771218) року, м. Ічня, Прилуцький район, Чернігівська область 22 лютого 2021 року, м. Авдіївка, Покровський район, Донецька область) — старший солдат 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Сергій Петраускас
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 18 грудня 1977(1977-12-18)
Ічня, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 22 лютого 2021(2021-02-22) (43 роки)
Авдіївка, Покровський район, Донецька область, Україна
(вогнепальне поранення)
Поховання Ічня
Псевдо Ящур
Військова служба
Роки служби 2014—2021
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 72 ОМБр
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Із життєпису

Батько литовець, мати — з Ростова-на-Дону. У 1994 році закінчив середню школу № 1 ім. Степана Васильченка в Ічні. Строкову службу проходив у Національній гвардії, в містах Харків, Чугуїв, Дніпропетровськ, Павлоград. Після завершення служби працював автоелектриком в Ічнянському АТП, згодом — у Києві: 4 роки пожежником та столярем на будові. Був учасником двох Майданів: Помаранчевої революції та Революції гідності, член Всеукраїнського об'єднання «Майдан».

В березні 2014 року мобілізований, служив у 2-му взводі 6-ї роти 2-го батальйону 1-ї окремої танкової бригади. Навчання проходив під Миргородом.

Учасник Антитерористичної операції на сході України та Операції об'єднаних сил на території Луганської та Донецької областей з 2014 року, учасник боїв за Луганський аеропорт, Авдіївку, на Світлодарській дузі. В цій же бригаді, спочатку сапером, пізніше розвідником, служив і молодший брат Олександр, котрий пішов добровольцем.

Після фронту Сергій служив за контрактом у Ічнянському райвійськкоматі, в жовтні 2020 року уклав контракт із 72-ю окремою бригадою.

Загинув 22 лютого 2021 року, поблизу шахти «Бутівка», під час ворожого обстрілу позицій Збройних сил.

Похований 25 лютого, на міському цвинтарі Ічні, поруч з батьком. Залишилися мати, дружина, дві доньки та син.

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 149/2021 від 7 квітня 2021 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].

Див. також

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.