Пропофол

Пропофол уперше синтезований у 70-х роках ХХ століття в лабораторії британської компанії «Imperial Chemical Industries», і спочатку він мав робочу назву I.C.I. 35868. Перші клінічні дослідження пропофолу проведені в 1977 році, в них уперше показано можливість застосування препарату як засобу для короткочасного ввідного наркозу, причому частина дослідників позиціонували його як «ідеальний внутрішньовенний анестетик».[2][3] Спочатку як розчинник пропофола застосовувався кремофор EL, тобто поліетоксифільована рицинова олія, проте у зв'язку з частими анафілактичними реакціями, розроблена форма препарату у вигляді 1 % емульсії, яка містить соєву олію та яєчні фосфоліпіди. Ця форма препарату уперше випущена для клінічного застосування під торговою маркою «Диприван» у 1986 році.[2] У 1985 року пропофол уперше застосовували для лікування дітей.[6][7] У 1989 році пропофоло зареєстрований для клінічного застосування в США.[8]

Пропофол — синтетичний лікарський засіб, що є похідним фенолу. Механізм дії препарату полягає в активації α-субодиниці ГАМКA-рецепторів головного мозку шляхом активації хлорних іонних каналів, унаслідок чого відбувається гіперполяризація нейронів та зниження їхньої збудливості, а також сповільнення міжнейронної передачі імпульсів. Наслідком цього є настання анестезувального та [[Седація|седативного] ефекту.[3][2] Пропофол практично не має анальгезивного ефекту[9][2][5], тому його часто застосовують разом із наркотичними анальгетиками, зокрема фентанілом та його похідними (реміфентанілом, суфентанілом).[3][2] Пропофол застосовується як для ввідного наркозу, так і для підтримання наркозу, переважно у вигляді внутрішньовенної інфузії, а також для анестезії при короткочасних хірургічних операціях та діагностичних втручаннях.[3][2] Оскільки пропофол не впливає на вивільнення гістаміну та не впливає на синтез глюкокортикоїдів, а також індукує дилатацію бронхів, тому він є безпечнішим у застосуванні у хворих бронхіальною астмою.[3][2] Оскільки пропофол знижує внутрішньочерепний тиск, а також знижує мозковий кровотік, та знижує потребу мозку в кисні та глюкозі, його застосування є безпечним при нейрохірургічних операціях.[3][2] з 1985 року пропофол застосовується для наркозу й анестезії в дітей[7], проте його застосування в дітей та частково й у дорослих обмежується виникненням так званого «синдрому інфузії пропофолу», який частіше виникає на фоні паралельного застосування кортикостероїдів та катехоламінів, та часто призводить до смерті хворих.[8] Пропофол також може застосовуватися для лікування рефрактерного епілептичного статусу, причому з деякою перевагою над тіопенталом натрію.[10] Ще одним негативним явищем при застосуванні пропофолу є сильний біль у руці, який може зменшуватися при введенні лідокаїну.[11]

Пропофол застосовується в анестезіології для ввідного наркозу, при короткочасних оперативних втручаннях, або болючих діагностичних чи лікувальних маніпуляціях, седації при проведенні штучної вентиляції легень.[4][5]

При застосуванні пропофолу найчастішими побічними ефектами є артеріальна гіпотензія, брадикардія, пригнічення самостійного дихання.[2] Важким побічним ефектом препарату є так званий синдром інфузії пропофолу, який характеризується важким метаболічним ацидозом, лактатацидозом, прогресивною і рефрактерною брадикардією, рефрактерною серцевою недостатністю з колапсом, гострою нирковою недостатністю, гепатомегалією, підвищенням рівня тригліцеридів, ознаками уражень скелетних м'язів та гарячкою, який часто закінчується смертю хворого.[8] Частим побічним ефектом пропофолу є тромбофлебіт та біль у руці після ін'єкції, який зменшується після введення препарату разом з лідокаїном.[11] Іншими побічними ефектами препарату є шкірні алергічні реакції (набряк Квінке, еритема шкіри), бронхоспазм, головний біль, непритомність, післяопераційні нудота і блювання, набряк легень, ейфорія, мимовільні рухи, рабдоміоліз, припливи крові в дітей, сексуальне розгальмування, судоми або опістотонус на стадії індукції наркозу.[4][5]

Пропофол протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату або до арахісу та сої, дітям віком до 1 місяця, особам молодшим 16 років для забезпечення седативного ефекту при штучній вентиляції легень. З обережністю пропофол застосовується при вагітності та годуванні грудьми.[4][5]

Пропофол випускається у вигляді 1 % водної емульсії для внутрішньовенного введення у шприцах по 50 мл; ампулах по 15 і 20 мл; флаконах по 10, 20, 50 і 100 мл.[9][12]

Пропофол застосовується у ветеринарії для проведення анестезії під час оперативних втручань для індукції наркозу в котів і собак.[13]

Передозування пропофолу стало причиною смерті Майкла Джексона, якому пропофол було введено особистим лікарем для боротьби з безсонням[14][15].

• Пропофол на сайті mozdocs.kiev.ua
• Пропофол на сайті rlsnet.ru (рос.)