Підготовка до проведення чемпіонату Європи з футболу 2012

У січні 2008 року інфраструктура України була практично у такому ж стані, як і півроку до того — у момент проголошення господаря Євро-2012. Керівництво УЄФА на чолі з президентом цієї організації Мішелем Платіні попередило Україну про можливість проведення турніру деінде, якщо протягом 2008 року темпи підготовки до чемпіонату Європи не зростуть[3].

Через кілька днів після завершення чемпіонату Європи 2008 на тлі спекуляцій, що Польща та Україна можуть втратити нагоду приймати Євро-2012 через їхню неготовність та брак поступу, Платіні побував у Варшаві аби перевірити готовність Польщі провести чемпіонат[4], а вже 3 липня 2008 року відвідав Київ, щоб на власні очі побачити хід робіт щодо підготовки до турніру і обговорити реконструкцію Олімпійського стадіону. Президент УЄФА зустрівся з Віктором Ющенком[5] та Юлією Тимошенко і заявив, що остаточне рішення про готовність України та Польщі буде оголошено після засідання УЄФА у Бордо наприкінці вересня[6].

Церемонія відкриття стадіону «Дніпро-Арена» у місті Дніпропетровську (2008)

26 вересня 2008 року після засідання виконавчого комітету УЄФА в Бордо, європейські футбольні функціонери заявили, що право на проведення Євро залишилось в України та Польщі. Також УЄФА оприлюднила головні вимоги щодо підготовки — ключовими пунктами названо завершення ремонтних робіт у головних містах турніру: Варшаві та Києві[7].

Київ виправдав довіру УЄФА, завершивши 15 жовтня 2008 демонтаж торговельного центру «Троїцький», чиє розташування у безпосередній близькості до стадіону було найпроблемнішим питанням на першому етапі підготовки столиці до турніру[8].

Лідерами щодо будівництва арен були Дніпропетровськ і Донецьк: 14 вересня 2008 року відбулася церемонія відкриття сучасного стадіону «Дніпро» у Дніпропетровську[9], а 29 серпня 2009 року відбулася урочиста церемонія відкриття найсучаснішого стадіону східної Європи «Донбас-Арена»[10]. Однак, попри це, замість Дніпропетровська (через неготовність аеропорту), право прийому матчів турніру перейшло до Харкова. У грудні 2009 року відкрито після реконструкції харківський стадіон ОСК «Металіст».

Чи не найнижчі темпи будівництва стадіону серед основних українських кандидатів показував Львів, де було лише створено проект майбутнього стадіону та виділено й очищено місце для побудови об'єкта. За півтора року будівельні роботи так і не було розпочато, а на початку жовтня 2008 р. австрійська компанія «AlpineBau» відмовилась виконувати замовлення львівської влади, бо сторони не зійшлися у розмірі фінансування робіт — 85 млн. євро, запропоновані міськвладою, не влаштували компанію, яка захотіла привезти до Львова власну техніку та австрійців-будівельників, що збільшило б кошторис[11]. 23 жовтня 2008 року оприлюднено інформацію про переговори між керівництвом Львова та корпорацією ІСД (Індустріальний союз Донбасу), які завершились згодою корпорації на побудову львівської арени у терміни, встановлені УЄФА[12]. Згодом корпорація ІСД була замінена на «Альтком», що змогла надолужити відставання від графіку. Станом на початок 2011 року було готово понад 50% арени.

Будівництво Міського стадіону у Вроцлаві (2009)

1 лютого 2008 року було представлено будівництво Національного стадіону у Варшаві, на якому пройде матч відкриття. 29 вересня почали перший етап побудови стадіону, яким передбачає знесення і усунення решток конструкції колишньої арени Десятиліття. 9 квітня 2009 року закінчився тендер на 2-й етап будівництва стадіону. Найкращою визнали пропозицію німецько-австрійсько-польського консорціуму у складі «Alpine Bau Deutschland AG», «Alpine Bau GmbH» i «Alpine Construction Polska Sp. z o.o.», «Hydrobudowa Polska SA» і «PBG SA».

15 грудня 2008 року розпочалося будівництво Гданської арени. Відомо, що дах стадіону буде виконано у шести відтінках бурштину, а сам стадіон матиме 7 надземних та 1 підземний рівень, і разом з додатковими приміщеннями займатиме територію 34 га. Гданська арена, довжина якої складе 227 метрів, ширина — 194 м, а висота — 45 метрів, має бути споруджена до 2011 року і матиме місткість 44 тис. глядачів[13].

Муніципальний стадіон в Познані буде суттєво реконструйовано до 2010 року. У Вроцлаві постане нова арена місткістю у 42 771 осіб (будівництво розпочалося у квітні 2009 року).

Euro-2012: міста-господарі

На засіданні Виконавчого комітету УЄФА в Бухаресті 13 травня 2009 року було визначено 4 міста-господарі Євро в Польщі і 4 попередні міста-господарі в Україні:

Таким чином було остаточно відхилено заявки Кракова, Хожова, Дніпропетровська та Одеси. [14]

В Україні під час підготовки до турніру державні та приватні структури значно завищували вартість робіт, що спричинило багатомільйонні збитки державного бюджету. Усі роботи було профінансовано з державного бюджету з огляду на відсутність іноземних інвестицій через недовіру до української економіки та влади, а джерелом коштів стали податки та урядові позики. У квітні 2010 року уряд Миколи Азарова прийняв постанову, що дозволила організаторам самостійно вибирати компанії поза тендером чи конкурсом. Це рішення збільшило непрозорість вибору виконавців робіт, багато з яких зареєстровано в офшорних зонах, серед яких Кіпр[22] і Беліз (у Белізі зареєстровано компанії Eurobalt Limited та Sorena Export Limited, що володіють більшістю акцій ТОВ «Шляхове будівництво „Альтком“» (Донецьк) — одного з найбільших виконавців робіт з підготоки до Євро-2012 в Україні). Видання «Українська правда» опублікувало матеріал, де доведено зв'язок голови Національного агентства з питань Євро-2012 Бориса Колесникова та ТОВ «АК Інжиніринґ»[23], що з 2010 року стала одним з трьох генпідрядників реконструкції НСК «Олімпійський».

2011 року порушено кримінальну справу за фактом фальсифікації підписів на митних деклараціях, за якими генпідряднику «АК Інжиніринґ» для встановлення на НСК «Олімпійський» мала надійти німецька сантехніка на суму 119,8 млн гривень, якої стадіон так і не отримав[24]. У квітні 2011 року перевірка КРУ виявила порушення генерального підрядника — компанії «Київміськбуд» — при реконструкції НСК «Олімпійський». Дев'ять субпідрядних організацій завищували ціни на матеріали і використали зайве обладнання на суму 2,9 мільйона гривень[25].

Вартість будівництва нового 84-кілометрового відрізку шосе на чотири смуги між прикордонним пунктом Краковець та Львовом збільшено від попередньо заплановних 1,4 до близько 4 млрд гривень, що робить вартість будівництва 1 км дороги у 2-3 рази вищою, ніж, наприклад, у США[26]. На проведення експертизи технічної документації з будівництва стадіону у Львові з бюджету було виділено 15,1 млн гривень, хоча насправді ця процедура коштувала близько 180 тисяч гривень[27].

Рахункова палата України у січні-лютому 2011 року повідомила, що аудит використання коштів держбюджету, виділених на реконструкцію ОСК «Металіст» у Харкові виявив, що вартість реконструкції об'єкта комунальної власності завищена на 230,2 млн грн.: вона враховує вартість робіт, що виконані або передбачені до виконання комерційними структурами на об'єктах спорткомплексу, які були відчужені та не належать замовнику[28].

Державні збитки від позатендерного обрання підрядників для підготовки до Євро 2012 ілюструє порівняння замовлень карт місцевості та путівників для іноземних гостей у Києві та Львові. У столиці України ці товари були в останній момент замовлені в невеликій кількості без тендера у ТОВ «Балтія-Друк» на загальну суму 1,6 млн грн. У Львові, натомість, друк карт було замовлено вчасно за результатами тендерного відбору в більшій кількості за меншу ціну. Ціна однієї карти у Києві виявилася у понад 10 разів вищою і сягнула 30 грн.:[29]