Підставки (Черкаська область)

Пі́дставкисело в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області, підпорядковане Гельмязівській сільській громаді. Населення — 644 чоловік (на 2001 рік).

село Підставки
Країна  Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Золотоніський район
Громада Гельмязівська сільська громада
Рада Гельмязівська сільська рада
Облікова картка Село на сайті ВРУ 
Основні дані
Засноване 1666
Перша згадка 1666
Населення 644 (на 2001 рік)
Площа 2,16 км²
Поштовий індекс 19713
Телефонний код +380 4737
Географічні дані
Географічні координати 49°52′37″ пн. ш. 31°53′06″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
95 м
Водойми річка Супій
Відстань до
обласного центру
50 (фізична) км[1]
Відстань до
районного центру
36 км
Найближча залізнична станція Ліпляве
Відстань до
залізничної станції
21 км
Місцева влада
Адреса ради с. Гельмязів
Карта
Підставки
Підставки
Мапа

Село розташоване на річці Супій за 36 км на північ від районного центру — міста Золотоноша та за 21 км від залізничної станції Ліпляве.

Історія

Перша згадка про село датується 1666 роком: «Здавна були вільні військові» у складі Гельмязівської сотні, а за гетьманства Івана Самойловича потрапили в залежність від переяславського полковника С. Томари.

У 1790 у селі була збудована Михайлівська церква.[2]

Село є на мапі 1787 року.[3]

У 1781 році налічувалося 185 хат, у тому числі 51 козацька і 134 посполитських. У 1885 році — 260 дворів, 1257 мешканців.

У 1889 році сталася сутичка між підставчанами та службовцями економії М. Ф. Меринга Великий Коврай. Вона увійшла до літопису всеукраїнського селянського руху як обурливий факт панської сваволі та селянського безправ'я.

У 1918 році зорганізований петлюрівцем Семеном Корнієнком повстанський загін напав на німців, що відступали й зупинилися в селі Безпальчому, але зазнав поразки. Згодом борець за УНР відбув 25-річне заслання на Півночі.

«Активісти» знищили церкву, розкопали могилу священика на цвинтарі в пошуках золота й розбили чудовий мармуровий надгробок. Там було поховано прах отця Стефана, великого достойника. На цій парафії він відслужив 40 років і заслужив близько десяти відзнак.

У 1929 році створено ТСОЗ та артілі «Вільна праця» і «Червона нива». 1930 року вони об'єдналися в один колгосп «Паризька комуна». Під час укрупнення колгоспів «Паризька комуна» та сусідній ім. Кірова злилися в ім. Леніна.

255 підставчан билися на фронтах радянсько-німецької війни, 114 з них загинули. На їх честь в селі встановлено обеліск Слави. 71 радянський воїн загинув при відвоюванні села. Їм споруджено пам'ятник.

У післявоєнні роки в селі працював колгосп «Правда». Мав в користуванні 1,8 тисяч га сільськогосподарських угідь, в тому числі 1,6 га орної землі. Основний напрям господарства був зерново-тваринницький. Працювали млин, лісопильня. Для розширення посівних площ під сільськогосподарські угіддя та, відповідно, збільшення виробництва продовольчої продукції в 1915 році в селі було засновано першу в Україні в зоні Лісостепу болотну дослідну станцію. Дослідний пункт зосереджувався на 40 га землі. Згодом, в 1936 році, станцію було перенесено в с. Панфили, Переяслав-Хмельницького району (нині Панфильська дослідна станція національного наукового центру Інституту землеробства Національної академії аграрних наук України) [4].

У 1972 році в селі мешкало 1 236 чоловік, працювали восьмирічна школа, клуб на 250 місць, бібліотека з фондом 7,3 тисячі книг, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, 4 крамниці, побутовий комбінат.

У 1994 році колгосп реорганізовано в КСП «Правда» (мав 1323 га сільськогосподарських угідь), а в січні 2000 року — в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Підставки». З лютого 1998 року господарство очолив Юрченко Юрій Іванович.

Сучасність

У березні 2005 року СТОВ «Підставки» цілісним майновим і земельним комплексом перейшло в ПСП «Плешкані», в обробітку якого на сьогодні знаходиться майже 10 000 га землі в Золотоніському та Драбівському районах. Після смерті його власника, Лисуна Дмитра Олександровича, у 2010 році підприємство очолила дружина Людмила. У господарстві працює близько 70 жителів села.

Відомі люди

Видатні земляки:

  • письменник Микола Босак;
  • кандидат історичних наук Раїса Бутенко;
  • кандидат сільськогосподарських наук Микола Колодько;
  • доктор медичних наук Сергій Кравченко;
  • Герой Соціалістичної Праці Олена Пустовіт;
  • кандидат філософських наук, підполковник міліції Вікторія Вовк;
  • кандидат фізико-математичних наук Сергій Бабенко;
  • кандидат філологічних наук Ірина Задорожня.

Див. також

Джерела

Примітки

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.