Пісенний конкурс Євробачення 2011

26 листопада 2010 року Європейська Мовна Спілка анонсувала що на пост супервайзера конкурсу «Євробачення» призначений Йон Ола Санд з Норвегії. Йон Ола Санд замінив Сванте Стокселіуса (зі Швеції) який працював на цій посаді з 2003 по 2011 роки.[1]

Норвежець має 15 років досвіду роботи в національній телерадіокомпанії Норвегії NRK та на телеканалі TV2. Він також є членом Міжнародної Академії Телевізійних Мистецтв Та Наук, де кожний рік вручається престижна нагорода «EMMY». Йон Ола Санд також був продюсером та директором різноманітних програм, таких як «Концерт Нобелівської Премії Миру», «Норвезька Кінопремія» та національний відбір Норвегії на Пісенний конкурс Євробачення «Melody Grand Prix». З 1998 по 2005 рік очолював делегацію Норвегії на «Конкурсах Євробачення» (Пісенному конкурсі «Євробачення», пісенному конкурсі «Дитяче Євробачення»).

1 січня 2011 року о 00:00 офіційно заступив на пост супервайзера конкурсу і буде працювати на цій посаді впродовж 8 років.

Esprit Arena, саме тут відбувся Пісенний конкурс Євробачення 2011.

ведучі Анке Енгельке, Юдіт Ракерс, Штефан Рааб

Після довгих дискусій ЄТС вибрав 4 німецьких міста-претенденти на проведення конкурсу Євробачення 2011. Остаточне рішення було ухвалене 12 жовтня 2010 року — за пропозицією телеканалу NDR, комісія завідувачів мовленням телерадіокомпанії ARD обрала місцем проведення Євробачення 2011 стадіон «Еспріт-Арена» в Дюссельдорфі.

Претендентами на проведення конкурсу були Ганновер — батьківщина переможниці Євробачення 2010, Гамбург — місто де розташовується штаб-квартира ARD і звідки щорічно оголошують результати голосування Німеччини, Берлін — столиця Німеччини, і Дюссельдорф.

У результаті місцем проведення «Євробачення» 2011 став Дюссельдорф. Дюссельдорфська арена вміщує до 50 тис. глядачів, і це зіграло на користь саме Дюссельдорфа при виборі місця проведення міжнародного конкурсу виконавців. На цьому Євробаченні вона вмістить 24000 чоловік.

Гамбург Берлін Ганновер Дюссельдорф

Німеччина вже приймала у себе Євробачення у 1957 і 1983 роках. Проте цього разу Німеччина стане господаркою вперше в статусі об'єднаної країни. Також Німеччина є першою країною з «великої четвірки», яка виграла конкурс з моменту введення правила «великої четвірки» в 2000 році. Також у пісенне змагання повернуться Австрія, Угорщина, Італія, Сан-Марино.

У цьому році у фіналі змагалися 25 країн (країни «великої п'ятірки» — Велика Британія, Іспанія, Італія, Німеччина (господар), Франція) та по десять країн з обох півфіналів. Також було заздалегідь вирішено, що Ізраїль братиме участь у 2 півфіналі, у зв'язку з Днем Пам'яті.

26 лютого за підсумками голосування переможцем була обрана пісня Міки Ньютон «Ангел». Однак, результати відразу стали предметом звинувачень у підтасовуванні голосування. За офіційними результатами СМС-голосування вона отримала 29064 голосів, які були здійснені із 1996 телефонів. У той же час Джамала отримала 10800 голосів із 6365 телефонних номерів.[2].

28 лютого «Перший національний телеканал» вирішив провести повторне голосування за трьох фіналістів національного відбору. Однак через відмову співачок Джамали та Злати Огнєвіч, які набрали найбільшу кількість глядацьких голосів, керівництво телеканалу відмовилось від переголосування.[3]

•  Албанія – Леон Менкші [10]
•  Австралія – Джулія Земіро і Сем Пенг [11]
•  Австрія – Енді Кнол [12]
•  Бельгія – Жан-П'єр Готьє і Жан-Луї Лай (телебачення), [13] Андре Вермолен and Свен Пікал (радіон) [14]
•  Болгарія – Єлена Розберг і Георгі Кушваєв
•  Велика Британія – Скотт Міллс і Сара Кокс (BBC Three, півфінали), Грехам Нортон (BBC One, фінал) і Кен Брюс (BBC Radio 2, фінал) [15]
• Данія – Оле Тупал [16]
•  Естонія – Марко Рейкоп [17]
•  Грузія — Софо Алтунішвілі
• Греція – Марія Козакоу [18]
• Ірландія – Марті Вілен
•  Ісландія – Храфнхілдур Халлдорсдоттір [19]
•  Іспанія – Хосе Марія Іньїго [20]
•  Італія – Рафаелла Карра (другий півфінал та фінал) і Боб Сінклер (фінал) [21] [22]
• Латвія – Вальтерс Фріденбергс (півфінали та фінал), Карліс Бумейстарс (фінал),[23] обидва з Walters & Kazha
•  Литва – Даріо Узкурайтіс [24]
•  Мальта – Ейлін Монтессен [25]
• Нідерланди – Ян Сміт і Даніель Деккер [26]
•  Німеччина – Петер Урбан, Стівен Гетьєн (перший півфінал) [27]
• Норвегія – Олав Віксмо-Слеттан
•  Польща – Артур Оржех [28]
•  Португалія – Сільвія Альберто [29]
•  Росія – Яна Чурікова і Юрій Аксюта, Кирило Набутов (фінал)
•  Румунія – Ліана Станчі і Богдан Павліца
•  Сан-Марино – Ліа Фіоріо [21]
•  Сербія – Душка Вучініч-Лучіч (перший півфінал і фінал), Драган Іліч (другий півфінал) і Таня Зеліковіч (радіо) [30]
•  Словаччина – Роман Бомбош [31]
•  Словенія – Андрей Гофер (телебачення), Андрей Кролі (радіо)
•  Фінляндія – Тар'я Нархі і Аско Муртамакі (фінською) і Єва Франц і Йохан Лнідроос (швецькою) [32][33]
•  Франція – Одрі Шаву і Бруно Бербере (France Ô, другий півфінал), Лоран Бойер і Катерін Лара (France 3, фінал)[34]
•  Хорватія – Душко Чурліч
•  Швейцарія – Свен Епіней (SF zwei),[35] Жан-Марк Рішар і Ніколя Таннер (TSR 2)[36]
•  Швеція – Едвард Аф Сіллен і Хелен Бенно [37]
•  Туреччина – Буланд Озверан і Ерхан Конук
•  Угорщина – Габор Гундел Такаш [38]
•  Україна – Тимур Мірошниченко, Тетяна Терехова (Перший національний) і Олена Зелінченко (Радіо Україна)[39].

• Австрія
• Італія
• Сан-Марино
• Угорщина

• Катар — відмовлено в повному членстві в ЄМС.
• Ліхтенштейн — відмовлено в повному членстві в ЄМС.

• Казахстан — при умові що ЄМС надасть повне членство та стане членом ПАРЄ
• Косово — при умові що ЄМС надасть повне членство

• Андорра — з 2010 року відмовляється від участі в конкурсі через фінансові проблеми; в 2011 році рішення про повернення не було прийняте.[40]
• Ліван — в 2005 році повинен був відбутися дебют, проте країна не бере участі через присутність на конкурсі Ізраїлю.
• Туніс — в 1977 році повинен був відбутися дебют, проте країна не бере участі через присутність на конкурсі Ізраїлю.
• Люксембург — членство в ЄТС призупинене.
• Монако — відмовляється від участі в конкурсі через особливості східноєвропейського голосування.
• Марокко — одного разу африканське королівство взяло участь у конкурсі (сталося це в 1980 році), проте відтоді країна не бере участі через присутність Ізраїлю.
• Чорногорія — з 2010 року не бере участі у конкурсі через фінансові проблеми; в 2011 році рішення про повернення не було прийняте.[41]
• Чехія — з 2010 року не бере участі у конкурсі через постійні невдачі її представників; в 2011 році рішення про повернення не було прийняте.[42]

• Офіційний сайт Євробачення
• Eurovision Song Contest офіційний канал на YouTube
• «Лети с приветом, вернись с победой!» - Проводи Міки Ньютон Телекритика, 27-04-2011