Раймар Люст

Раймар Люст (нім. Reimar Lüst; 25 березня 1923, Бармен (нині у складі Вупперталя), Пруссія31 березня 2020, Гамбург, Німеччина) — німецький астрофізик, президент Товариства Макса Планка (1972-1984), генеральний директор Європейського космічного агентства (1984-1990), президент Фонду Олександра фон Гумбольдта (1989-1999).

Раймар Люст
нім. Reimar Lüst
Народився 25 березня 1923(1923-03-25)
Бармен, Barmend, Вупперталь, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Вільна держава Пруссія, Веймарська республіка, Німецький рейх
Помер 31 березня 2020(2020-03-31) (97 років)
Гамбург, Німеччина
Країна  Німеччина
Національність німець
Діяльність фізик, астрофізик, викладач університету, математик, астроном
Alma mater Франкфуртський університет, Геттінгенський університет
Галузь астрофізика, фізика
Заклад Гамбурзький університет, Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана і Мюнхенський технічний університет
Посада Director General of the European Space Agencyd
Звання професор
Науковий керівник Карл Фрідріх фон Вайцзеккер
Членство Леопольдина, Academy of Sciences and Humanities in Hamburgd, Académie de l'air et de l'espaced, Гайдельберзька академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Європейська академія[1], Баварська академія наук і Astronomische Gesellschaftd
У шлюбі з Nina Grunenbergd і Rhea Lüstd
Діти Dieter Lüstd
Нагороди

Harnack medald (1993)

Медаль Вільгельма Екснера (1987)

Премія Теодора фон Карманаd (1985)

Біографія

Раймар Люст народився 25 березня 1923 року в місті Бармен (нині у складі Вупперталя) в родині лютеранського пастора. З 1933 року навчався в гімназії в Касселі. У 1941 році Люст був призваний на військову службу в Крігсмарині, служив у підводному флоті у званні лейтенанта. 11 травня 1943 року підводний човен U-528, на якому він служив, був атакований британським флотом в районі Біскайської затоки, в результаті чого отримав серйозні пошкодження і затонув. Люсту вдалося вибратися на поверхню води і доплисти до британського судна, де він був узятий в полон (з екіпажу підводного човна 45 осіб врятувалися, а 11 загинули). Спочатку він перебував у таборі для військовополонених в Англії, а потім був переміщений до Мехея (Техас)|Мехеї]], де пробув до 1945 року.

Після повернення до Німеччини, в 1946-1949 роках Люст навчався у Франкфуртському університеті імені Йоганна Вольфганга Гете, а в 1951 році отримав докторський ступінь в Геттінгенському університеті. Його науковим керівником був Карл Фрідріх фон Вайцзеккер, тема дисертації — «Розвиток газової маси, що обертається навколо центрального тіла» (нім. Die Entwicklung einer um einen Zentralkörper rotierenden Gasmasse). З 1951 року Люст працював асистентом в Інституті фізики Товариства Макса Планка, який на той час перебував у Геттінгені, а в 1955 році був переведений до Мюнхена.

Отримавши стипендію від програми Фулбрайта, в 1955-1956 роках Люст працював в США — спочатку в «Інституті Енріко Фермі» Чиказького університету, а потім в Принстонському університеті. У 1959 році Люст викладав фізику в Мюнхенському університеті, а з 1960 року працював науковим співробітником Інституту фізики і астрофізики Товариства Макса Планка. Крім цього, Люст працював запрошеним професором в Нью-Йоркському університеті (1959), Массачусетському технологічному інституті (1961) і Каліфорнійському технологічному інституті (1962). У 1964 році він став професором Мюнхенського університету, а з 1992 року був професором Гамбурзького університету.

Люст займав ряд високих постів в німецьких і міжнародних науково-технічних організаціях. У 1962-1964 роках він був науковим керівником (англ. Scientific Director) Європейської організації космічних досліджень, а в 1968-1970 роках — віце-президентом цієї організації. C 1963 по 1972 рік Люст був директором Інституту позаземної фізики Товариства Макса Планка, а в 1972-1984 роках — президентом Товариства Макса Планка. У 1969-1972 роках Люст був головою Наукової ради ФРН. У 1984-1990 роках він був генеральним директором Європейського космічного агентства, а в 1989-1999 роках — президентом Фонду Александра фон Гумбольдта.

Раймар Люст помер 31 березня 2020 року в Гамбурзі у віці 97 років.

Нагороди, премії та почесні звання

Пам'ять

В честь Раймара Люста названий астероїд (4386) Люст, відкритий 26 вересня 1960 року астрономами Корнелісом Йоганнесом ван Гаутеном і Томом Герельсом в рамках Паломар-лейденського проекту.

Фонд Александра фон Гумбольдта і фонд Фріца Тіссена заснували щорічні премії Раймара Люста, що вручаються іноземним (по відношенню до Німеччини) вченим, які працюють в галузі гуманітарних і соціальних наук.

Бібліографія

  • Reimar Lüst. Plasma-Experimente im Weltraum. — Westdeutscher Verlag, Opladen, 1974, 44 р., ISBN 978-3663017714 (Rheinisch-Westfälische Akademie der Wissenschaften, N. 242)
  • Reimar Lüst. Hydrodynamik. — Bibliographisches Institut, Mannheim, 1978, 234 р., ISBN 978-3411015405

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.