Рафік Харірі

Рафік Харірі (араб. رفيق بهاء الدين الحريري‎ Арабська вимова: [rafiːq al ħariːriː] Рафік Баха ад-Дін аль-Харірі, (араб. رفيق الحريري‎; 1 листопада 1944(1944-11-01)[1][2], Сідон, Ліван — 14 лютого 2005(2005-02-14)[3][1][…], Бейрут, Ліван)) — ліванський мільярдер і політичний діяч. Загинув в результаті замаху.

Рафік Харірі
араб. رفيق الحريري‎
{{{ім'я}}}
Нині на посаді
Президент Еміль Лахуд
Президент Еліас Граві
Еміль Лахуд
Народився 1 листопада 1944(1944-11-01)[1][2]
Сідон, Ліван
Помер 14 лютого 2005(2005-02-14)[3][1][…] (60 років)
Бейрут, Ліван
Похований Бейрут
Відомий як політик, підприємець
Країна Ліван і Саудівська Аравія
Національність Ліванці
Освіта Beirut Arab Universityd
Політична партія Future Movementd
Батько Bahaa Haririd[4]
Мати Hind Haririd[4]
У шлюбі з Nidal Boustanyd і Nazik Haririd
Діти Саад Харірі, Bahaa Haririd, Fahd Haririd, Hind Haririd, Hossam El-Din Haririd і Ayman Haririd
Релігія іслам і сунізм
Нагороди

почесний доктор МДІМВd

Медіафайли у Вікісховищі

Початок підприємницької кар'єри

У 1970 році в Саудівській Аравії принц Фахд призначив 25-річного бухгалтера Харірі будівельним підрядником королівського двору.

Прем'єр-міністр

У жовтні 1992 року 46-річний бізнесмен був призначений прем'єр-міністром Лівану і виконував свої обов'язки 12 років з перервою в 1998—2000 роках.

Спочатку політична кар'єра колишнього саудівського будівельного магната і власника компанії «Оджер ентерпрайсіс» ґрунтувалася на гарних відносинах з Сирією. Тверда воля і знання фінансових потоків епохи глобалізації допомогли Харірі за шість років відновити економіку Лівану, якої в результаті громадянської війни 1975—1990 років було завдано збитків на суму понад 25 млрд доларів. При цьому зовнішній борг Лівану виріс до $ 20 млрд, а особистий статок прем'єр-міністра також різко зріс, що дозволяло підозрювати його в корупції. Харірі сприяв поверненню в країну 2 мільярдів доларів особистих заощаджень ліванців, змушених раніше емігрувати.

Рафік Харірі зосередив у своїх руках реальну владу в країні, зробивши пост президента номінальним. При ньому Ліван почав все більше і більше схилятися в бік Саудівської Аравії на шкоду відносинам із Сирією.

Для повернення Лівану до своєї сфери впливу Сирія на президентських виборах у 1998 році підтримала кандидатуру Еміля Лахуда, який, перемігши на виборах, відразу змінив главу уряду, звинувативши його в невдалій економічній політиці — зокрема, в різкому зростанні зовнішнього боргу. У 2000 році очолюваний Харірі політичний блок виграв парламентські вибори і президент Лахуд змушений був затвердити його на посаді глави уряду.

Фінансовий стан

З 1980-х років Харірі присутній в списку найбагатших людей планети, який складають американським журналом «Форбс». Його особистий статок оцінювався 3,15 млрд доларів. Він володів 50 % акцій державної компанії «Теле-Ліван», контролював деякі національні ЗМІ .

Його приватне видавництво випускало Коран. Фінансував діяльність Центру економічних досліджень імені Харірі. Харірі неодноразово піддавався критиці за операції з нерухомістю, які здійснювала компанія «Солідер» (лідер в сфері цивільного будівництва Лівану).

Відставка

20 жовтня 2004 року Рафік Харірі пішов у відставку разом з усім кабінетом. Урядова криза була викликана дедалі сильнішим тиском на Ліван і Сирію з боку США та Франції. З їхньої ініціативи Рада безпеки ООН зробила 19 жовтня заяву, що закликає Сирію вивести свої війська з Лівану, а Ліван — роззброїти загони «Хезболли», які контролюють південь країни.

Президент Лівану Еміль Лахуд доручив формування нового уряду просирійському політику Омару Караме (70-річний Омар Карамі в 1990—1991 роках вже очолював уряд).

Після відходу з офіційної політики Харірі очолив опозицію, яка вимагала виведення з території Лівану сирійських військ.

Загибель і похорони

РаФІК Харірі загинув 14 лютого 2005 року в Бейруті в результаті терористичного акту — направленого [ уточнити ] вибуху бомби. Крім Р. Харірі загинули ще 21 особа.

Похований 16 лютого в центрі Бейрута, недалеко від мечеті Мухаммеда аль-Аміна (Мохаммеда Аміна), яка раніше була побудована на його особисті кошти. Похорон Рафіка Харірі перетворилися на багатотисячну антисирійську демонстрацію. Попрощатися з ним вийшли близько 200 тисяч людей різного віросповідання. Процесія розтягнулася на три кілометри. На площі біля мечеті почалася тиснява, в якій постраждав син покійного. Учасники похоронної церемонії були різко налаштовані проти Сирії та сирійських військ, які окупували Ліван з 1976 року, а також проти нинішніх просирійської влади Лівану. Ніхто з офіційних осіб не наважився з'явитися на похоронах — лідери опозиції і родичі вбитого звинуватили правлячий режим у вбивстві.

Символічна похоронна процесія пройшла в Сидоні, рідному місті Харірі на півдні Лівану. Багатотисячний натовп його прихильників і шанувальників пройшов вулицями з його портретами і порожньою труною. Справа закінчилася сирійськими погромами.

США

15 лютого 2005 року США відкликали свого посла в Сирії — Маргарет Скоубо — «для термінових консультацій у зв'язку з вбивством Рафіка Харірі». Не звинувачуючи Сирію безпосередньо, державний департамент США заявив, однак, що «саме сирійська військова присутність в Лівані і її втручання в ліванську політику є причиною ліванської нестабільності».

Одночасно США заявили про намір ввести нові санкції проти Сирії у зв'язку з тим, що вона не виконує резолюцію 1559 Ради Безпеки ООН, що вимагає негайного виведення сирійських військ з Лівану.

На похоронах Рафіка Харірі заступник держсекретаря США Вільям Бернс ще раз зажадав «негайного і повного виведення сирійських військ з Лівану».

Франція

Президент Франції Жак Ширак зажадав проведення незалежного міжнародного розслідування. Однак глава МВС Лівану Сулейман Франж'є відкинув цю ідею, заявивши, що всі силові структури країни не сумніваються в тому, що теракт був організований смертником.

Іран

Віце-президент Ірану Мохаммед Реза Ареф і прем'єр Сирії Наджи Отрі після переговорів в Тегерані 16 лютого 2005 року оголосили, що їх країни відтепер виступатимуть проти Америки єдиним фронтом.

Другим підозрюваним в організації теракту проти Харірі, крім Сирії, є рух «Хезболла», що діє на півдні Лівану і в Сирії і фінансується Іраном.

ООН

15 лютого 2005 року Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію, що вимагає «віддати правосуддю виконавців, організаторів і спонсорів жахливого теракту». У цьому документі відповідальність також не покладено на Сирію безпосередньо, проте в ньому присутнє нагадування про «необхідність виконання всіх відповідних резолюцій, що вимагають відновлення територіальної цілісності, суверенітету і політичної незалежності Лівану».

Під тиском світової спільноти, викликаним загибеллю Харірі, Сирія була змушена повністю вивести свої війська з Лівану. Останні сирійські війська покинули країну 10 квітня 2005 року, після 30 років своєї присутності.

Розслідування

Тим часом під егідою ООН була створена незалежна слідча комісія на чолі з німецьким слідчим Детлевом Мелісом (його прізвище у пресі нерідко невірно пишуть як «Мехліс»). У вересні Меліс допитав у Дамаску сімох високопоставлених сирійських військових, в тому числі керівника МВС бригадного генерала Газі Канаана, який протягом 20 років керував діяльністю сирійських спецслужб у Лівані.

Газі Канаан, як і влада Сирії, категорично заперечувала свою причетність до вбивства. На 25 жовтня 2005 року була призначена публікація звіту комісії Меліса. 12 жовтня в Дамаску було оголошено про те, що Газі Канаан наклав на себе руки.

За версією іранської газети The Tehran Times, до вбивства причетні спецслужб з США; також газета наводить думку американського журналіста Сеймура Герша, опубліковану в арабській газеті Al Watan, що до вбивства причетний віце-президент США Дік Чейні[5] .

На думку лідера ліванського політичного руху «Тавхід» Віама Вахаба, за вбивством Харірі стояв один з командирів руху «Хізбалла» Імад Мугнія[6].

Наприкінці травня 2009 року представник Комісії ООН з розслідування обставин загибелі Харірі заявив, що до цього вбивства причетні офіцери відділу спецоперацій " Хезболли ".[7]

Обвинувальний висновок Міжнародного трибуналу було передано владі Лівану 18 серпня 2011 року. У ньому міститься вимога заарештувати 5 високопоставлених членів Хізбалли, яких трибунал звинувачує у вбивстві прем'єр-міністра[8].

Резолюція Радбезу ООН

31 жовтня 2005 року Рада Безпеки ООН одноголосно прийняла резолюцію по Сирії. У ній говориться, що, «враховуючи ступінь проникнення агентури сирійських спецслужб до ліванського суспільства, представляється малоймовірним, що сирійці не знали про підготовлюваний замах».

Резолюція вимагає від Сирії більш тісної співпраці з комісією Детлева Меліса — зокрема, допити сирійських підозрюваних повинні проводитися поза межами Сирії і без присутності сирійської влади. Сирія погодилася на це. Президент Сирії Башар Асад заявив про створення власної комісії з розслідування обставин загибелі Харірі. Він також обіцяв посилити контроль за в'їжджаючими до Сирії громадянами арабських країн, які потім, як стверджують США, перебираються до Іраку і поповнюють ряди іракських бойовиків.

Міжнародний трибунал у Гаазі

1 березня 2009 року в Гаазі розпочав роботу міжнародний трибунал, який розглядав справу про вбивство Рафіка Харірі. 30 червня 2011 року представники Спеціального трибуналу по Лівану передали ліванському уряду обвинувальний висновок у справі про це вбивство.

Обвинувальний висновок включає в себе 130 сторінок. У ньому сказано, що четверо активістів «Хезболли» брали участь 14 лютого 2005 року в атаці, в результаті якої загинули колишній прем'єр-міністр Лівану Рафік Харірі і ще 21 людина. Головними організаторами названі дві вищі члена шиїтської політичної організації «Хезболла». Один з них — глава контррозвідки «Хезболли» Мустафа Амір Бадреддін, діяв під ім'ям ліванського християнина Самі Ісса. Бадреддін є близьким родичем убитого в 2008 році в Дамаску оперативного командувача «Хезболли» Імада Мугніє. Другий шиїтський терорист, який організував вбивство — глава «каральної секції» Салім Джаміль Айаш. Названо ще двоє підозрюваних: Хусейн Хасан Онейсі і Асад Хасан Сабра.[9][10][11][12]

18 серпня 2020 року Спеціальний міжнародний трибунал у Гаазі визнав Саліма Джаміля Айяша винним у змові з метою вчинення теракту, вбивстві Рафіка Харірі та ще 21 особи і у спробі вбивства ще 226 (внаслідок вибуху). З трьох інших підозрюваних бійців "Хезболли" звинувачення зняті через наявність лише опосередкованих доказів.[13]

Нагороди

Примітки
  1. Encyclopædia Britannica
  2. Енциклопедія Брокгауз
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Geni.com — 2006. — 175000000 екз.
  5. Найманців з США звинуватили у вбивствах Бхутто і Харірі
  6. Убийство Рафика Харири готовил Имад Мугние и «Хизбалла»
  7. ООН: «Хизбалла» уничтожила ливанского премьер-министра Рафика Харири. Архів оригіналу за 21 квітня 2013. Процитовано 13 листопада 2019.
  8. Светлова К. (18.08.2011). В Ливане опубликовано обвинительное заключение против убийц Харири. zman.com. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 2011-8-19. Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  9. Гаагский суд передал Ливану обвинения против убийц Харири
  10. Глава контрразведки «Хизбаллы» — убийца Харири
  11. Названы 4 подозреваемых в убийстве экс-премьера Ливана
  12. Оглашены имена четырех активистов «Хизбаллы», обвиняемых в убийстве экс-премьера Ливана Рафика Харири
  13. Трибунал без підсудних: чим рішення Гааги щодо Лівану важливе для справи МН17
  14. Cavaliere di Gran Croce Ordine al Merito della Repubblica Italiana S.E. Rafic Hariri(італ.)
  15. Commendatore Ordine al Merito della Repubblica Italiana Sig. Sheikh Rafic Hariri(італ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.