Рейтарська вулиця (Київ)

Ре́йтарська ву́лиця — вулиця у Шевченківському районі міста Києва, місцевість Старий Київ. Простягається від Володимирської вулиці до Львівської площі.

Рейтарська вулиця
Київ
Місцевість Старий Київ
Район Шевченківський
Назва на честь рейтарів
Загальні відомості
Протяжність 700 м
Координати початку 50°27′03″ пн. ш. 30°30′50″ сх. д.
Координати кінця 50°27′18″ пн. ш. 30°30′26″ сх. д.
Поштові індекси 01030, 01601, 04053
Транспорт
Найближчі станції метро  «Золоті ворота»
Рух двосторонній (від початку до Стрілецької вулиці),
односторонній (від Стрілецької вулиці до кінця)
Покриття асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 11426
У проєкті OpenStreetMap r1969313
Мапа
 Рейтарська вулиця у Вікісховищі

Прилучаються вулиці Золотоворітська, Стрілецька, Олеся Гончара, Велика Житомирська та Георгіївський провулок.

Історія

Місцевість, де розташована сучасна Рейтарська вулиця, була заселена ще у XI столітті столітті та входила до міста Ярослава, тут мешкали переважно торговці. Рейтарська — одна з чотирьох радіальних давньоруських вулиць, що сходилися біля Жидівської (Львівської) брами. Після руйнації, вчиненої татаро-монгольською навалою 1240 року, декілька століть не заселялася.

У другій половині XVII століття, після підписання у 1654 році Переяславської угоди між Україною та Росією, військовий центр було перенесено з Подолу у Верхнє місто. Тут розташувалися царські війська (рейтари і стрільці), які створили на території Старого Києва Рейтарську та Стрілецьку слобідки. З кінця XVII століття Рейтарська вулиця має теперішню назву, зазначена на плані міста 1803 року, складеному архітектором Андрієм Меленським[1].

Забудова

На Рейтарській вулиці переважає забудова XIX — початку XX століття. У 1861 році віднесена до вулиць 2-го розряду, на ній дозволялося споруджувати лише кам'яні будинки по лінях вулиць та дерев'яні — у подвір'ях[2]. Пам'ятками архітектури є будівля 24-ї міської лікарні (Рейтарська, 22), зведена у стилі венеціанської готики (1913, архітектор Йосип Зекцер), житлові будинки № 20/24 (1914, архітектор Олександр Вербицький), № 31/16 (1900, архітектор Микола Яскевич), № 34/41 у стилі раціонального модерну, 1912) та № 3 у стилі конструктивізму (1935, архітектор Анатолій Добровольський). Будинок № 19 зведений у другій половині XIX століття.

Пам'ятники та меморіальні дошки

На перетині з Золотоворітською вулицею і Георгіївським провулком встановлено пам'ятник Захисникам кордонів Вітчизни всіх поколінь.

Установи

На вулиці розташовані:

Персоналії

На вулиці в свій час проживало багато відомих українських діячів науки і культури:

Зображення

Примітки
  1. План Києва: друга та третя частини (1803 р.) // Наук. архів Ін-ту археології НАН України. — ф. 14. — спр. 116.
  2. Вѣдомость о раздѣленіи улицъ на разряды въ г. Кіевѣ, по ВЫСОЧАЙШЕ утвержденному 11 мая 1861 года плану // ДАКО: ф. 35, оп. 1, спр. 535, арк. 1–3. (рос. дореф.)

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.