Ритонавір
Ритонаві́р (міжнародна транскрипція RTV або /r, коли препарат застосовується як фармакокінетичний підсилювач інших препаратів) — синтетичний противірусний препарат з групи інгібіторів протеази для перорального застосування.
 | |
|---|---|
Ритонавір
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| 1,3-thiazol-5-ylmethyl N-[(2S,3S,5S)-3-hydroxy-5-[(2S)-3-methyl-2-{[methyl({[2-(propan-2-yl)-1,3-thiazol-4-yl]methyl})carbamoyl]amino}butanamido]-1,6-diphenylhexan-2-yl]carbamate | |
| Класифікація | |
| ATC-код | J05 |
| PubChem | |
| CAS | |
| DrugBank | |
| Хімічна структура | |
| Формула | C37H48N6O5S2 |
| Мол. маса | 720,946 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | 94% |
| Метаболізм | Печінка |
| Період напіввиведення | 3-5 год. |
| Екскреція | фекалії,Нирки |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | НОРВІР, «Аббот ГмбХ. і Ко.КГ/Каталент Франс Бенхайм СА/Каталент Фарма Солюшн ЛСС»,Німеччина/Франція/США UA/7004/03/01 09.07.2012-09/07/2017 |
Фармакологічні властивості
Ритонавір — синтетичний противірусний препарат з групи інгібіторів протеази. Механізм дії препарату полягає у інгібуванні активного центру ферменту вірусу ВІЛ — протеази, порушенні утворення вірусного капсиду та пригнічує реплікацію вірусу ВІЛ з утворенням незрілих вірусних частинок, що не можуть інфікувати клітини організму. Ритонавір має високий ступінь подібності з деякими формами цитохрому P-450, що дозволяє використання препарату як фармакокінетичного підсилювача (бустера) інших антиретровірусних препаратів, найчастіше інших інгібіторів протеази. До ритонавіру чутливі віруси — ВІЛ-1 та ВІЛ-2 і частково чутливі протеази людини.
Фармакокінетика
Ритонавір при прийомі всередину швидко всмоктується, максимальна концентрація в крові досягається протягом 2—4 годин. Біодоступність препарату становить 94 %, при прийомі під час їжі біодоступність препарату збільшується. Ритонавір погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Ритонавір проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Препарат метаболізується в печінці, виводиться з організму переважно з калом, частково виводиться нирками у вигляді активних метаболітів. Період напіввиведення ритонавіру становить 3—5 годин, немає даних про зміну цього часу при печінковій недостатності.
Показання до застосування
Ритонавір застосовують для лікування ВІЛ-інфекції, що спричинює ВІЛ-1 та ВІЛ-2, у складі комбінованої терапії в дорослих та дітей віком від 2 років. Препарат може застосовуватись самостійно або як фармакокінетичний підсилювач інших противірусних препаратів (інгібіторів протеази). Монотерапію препаратом не проводять у зв'язку з швидким розвитком резистентності ВІЛ до препарату.
Побічна дія
При застосуванні ритонавіру можливі наступні побічні ефекти:
- З боку шкіри — дуже часто (більше 10 %) висип на шкірі, свербіж шкіри; часто (1—10 %) алергічний дерматит, кропив'янка, акне; рідко (0,01—0,1 %) синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лаєлла.
- Алергічні реакції — часто (1—10 %) кашель, фарингіт, гарячка; рідко (0,01—0,1 %) анафілактичний шок.
- З боку травної системи — дуже часто (більше 10 %) нудота, блювання, діарея (часто з електролітним дисбалансом), біль в животі; часто (1—10 %) порушення смаку, зниження апетиту, метеоризм, гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність, панкреатит, шлунково-кишкові кровотечі, стоматит.
- З боку нервової системи — дуже часто (більше 10 %) головний біль, гіпостезія, парестезії, запаморочення, підвищена втомлюваність; часто (1—10 %) безсоння, нечіткість зору, втрати свідомості, судоми.
- З боку опорно-рухового апарату — дуже часто (більше 10 %) артралгії, біль у спині; часто (1—10 %) міалгії, міопатії, рабдоміоліз.
- З боку сечовидільної системи — часто (1—10 %) хронічна ниркова недостатність, дизурія; нечасто (0,1—1 %) гостра ниркова недостатність.
- З боку серцево-судинної системи — часто (1—10 %) артеріальна гіпо- та гіпертензія, спазм периферичних судин з відчуттям холоду в кінцівках; нечасто (0,1—1 %) інфаркт міокарду.
- Інші побічні ефекти — часто (1—10 %) ліподистрофія, лактатацидоз, меноррагія, загострення подагри; нечасто (0,1—1 %) цукровий діабет, збільшення частоти кровотеч у хворих гемофілією; у поодиноких випадках — остеонекроз.
- Зміни в лабораторних аналізах — часто (1—10 %) підвищення активності амінотрансфераз, лужної фосфатази, амілази, підвищення рівня білірубіну в крові; гіпермагніємія, анемія, нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, гематурія, протеїнурія; нечасто (0,1—1 %) зниження рівня вільного та загального тироксину в крові, нейтрофільоз, гіперглікемія.
Під час проведення комбінованої антиретровірусної терапії у хворих зростає ймовірність лактатацидозу, остеонекрозу, гепатонекрозу. При проведенні ВААРТ у хворих зростає ймовірність розвитку серцево-судинних ускладнень, гіперглікемії та гіперлактемії. Під час проведення ВААРТ зростає ймовірність синдрому відновлення імунної системи із загостренням латентних ВІЛ-асоційованих інфекцій.
Протипоказання
Ритонавір протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, при печінковій недостатності. З обережністю застосовують при вагітності та годуванні грудьми. Ритонавір не застосовують у дітей молодших 2 років. Препарат не рекомендується застосовувати разом із астемізолом, цизапридом, терфенадином, мідазоламом, пімозидом, бепридилом, аміодароном, алкалоїдами ріжків, пропафеноном, рифампіцином, симвастатином, ловастатином, індинавіром, нелфінавіром, силденафілом, фузидовою кислотою, сальметеролом, препаратами звіробою.
Форми випуску
Ритонавір випускається у вигляді желатинових капсул по 0,1 г. та розчину для прийому всередину по 80 мг/мл у флаконах по 90 та 240 мл.[1] Препарат випускається в комбінації з лопінавіром у вигляді таблеток по 100 мг лопінавіру та 25 мг ритонавіру і по 200 мг лопінавіру та 100 мг ритонавіру, і у вигляді розчину для перорального прийому по 80/20 мг/мл.
Примітки
- " "Ритонавир в Справочнике Машковского".[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)