Рубан Василь Григорович

Василь Григорович народився 25 березня 1742 в містечку Білгород (сьогодні — селище Білогородка, Київської обл.)[1] в сім'ї дрібнопомісного українського дворянина.

Походив із старовинного козацького роду, представник якого Мирон Рубан брав участь у Національно-визвольній війні українського народу 1648—1658 років[2].

У 1752—1754 роках навчався у Києво-Могилянській академії, а закінчивши її — у Московській слов'яно-латинської академії, а потім в університетській гімназії, а також в Московському університеті, який закінчив у 1761 році[2].

Переклад з латини твору «Папірія, римського отрока, дотепні вигадки і мовчання», першу свою опубліковану літературну роботу, видав в 1761 році в журналі «Корисні Розваги».

Служив у колегії закордонних справ, де перекладав з турецької мови, а також перебував у Запоріжжі, де допомагав видавати паспорти росіянам, які їхали до Криму. Протягом 18 років працював секретарем у князя Потьмкіна. З 1777 року одержав чин надвірного радника. З 1778 року одержав посаду директора новоросійських училищ. Через шість років, в 1784 році, Василь Рубан перейшов у військову колегію.

З 1764 року Василь Григорович став працювати в різних журналах, де він писав переклади з французької та німецької мов, а також оригінальні вірші. З 1764 писав у журналі «Добрий намір», з 1770 в журналах: «Парнаський щепетільнік» і «Трутень», а з 1772 в журналі «Живописець».

З 1769 року В. Рубан (за участю С. С. Башилова) теж вирішив відкрити свою власну справу і почав видавати щотижневий журнал з креативною назвою «Ні те, ні се» (рос. «Ни то, ни сьо»). Основна мета даного видання за словами самого автора була в тому, щоб «прислужитися публіці». У журналі майже не було сатири, а теми статей вибиралися волею випадку (без будь-якої спільної підоснови). Журнал перестав виходити після 5 місяців видання.

У 1771 року вийшло друком друге видання журналу. У 1771 році Василь Григорович почав видавати журнал «Працьовитий Мураха» (рос. «Трудолюбивый муравей»), проте він  особливо нічим не виділився. У наступні два роки було видано пару книг. Перша під назвою, «Старина і Новизна» (рос. «Старина и новизна», 1772–1773) була подобою альманаху в якому були статті з російської історії. Далі були видані книги: «Похід боярина і великого полку воєводи А. С. Шеїна до Азова», «Статут ратних, гарматних і ін. Справ, складений в 1607 і 1621 рр. Онисимом Михайловим» та інші.

• «Папірія, римського отрока, дотепні вигадки і мовчання» (рос. «Папирия, римского отрока, остроумные вымыслы и молчание», в журналі «Полезное Увеселение», 1771).

• «Роздуми про надгробки і загальна епітафія» (рос. «Размышление о надгробиях и общая эпитафия»).

• «Ні те, ні се» (рос. «Ни то, ни се», 1769);
• «Працьовитий мураха» (рос. «Трудолюбивый муравей», 1771);
• «Старина й новизна» (рос. «Старина и новизна», 1772—1773).

• «Короткі географічні, політичні та історичні відомості про Малу Росію» (рос. «Краткия географическия, политическия и историческия известия о Малой России: с приобщением Украинских трактатов и известий о почтах, також списка духовных и светских тамо находящихся ныне чинов, числе народа и прочая / из разных мест собраны и изданы в свет Васильем Рубаном», 1773);
• «Землеопис Малої Росії» (рос. «Землеописание Малыя России», 1777);
• «Короткий літопис Малої Росії з 1506 по 1770, з висловленням способу тамтешнього правління» (рос. «Краткая летопись Малыя России с 1506 по 1776 год: с изъявлением настоящего образа тамошнего правления, с приобщением списка преждебывших гетьманов, генеральных старшин, полковников и иерархов», 1777)[4];
• «Похід боярина і великого полку воєводи А. С. Шеїна до Азова» (рос. «Поход боярина и большого полку воеводы А. С. Шеина к Азову», СПб., 1773);
• «Статут ратних, гарматних і ін. справ, складений в 1607 і 1 621 рр. Онисимом Михайловим» (рос. Устав ратных, пушечных и др. дел, составленный в 1607 и 1621 гг. Онисимом Михайловым, СПб., Ч. I, 1777; ч. 2, 1781);
• «Пішоходця Василя Григоровича Барського подорож до св. місць і т. д.» (рос. «Пешеходца Василия Григоровича Барского путешествие к св. местам и т. д.», СПб., 1778; 2 вид., 1785);
• «Нарис, про похвальне царствування Петра Великого» (рос. «Начертание, подающее понятие о достохвальном царствовании Петра Великого», СПб., 1778);
• «Історичний, географічний і топографічний опис Санкт-Петербурга, від початку закладання його, з 1703 по 1751 рр.» (рос. «Историческое, географическое и топографическое описание Санкт-Петербурга, от начала заведения его, с 1703 по 1751 гг.», СПб., 1779); 
• «Опис імператорського столичного міста Москви» (рос. «Описание императорского столичного города Москвы», СПб., 1782);
• Допитливі місяцеслови. на 1775, 1776 рік, 1778 і 1780 рр. (рос. Любопытные месяцесловы. на 1775, 1776, 1778 и 1780 гг.)
• «Путівник чужоземний і російський» (рос. «Дорожник чужеземный и российский», СПб. 1777);
• «Загальний і досконалий гонець і шляховказник» (рос. «Всеобщий и совершенный гонец и путеуказатель», СПб., 1791; 3 вид., 1808);
• «Історичний табель можновладних великих князів, царів і імператорів всеросійських» (рос. «Историческая табель владетельных великих князей, царей и императоров всероссийских», СПб., 1782);
• «Російський царський пам'ятник, що містить короткий опис життя російських государів» (рос. Российский царский памятник, содержащий краткое описание жизни российских государей, СПб., 1783, 6 вид.);
• «Короткий скромник можновладних великих князів, імператорів і імператриць всеросійських» (рос. «Краткий степенник владетельных великих князей, императоров и императриц всероссийских», 1786).

• «Напис до каменя, призначеному для підніжжя статуї імператора Петра Великого» (рос. «Надпись к камню, назначенному для подножия статуи императора Петра Великого», СПб., 1770);
• «Складені та переведені написи перемоги Росіян над турками і на інші достопам'ятності» (рос. «Сочиненные и переведенные надписи победы Россиян над турками и на другие достопамятности», СПб., 1771).