Саймон Кузнець

За життя Саймона Кузнеця про його життя до еміграції було відомо мало, і він сам неохоче розповідав про цей період[3][4]. Так, офіційна Нобелівська автобіографія Кузнеця повідомляла лише те, що він народився в Російській імперії, де почав здобувати університетську освіту, а 1922 року емігрував до США, приєднавшись до свого батька, який виїхав туди до Першої світової війни[5]. У 1981 році він також повідомив, що провчився два роки в «економічному навчальному закладі» та пропрацював два роки на радянський уряд[6]. Прижиттєві біографії стверджували, що Кузнець народився в родині торговця хутром у Харкові, звідки його батько емігрував до США 1907 року[7][4]. Окремі біографії стверджували, що він навчався в Харківському університеті[8][9] на юридичному факультеті[10]. Детальну інформацію про ранні роки життя Кузнеця було з'ясовано лише після його смерті завдяки спогадам родичів і дослідженням його біографів, зокрема Володимира Московкіна.

Семен (Шимен) Кузнець народився в Пінську 17 (30) квітня 1901 року в єврейській родині столинського міщанина Абрама Ісаковича Кузнеця та уродженки Рівного Поліни Кузнець (Фрідман). Його батько працював головним бухгалтером пінського відділення Азовсько-Донського комерційного банку та був досить заможною людиною[4]. Був середнім сином у сім'ї — мав старшого брата Соломона 1900 року народження та молодшого брата Георга 1909 року[11].

У 1908 або на початку 1909 року Шимен і Соломон разом з матір'ю переїхали до її батьків у Рівне, де оселилися на вулиці Шосейній (нині — Соборна), при цьому батько майбутнього економіста залишився в Пінську[11]. У Рівному Шимен жив у двомовній родині: його мати розмовляла російською, а її батьки — їдишем[3]. У січні 1910 року Абрам Кузнець привласнив значну суму коштів Азовсько-Донського комерційного банку (за різними оцінками від 30 до 100 тисяч золотих рублів), позичив ще 15 тисяч рублів у заможних пінчан, після чого виїхав за фальшивими документами до Лейпцига, а звідти емігрував до Сполучених Штатів Америки[4].

14 серпня 1910 року Шимен Кузнець вступив до Рівненського реального училища, де закінчив підготовчий і чотири перші класи училища[11]. У 1915 році, у зв'язку з наближенням фронту Першої світової війни до Рівного, євреї були вивезені з прифронтової смуги, і родина Кузнеців виїхала до Харкова, де разом з іншими біженцями оселилася в будівлі театру-цирку «Муссурі»[10]. Від 1915 до 1917 року Семен Кузнець навчався у Харківському 2-му реальному училищі, а 31 травня 1918 закінчив вищий додатковий клас училища, отримавши право на вступ до вищих навчальних закладів[12].

З осені 1918 до 1921 року навчався в Харківському комерційному інституті[3][12][13]. Курс навчання в цьому навчальному закладі тривав чотири роки, з яких перші два були відведені під базову економічну підготовку, а останні два — під спеціалізовану. Значну частину дисциплін викладали професори юридичного факультету Харківського університету: серед викладачів Кузнеця були статистик Олексій Анциферов, доктор політичної економії Володимир Левитський, математик Сергій Бернштейн та інші. Через події Громадянської війни у Росії та українських визвольних змагань Харківський комерційний інститут стабільно працював лише до кінця осені 1919 року, після чого він був реорганізований і виселений до будівлі єврейської богадільні, через що навчання фактично припинилося, і Кузнець зміг прослухати дисципліни лише першого і частково другого курсів[12]. Науковці, з якими Кузнець працював у США, вважали, що він здобув у Харкові глибокі знання в галузі статистичних і емпіричних методів[3] та підготував значну частину своєї магістерської дисертації, присвяченої критичному аналізові ідей Йозефа Шумпетера[14].

Після захоплення Харкова більшовиками у грудні 1919 року та проголошення міста столицею Української Соціалістичної Радянської Республіки Кузнеця було залучено до роботи в статистичному відділі Центральної ради профспілок України, а 1920 року він очолив відділ статистики праці ради профспілок[10]. 1921 року в збірці «Матеріали зі статистики праці в Україні» (рос. «Материалы по статистике труда на Украине») була надрукована стаття Семена Кузнеця «Грошова заробітна платня робітників і службовців фабрично-заводської промисловості м. Харкова у 1920 р.» (рос. Денежная заработная плата рабочих и служащих фабрично-заводской промышленности г. Харькова в 1920 г.).

Згідно з Ризьким мирним договором 1921 року Пінськ та Рівне відійшли до Другої Польської Республіки, і родина Кузнеців як біженці Першої світової війни отримала право репатріації з УСРР до Польщі. 1922 року родина Кузнеців покинула УСРР і виїхала до Варшави, а звідти Семен і його старший брат Соломон через Вільне місто Данциг емігрували до Сполучених Штатів Америки, прибувши до Нью-Йорка 7 березня 1922 року[12].

У 1922—1923 роках навчається у Колумбійському університеті, після закінчення якого отримує ступінь магістра з економіки. 1926 року отримує докторський ступінь за дослідження «Циклічні коливання: розробка й оптова торгівля у США: 1919—1925».

Від 1927 року Саймон Кузнець очолює Комітет з економічного зростання у Національному бюро економічних досліджень.

У США С. Кузнець теж мав успішний науковий дебют. Його запросили до однієї з престижних наукових установ — Ради з досліджень в галузі соціальних наук. Молодого вченого зацікавили теоретичні проблеми циклів та коливань в економіці. Він помітив, що заокеанські колеги ігнорують, як він вважав, важливу економічну складову — ціну товару й 1930 року виходить його ґрунтовна праця «Столітня динаміка виробництва та цін».

Вчений стає першопрохідцем у вивченні нової для того часу галузі економіки — досліджень національного доходу. С. Кузнець увійшов в історію економічної науки як дослідник проблем, пов'язані з національним доходом, економічними циклами та економічним зростанням. Він став творцем теорії будівельних циклів — коливань тривалістю у 18—25 років, які пов'язані з періодичним масовим оновленням житла новим поколінням. Вивчаючи особливості демографічних процесів, С. Кузнець відкрив закономірність динаміки цього явища та ряд важливих загальноекономічних закономірностей розвитку світової економіки.

Ступінь доктора отримав в Колумбійському університеті.

Працював професором в Гарварді (1960—1971), в університетах Пенсільванії (1930—1954) і Джона Хопкинса (Балтімор, 1954—1960); в Національному бюро економічних досліджень (1927−1961).

Президент Американської економічної асоціації в 1954 р.

Лауреат Нобелівської премії з економіки 1971 «за емпірично обґрунтоване тлумачення економічного зростання, яке призвело до нового, глибшого розуміння економічної і соціальної структури і процесу розвитку в цілому».

Вчений відомий і як педагог: був професором Гарвардського університету, викладав у Пенсільванському університеті, університеті Джона Гопкінса, також був обраний почесним доктором багатьох американських вузів, зокрема, Принстонського, Колумбійського, Пенсильванського університетів.

«Закон Кузнеця», «Великий маятник», «Гіпотеза Кузнеця» — ці та інші терміни економічної науки пов'язані з іменем С.Кузнеця.

Колишній харків'янин все життя пам'ятав про свою батьківщину: в його домі лунали українські пісні, зберігалися меморіальні речі.