Сантьяго-дель-Естеро (місто)

Сантья́го-дель-Есте́ро (ісп. Santiago del Estero) — місто на півночі Аргентини, столиця провінції Сантьяго-дель-Естеро і центр її столичного департаменту. Населення міста становить 252 тис. мешканців (перепис INDEC 2010 року), його площа — 2 116 км². Сантьяго-дель-Естеро розташоване на березі річки Ріо-Дульсе, за 1042 км на північний захід від Буенос-Айреса. Місто було засноване в 1553 році і є найстарішим в Аргентині поселенням, заснованим іспанцями, що все ще продовжує існувати, через що Сантьяго-дель-Естеро часто називають «Мати міст» (ісп. Madre de Ciudades).

Сантьяго-дель-Естеро
Santiago del Estero
Герб Сантьяго-дель-Естеро Прапор Сантьяго-дель-Естеро
Собор міста Сантьяго-дель-Естеро
Собор міста Сантьяго-дель-Естеро
Сантьяго-дель-Естеро на мапі однойменної провінції
Основні дані
27°47′04″ пд. ш. 64°16′01″ зх. д.
Країна  Аргентина
Регіон Сантьяго-дель-Естеро
Столиця для Сантьяго-дель-Естеро (провінція Аргентини)
Поділ
  • 43 райони
    • Засновано 25 липня 1553 року
    Перша згадка 17 березня 1554
    Статус міста 1577
    Площа 2116 км²
    Населення 252 192 особи (перепис 2010)
    Агломерація 360 923 особи (2010)
    Висота НРМ 182  м
    Міста-побратими Копіапо, Хама, Талавера-де-ла-Рейна, Толедо
    Телефонний код (+54) 385
    Часовий пояс UTC-3
    GeoNames 3835869
    Поштові індекси G4200
    Міська влада
    Mayor of Santiago del Esterod Уго Інфанте
    Вебсайт www.SantiagoCiudad.gov.ar
    Мапа
    Сантьяго-дель-Естеро
    Сантьяго-дель-Естеро (Аргентина)
    Сантьяго-дель-Естеро
    Сантьяго-дель-Естеро (Сантьяго-дель-Естеро (провінція)|Провінція Сантьяго-дель-Естеро)
     Сантьяго-дель-Естеро у Вікісховищі

    Історія
    Пам'ятник Мануелю Бельграно у Сантьяго-дель-Естеро
    Муніципалітет

    До приходу європейців основним населенням цих місць були індіанці тонокоте і діаґіти.

    24 червня 1550 року 102 іспанці під керівництвом Хуана Нуньєса де Пради за наказом короля заснували місто Дель-Барко (ісп. Del Barco — з Барко) у регіоні Тукуман. Це місто було першим заснованим серед міст Аргентини. Назва була дана на честь іспанського міста Ель-Барко-де-Авіла.

    У липні 1552 року з багатьох причин місто Дель-Барко-і-Нуево-Маестрасго-де-Сантьяго (ісп. Del Barco y Nuevo Maestrazgo de Santiago — місто з Барко і нова територія Святого Якова) було перенесене на правий берег річки Естеро (нині Дульсе).

    У лютому 1553 року місто взяв Франсіско де Агірре, який відправив Нуньєса до Чилі. Захопивши місто, Агірре намагався домогтися переходу його і навколишніх земель під юрисдикцію Чилі. У грудні 1553 року Агірре змінив назву міста на Сантьяго-дель-Естеро-дель-Нуево-Маестрасго. 1570 року Франсіско Агірре було вислано з Тукуману. Нуньєсу де Прадо було наказано відновити честь міста, яке тепер офіційно залежало від віце-королівства Перу.

    19 лютого 1577 року Сантьяго-дель-Естеро указом іспанського короля Філіпа II отримав статус міста. Його гербом було затверджено старовинний герб Іспанії. 22 травня того ж року місто отримало звання «Дуже Благородного» (ісп. Muy Noble), яке було винесено в девіз міста: «Дуже благородне місто Сантьяго-дель-Естеро» (ісп. Muy noble ciudad de Santiago del Estero)[1]

    Місто перетворилося на центр Тукуману і у другій половині XVI ст. стало відправною точкою для колонізації Аргентини. Сантьяго-дель-Естеро залишався головним містом регіону до 1699 року, коли столицею Тукуману стала Сальта, а центром єпархії стала Кордова.

    Населення міста підтримувало боротьбу за незалежність Аргентини, але не брало у ній участі. У 1815—1817 роках на території провінції Сантьяго-дель-Естеро діяло дві групи революціонерів: під керівництвом Хуана Франсіско Борхеса і Мануеля Белграно. Борхес намагався добитися незалежності Сантьяго-дель-Естеро, але отримав поразку і був розстріляний[2][3].

    Залізнична станція

    Сантьяго-дель-Естеро залишався у складі провінції Тукуман до 1820 року, коли була створена окрема провінція.

    У 1870-х до міста було проведено залізницю.

    1904 року у місті з'явився водопровід.

    1926 року було збудовано міст, який поєднав Сантьяго-дель-Естеро з містом Ла-Банда.

    1951 року почалася газифікація Сантьяго-дель-Естеро.

    У 1960-х роках у місті з'явилося телебачення.

    Економіка

    Основу економіки Сантьго-дель-Естеро складає обробна промисловість. Підприємства міста здебільшого належать до харчової, шкіряно-взуттєвої, металургійної, текстильної промисловості.

    Клімат

    Клімат Сантьяго-дель-Естеро характеризується великою різноманітністю. Зазвичай сім місяців на рік (від середини осені до середини весни) погода у місті досить комфортна.

    Зима продовжується з 21 червня по 21 вересня і характеризується майже повною відсутністю опадів. Температури дуже різняться у різні роки: бувають роки без зими (температура може сягати +40 °C) і, навпаки, із морозами до −10 °C по кілька місяців.

    Весна триває з 21 вересня по 21 грудня і також є дуже сухим сезоном. Кінець весни — найжаркіша пора року у Сантьяго-дель-Естеро (максимум температури +46,4 °C). Протягом весни часті вітри з південного і північного сходу, які приносять велику кількість пилу.

    Літо у місті дуже дощове та жарке. Абсолютний максимум температури +45,2 °C.

    Осінь у Сантьяго-дель-Естеро найприємніша пора року, коли небо зазвичай вкрите хмарами, немає сильних дощів і вітрів.

    Клімат Сантьяго-дель-Естеро (1961—1990)
    Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
    Абсолютний максимум, °C 44,5 44,3 41,7 39,4 35,6 32,6 37,3 40,5 42,8 45,2 46,5 45,2 46,5
    Середній максимум, °C 33,9 32,6 30,0 26,6 23,6 20,0 20,8 23,8 26,5 30,2 32,1 33,8 27,8
    Середня температура, °C 26,8 25,6 23,4 20,0 16,7 12,7 12,6 15,0 18,4 22,3 24,7 26,5 20,4
    Середній мінімум, °C 20,3 19,7 17,9 14,4 10,9 6,5 5,6 6,9 10,1 14,6 17,5 19,5 13,7
    Абсолютний мінімум, °C 5,0 6,6 4,5 −1,4 −6,8 −6,9 −9 −7,1 −4,5 0,4 4,7 6,2 −9
    Норма опадів, мм 135.5 111.3 83.3 37.2 16.7 6.2 3.7 4.5 13.8 33.2 67.6 96.1 609.1
    Годин сонячного сяйва 241,8 223,2 192,2 174,0 145,7 135,0 158,1 207,7 189,0 210,8 234,0 226,3 2337,8
    Днів з опадами 10 8 9 6 5 3 3 2 3 5 7 9 70
    Вологість повітря, % 67 70 75 76 75 73 67 57 54 56 59 62 66
    Джерело: NOAA,[4] Meteo Climat (record highs and lows)[5] Oficina de Riesgo Agropecuario (October record high only),[6] (precipitation days),[7] UNLP (sun only)[8]

    Освіта

    У місті Сантьяго-дель-Естеро знаходиться достатня кількість освітніх закладів усіх рівнів, зокрема два університети:

    • Національний університет Сантьяго-дель-Естеро (ісп. Universidad Nacional de Santiago del Estero), заснований 16 травня 1973 року. У ньому навчається близько 12 тисяч студентів на 4 факультетах[9].
    • Католицький університет Сантьяго-дель-Естеро (ісп. Universidad Católica de Santiago del Estero) — приватний навчальний заклад, заснований 21 червня 1960 року[10].

    Спорт

    У місті Сантьяго-дель-Естеро є такі спортивні клуби:

    Туризм
    Площа Свободи
    Культурний комплекс

    Сантьяго-дель-Естеро популярний у туристів через свою довгу історію.

    Музеї міста:

    • Історичний (ісп. Museo Histórico "Dr Orestes Di Lullo")
    • Образотворчих мистецтв (ісп. Museo de Bellas Artes "Ramón Gómez Cornet")
    • Антропологічних і природничих наук (ісп. Museo de Ciencias Antropológicas y Naturales "Emilio y Duncan Wagner")

    Найвідоміші церкви міста:

    • Кафедральний собор (ісп. Iglesia Catedral) — перша церква на цьому місці була збудована 1565 року, пізніше п'ять разів перебудовувалася. Сучасна будівля споруджена 13 січня 1877 року і визнана історичною пам'яткою.
    • Ла Мерсед (ісп. La Merced) — зведена 1853 року і визнана історичною пам'яткою.
    • Святого Франциска (ісп. San Francsico) — була збудована 1567 року і чотири рази перебудовувалася. Сучасна будівля споруджена 1895 року і визнана історичною пам'яткою.
    • Санто Домінго (ісп. Santo Domingo) — будівля 1881 року, зведена на місці старішого храму

    Міста-побратими

    Посилання

    Примітки
    1. http://www.santiagociudad.gov.ar/secciudad/caracteristicas/emblemas.php
    2. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 жовтня 2008. Процитовано 20 грудня 2010.
    3. Архівована копія. Архів оригіналу за 15 березня 2008. Процитовано 20 грудня 2010.
    4. Santiago del Estero AERO Climate Normals 1961–1990. National Oceanic and Atmospheric Administration. Процитовано 29 березня 2015.
    5. STATION Santiago del Estero (French). Météoclimat. Процитовано 11 червня 2015.
    6. Santiago del Estero, Santiago del Estero. Estadísticas meteorológicas decadiales (Spanish). Oficina de Riesgo Agropecuario. Процитовано 10 червня 2015.
    7. Valores Medios de Temperature y Precipitación-Santiago del Estero: Santiago del Estero (Spanish). Servicio Meteorológico Nacional. Процитовано 29 березня 2015.
    8. Datos bioclimáticos de 173 localidades argentinas. Atlas Bioclimáticos (Spanish). Universidad Nacional de La Plata. Процитовано April 5, 2014.
    9. http://www.unse.edu.ar/
    10. Архівована копія. Архів оригіналу за 30 серпня 2011. Процитовано 20 грудня 2010.
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.