Сан-Фернандо-дель-Вайє-де-Катамарка

Сан-Ферна́ндо-дель-Ва́йє-де-Катама́рка (ісп. San Fernando del Valle de Catamarca, часто скорочується до Катамарка (ісп. Catamarca)) — місто на північному сході Аргентини на березі річки Ріо-Вайє у підніжжя гори Серро-Амбато, столиця провінції Катамарка. Місто має площу 399 км²[1] та населення 159 тис. мешканців (175—200 тис. з передмістями на 2010 рік), що становить близько 53 % населення провінції[2].

Сан-Фернандо-дель-Вайє-де-Катамарка
San Fernando del Valle de Catamarca
Прапор Катамарки
Вигляд міста згори
Вигляд міста згори
Розташування міста на мапі провінції Катамарка
Основні дані
28°28′07″ пд. ш. 65°47′00″ зх. д.
Країна Аргентина
Регіон провінція Катамарка
Столиця для Катамарка і Capital Departmentd
Засновано 5 липня 1683
Площа 399 км²
Населення 159 139 (перепис 2010)
· густота 352,73 осіб/км²
Агломерація 171 923 осіб
Висота НРМ 519  м
Міста-побратими Копіапо
Телефонний код (+54) 3833
Часовий пояс UTC-3
GeoNames 3837702
Поштові індекси 4700
Міська влада
Мер міста Рауль Халіль
Вебсайт SFVCatamarca.gov.ar
Мапа
Сан-Фернандо-дель-Вайє-де-Катамарка
Сан-Фернандо-дель-Вайє-де-Катамарка (Аргентина)


 Сан-Фернандо-дель-Вайє-де-Катамарка у Вікісховищі

Історія

Зростання населення міста

Першими поселенцями цих земель були діаґіти[3]. Між XVI і XVII століттями іспанці заснували ряд міст на північному заході Аргентини для закріплення своєї влади над регіоном. Одночасно почалися сутички з місцевими мешканцями, які противилися колонізаторам[4].

У червні 1558 року капітан Хуан Перес де Суріта заснував у долині Кінмівіль місто Лондрес-де-Нуева-Інглатерра (ісп. Londres de la Nueva Inglaterra — Лондон Нової Англії). Його наступник Грегоріо де Кастаньєда переніс поселення до долини Конандо, назвавши його Вільягра (ісп. Villagra)[4].

1607 року до місцевості прибув Гаспар Донсель, який заснував тут місто Сан-Хуан-Баутіста-де-ла-Рівера (ісп. San Juan Bautista de la Ribera — Іван Хреститель на Березі). Але через постійні паводки на річці Фамайфіль жителі попросили губернатора провінції перенести місто, що й було зроблено 1612 року. Нарешті було засновано місто Сан-Хуан-Баутіста-де-Пас (ісп. San Juan Bautista de la Paz — Іван Хреститель Миру) на місці найпершого європейського поселення.

1630 року місто було зруйноване індіанцями. 15 вересня 1633 року Херонімо Луїс де Кабрера знову заснував у долині Кінмівіль місто Сан-Хуан-Баутіста-де-ла-Рівера (ісп. San Juan Bautista de la Ribera Іван Хреститель на Березі).

1679 року місто було перенесено до Старої Долини. 5 липня 1683 року Фернандо Мендоса Мате де Луна заснував у Центральній долині місто під сучасною назвою Сан-Фернандо-дель-Ває-де-Катамарка (ісп. San Fernando del Valle de Catamarca — Святий Фернандо Долини Катамарка). Назва «Катамарка» походить з мови кечуа і означає «фортеця на схилі».

Згідно з адміністративним поділом віце-королівства Ріо-де-ла-Плата 1782 року місто опинилося у провінції Тукуман.

Після проголошення незалежності Аргентини 9 липня 1816 року на території сучасної Катамарки спалахнула громадянська війна.

25 серпня 1821 року провінція Катамарка відокремилася від Тукуману. Сан-Фернандо-дель-Ває-де-Катамарка став її столицею.

1888 року у Катамарці було збудовано залізницю.

29 грудня 1993 року було затверджено Устав міста, де вказані його межі, символи і організація.

Місто розташоване у сейсмічно небезпечній зоні. Останній сильний землетрус відбувся 2004 року і мав силу 6,4 бали за шкалою Ріхтера[5].

Економіка

Індустріальний сектор міста почав рости у 1970-х роках разом з промисловістю провінції. У місті знаходяться підприємства по виробництву одягу і взуття, зокрема Calzados Catamarca, Confecat і Artex, металургійні, зокрема Philco, та багато фабрик харчової промисловості.

Іншим важливим джерелом доходу міста є вирощування оливок і виробництво оливкової олії, яке розпочалося ще в часи єзуїтських місіонерів і іспанських конкістадорів[6][7].

Також важливими галузями сільського господарства є вирощування винограду, цитрусових, кісточкових фруктів, жожоби і бавовника. Місцевими продуктами є консерви і тканини, пончо.

Клімат

Клімат міста посушливий[8]. Середня річна кількість опадів 312,4 мм. Найбільше дощів випадає влітку. Вологість повітря низька. Переважають північно-східні вітри, особливо у жовтні й листопаді. Літа сухі й жаркі, зими м'які. Середня річна температура 21 °C. Абсолютний максимум температури за період спостережень з 1961 по 1990 роки 44,4 °C, абсолютний мінімум −6,6 °C[9].

Клімат Катамарки
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 45,8 44,0 44,8 38,3 39,3 30,8 37,4 41,9 44,4 44,7 47,1 47,7 47,7
Середній максимум, °C 34,2 32,6 30,5 27,5 23,8 20,0 20,0 23,8 26,0 30,9 32,5 34,2 28,0
Середня температура, °C 27,3 25,9 23,9 20,5 16,0 11,5 11,5 15,3 18,3 23,5 25,3 27,3 20,5
Середній мінімум, °C 21,4 20,3 18,7 14,8 9,3 4,5 4,3 7,6 11,2 16,6 19,0 21,3 14,1
Абсолютний мінімум, °C 9,6 10,0 6,7 2,0 −3,7 −5,6 −9 −4,7 −0,4 2,9 6,2 10,1 −9
Норма опадів, мм 98.6 82.6 62.4 25.4 6.0 3.2 13.9 5.7 12.1 29.0 60.1 59.9 458.9
Днів з опадами 10 8 8 6 3 2 4 2 3 3 6 7 62
Вологість повітря, % 57 62 66 67 66 67 64 53 47 45 52 55 58
Джерело: Servicio Meteorológico Nacional,[10] Universidad Nacional de Catamarca (extremes from the period 1941–1980 and 1996–2005)[11]

Освіта

Рівень неграмотності у місті становить 1,40%[12]. 98,90% дітей віком від 4 до 11 років відвідують навчальні заклади, 97,27% підлітків віком від 12 до 14 років та 86,35% віком від 15 до 17 років навчаються у коледжах[13].

У місті налічується 42 початкових навчальних закладів, 42 загальноосвітніх шкіл і 29 коледжів, 12 вищих навчальних закладів[14]. У місті знаходиться державний Національний університет Катамарки (ісп. Universidad Nacional de Catamarca), заснований 1972 року[15]. Університет налічує близько 50 спеціальностей та понад 10 000 студентів.

Транспорт

Вулиця Гуемеса

Місто має такі шляхи сполучення:

  • автомобільні:
    • національна траса № 38
    • провінціальні траси № 1, 4, 33 і 108.
  • аеропорт Полковник Феліпе Варела, відкритий 14 листопада 1972 року[16]

Громадський транспорт міста представлений 13 лініями автобусів[17].

Туризм

Базиліка Богородиці дель Ває
Храм Святого Франциска

Сан-Фернандо-дель-Ває-де-Катамарка — популярний туристичний центр завдяки своїй колоніальній архітектурі і розташуванню поблизу багатьох туристичних принад. У місті проводяться екскурсії, дегустації вин і катання на гірському велосипеді. Також Катамарка є важливим релігійним центром. Щороку до міста прибувають паломники, щоб вклонитися Діві дель Ває у старовинній церкві[18].

У місті нараховується велика кількість історичних будівель, найвизначніші серед них:

  • Базиліка Богородиці дель Ває (ісп. Catedral Basílica de Nuestra Señora del Valle) — церква у неокласичному стилі на честь Діви дель Ває[19]. Перша каплиця на цьому місці була збудована між 1691 і 1695 роками, друга 1740 року, сучасна церква зведена у 1859—1869 роках[20]. 1941 року вона була визнана пам'яткою архітектури.
  • Храм Святого Франциска (ісп. Templo de San Francisco) — збудований на місці, де францисканці спорудили першу церкву 1695 року і другу 1761 року, яка була зруйнована 1873 року. Будівництво сучасного храму в італійському стилі розпочалося 1882 року і було завершене 1905 року. Біля церкви знаходиться музей і пам'ятник Мамерто Ескіу, Археологічний музей, Музей колоніальної історії.

Іншими цікавими місцями є:

  • Будинок Уряду, збудований тим же архітектором що й Базиліка
  • Музей Образотворчих мистецтв Лауреано Брісуела, який має колекцію з 400 картин і 30 скульптур аргентинських митців.

У місті проводиться багато фестивалів, найвідомішими серед них є:

  • Фестиваль пончо — заснований 1954[21], проводиться щороку у липні. Під час фестивалю відбуваються покази кіно, театральні вистави, вернісажі малюнків і картин, танці, концерти і народні гуляння[22].
  • Релігійний фестиваль, присвячений Діві дель Ває, яка є покровителькою міста і провінції Катамарка. Відбувається щороку з 29 листопада по 8 грудня[23][24].

Посилання

Примітки

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 28 серпня 2009. Процитовано 16 грудня 2010.
  2. http://200.51.91.245/argbin/WebUtilities.exe/reporte.xls?LFN=RpBases\Tempo\~tmp_8793101.xls%5Bнедоступне+посилання+з+червня+2019%5D
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 серпня 2009. Процитовано 16 грудня 2010.
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 листопада 2011. Процитовано 16 грудня 2010.
  5. http://www.inpres.gov.ar/seismology/historicos3.php
  6. http://www.todo-argentina.net/geografia/provincias/catamarca/economia.html
  7. Архівована копія. Архів оригіналу за 21 листопада 2007. Процитовано 16 грудня 2010.
  8. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 вересня 2009. Процитовано 16 грудня 2010.
  9. http://www.smn.gov.ar/?mod=clima&id=30&provincia=Catamarca&ciudad=Catamarca
  10. Catamarca. Servicio Meteorológico Nacional. Процитовано 19 серпня 2012.
  11. Vigo, Marta. Cuadro 2.6.1.7 Datos Climático AGC. Propuestas para el Diseño Urbano Bioambiental en Zonas Cálidas Semiáridas: Caso Área del Gran Catamarca (Spanish). Universidad Nacional de Catamarca. Архів оригіналу за березня 4, 2016. Процитовано June 8, 2015.
  12. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 жовтня 2005. Процитовано 16 грудня 2010.
  13. Архівована копія. Архів оригіналу за 23 грудня 2005. Процитовано 16 грудня 2010.
  14. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 листопада 2009. Процитовано 16 грудня 2010.
  15. http://www.unca.edu.ar/ver_pagina.php?id_categoria=9&id_pagina=1
  16. Архівована копія. Архів оригіналу за 12 грудня 2010. Процитовано 16 грудня 2010.
  17. http://www.bus-america.com/ARemp_lin/Catamarca/Catamarca.htm
  18. http://www.diarioc.com.ar/inf_general/La_fe_mueve_montanas/117076
  19. Архівована копія. Архів оригіналу за 15 жовтня 2008. Процитовано 17 грудня 2010.
  20. Архівована копія. Архів оригіналу за 28 лютого 2009. Процитовано 16 грудня 2010.
  21. Архівована копія. Архів оригіналу за 31 липня 2009. Процитовано 17 грудня 2010.
  22. http://www.diarioc.com.ar/turismo/En_Julio_la_Fiesta_Nacional_del_Poncho_espera_a_los_visitantes/88699
  23. Архівована копія. Архів оригіналу за 21 жовтня 2008. Процитовано 17 грудня 2010.
  24. http://www.folkloredelnorte.com.ar/tradicion/virdelvalle.htm
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.