Сидор Василь Дмитрович

Василь Дмитрович Сидор (Псевдо: «Шелест», «Конрад», «Кравс», «Зов», «Лісовик», «Ростислав Вишитий»; 24 лютого 1910(19100224), с. Спасів, Сокальський район Львівська область  — 14 квітня 1949 (можливо 17 квітня) 1949, поблизу с. Осмолода, тепер Рожнятівський район, Івано-Франківська область) — полковник УПА, командир оперативної групи УПА-Захід (26 січня 1944 — квітень 1949), крайовий провідник ОУН Карпатського краю, Генеральний суддя ОУН, заступник головного командира УПА.

Сидор Василь Дмитрович
Псевдо «Шелест», «Конрад», «Кравс», «Зов», «Лісовик», «Ростислав Вишитий»
Народився 24 лютого 1910(1910-02-24)
с. Спасів, Сокальський район, Львівська область
Помер 14 квітня 1949(1949-04-14) (39 років)
с. Осмолода, тепер Рожнятівський район, Івано-Франківська область
·Загинув у бою із загоном НКВС
Поховання смт. Перегінське
Національність українець
Діяльність політик
Відомий завдяки учасник батальйону «Нахтігаль»
Учасник Друга світова війна
Посада Командир УПА-Захід
(26 січня 1944 — квітень 1949);
Крайовий провідник ОУН Карпатського краю;
Генеральний суддя ОУН;
Заступник головного командира УПА
Військове звання  Полковник
Партія ОУНР
Рід Сидори
Батько Дмитро Сидор
У шлюбі з Надія Романів
Нагороди

Лицар Срібного Хреста Бойової Заслуги 1-го класу (1945).

Біографія

Народився 24 лютого 1910 року в селі Спасів, нині Сокальського району Львівської області, в селянській сім'ї.

Навчався в Сокальській гімназії до 1928 року, закінчив гімназію у Перемишлі у 1931 році, член «Пласту», ОУН. Школу підхорунжих у польській армії не закінчив через політичний конфлікт. В'язень польських тюрем (1935, 1937—1939)[1].

Військовий референт Краєвої Екзекутиви Північно-Західних Українських Земель (КЕ ПЗУЗ) в 1936 році, організатор бойових груп ОУН «Вовки», військовий референт КЕ ЗУЗ у 1940 році, викладач на військових курсах ОУН у Кракові (1941 р.). Учасник Другого Великого Збору ОУН у Кракові (1941), учасник легіону «Нахтігаль» та командир сотні 201-го шуцманшафт-батальйону у ранзі поручника (1941—1942).

Василь Сидор їздив на Чернігівщину для розвідки можливостей там базування УПА. У Києві він застрелив енкаведиста, котрий був на службі у гестапо й який вбив Д. Мирона[2].

В кінці квітня 1944 року перебував поблизу села Дагани, що біля Верхрати (тепер Верхрата в гміні Горинець-Здруй Любачівського повіту у Підкарпатському воєводстві на південному сході Польщі), де реорганізовував українське підпілля на час переходу радянсько-німецької лінії фронту. В той же час підпорядкував новостворену сотню «Залізняка» командуванню 2-ї Воєнної Округи «Буг», безпосередньо заступнику командира ВО-2 Мирославу Онишкевичу («Оресту»)[3].

Член крайового військового штабу (КВШ) УПА на ПЗУЗ влітку 1943 року, Головної Ради ОУН від серпня цього ж року. Член ГВШ УПА, підвищений до звання майора 8 липня 1943 року, крайовий командир УПА-Захід (1944—1949).

Член Проводу ОУН від 1947 року, крайовий провідник ОУН Карпатського краю, генеральний суддя ОУН. Іменований УГВР полковником УПА в 1946 році. Заступник головного командира УПА.

Загибель

Загинув 14(за іншими даними 17) квітня 1949 року разом із дружиною Надією Романів у бою з військами НКВС у Перегінському районі (сьогодні Рожнятівський район) на Івано-Франківщині понад річкою Лімниця біля села Осмолода[4][5][6].

Нагороди
  • Згідно з Наказом Головного військового штабу УПА ч. 1/45 від 25.04.1945 р. майор УПА Василь Сидор — «Шелест» нагороджений Срібним хрестом бойової заслуги УПА 1 класу.

Вшанування пам'яті
Хрест на місці загибелі Василя Сидора, його дружини Надії Романів та 4-х охоронців. Урочище Яла, поблизу села Осмолода
  • В 1993 році перепоховали у братській могилі на так званому Горішньому цвинтарі в Перегінському.[7][8]
  • 16 жовтня 1994 у Спасові для вшанування самовідданої боротьби за незалежність України полковнику Василю Сидору (Шелесту) відкрито пам'ятник.
  • У багатьох містах України є Вулиця Героїв УПА, до яких належить і Василь Сидор.
  • 12.10.2017 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам'яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у Львові Брібний хрест бойової заслуги УПА 1 класу (№ 009) переданий Степану Дещиці, племіннику Василя Сидора — «Шелеста».

Див. також

Примітки
  1. Василь Сидор (Шелест). Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 8 серпня 2010.
  2. С. Мудрик-Мечник. Шляхами підпілля революційної ОУН. Причинки до історії Львів, «Універсум» 1997
  3. Бастіон і Батурин. УПА та підпільна адміністрація ОУН в Ярославщині, Любачівщині та Томашівщині в рр. 1944—1947: Документи і матеріяли., Торонто-Львів, 2012. — С. 627, ст. 408
  4. Б. Мак. Полковник Шелест. «За вільну Україну» 27, 30.4, 4, 7, 14.5.96.
  5. Іван ЧОРНОЛІСЬКИЙ. Спом'янули «Шелеста». — «Галичина»
  6. Калушани оновили в Осмолоді зупинку та промаркували маршрут до могили командира УПА. ФОТО
  7. Розкопки жертв НКВС в Перегінську в 1993 році
  8. Рожнятівщина. Слідами нескорених…. Архів оригіналу за 21 грудня 2017. Процитовано 13 травня 2019.

Посилання

Джерела та література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.