Сила струму
Си́ла електри́чного стру́му (сила струму або просто струм) — кількісна характеристика електричного струму в провіднику, скалярна величина , яка відповідає кількості заряду (), що проходить через перетин провідника за час , розділеному на цей проміжок часу. За одиницю сили струму беруть таку силу струму, при якій відрізки паралельних провідників довжиною 1 м, що знаходяться на відстані 1 м один від одного, взаємодіють із силою 2•10−7 Н. Силою струму називають ще величину, що характеризує швидкість перенесення заряду частинками, які створюють струм, через поперечний переріз провідника. Струм — це упорядкований рух заряджених частинок. У системі SI сила струму вимірюється в амперах (позначення А). Відповідно, густина струму вимірюється в A/м².
Сила струму | ||||
Одиниці вимірювання |
---|
Класична електродинаміка |
---|
Електрика · Магнетизм |
Коваріантне формулювання |
Якщо за кожен проміжок часу заряд однаковий і напрямок струму незмінний, то такий струм називають постійним.
У випадку, коли ці величини залежать від часу, та ваги силу струму описують так:
- ,
такий струм називають змінним.
Для класичної системи заряджених частинок із зарядом e безмежно малий заряд dQ, що переноситься за час dt через елементарну площадку dS, перпендикулярну до напрямку середньої швидкості v частинок визначається як:
- ,
де — заряд частинок, — швидкість руху частинок, а — їх кількість в одиниці об'єму.
Сила струму dI через площадку визначається співвідношенням
- ,
звідки для густини струму
- — густина електричного струму, де риска над символами є середнім показником.
Джерела
- І. М. Кучерук, І. Т. Горбачук, П. П. Луцик Загальний курс фізики: Навчальний посібник у 3-х т. Т.2. Електрика і магнетизм, Київ: Техніка, 2006.
- Сивухин Д. В. Общий курс физики. т III. Электричество, Москва: Наука, 1977.