Скалатський повіт (Західноукраїнська Народна Республіка)

Скалатський повіт ЗУНР — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Західно-Української Народної республіки, Польщі та УРСР. Територія сучасного Підволочиського району і частини Гусятинського району Тернопільської області.

Скалатський повіт
ОкругТернопільський (до 1867)
Коронний крайКоролівство Галичини та Володимирії
КраїнаАвстрійська імперія
Австро-Угорщина
ЦентрСкалат
Створений 1854
Площа 834 км² (після 1867)[1]
Населення 57907 (1867)[1]

Адміністративний центр — місто Скалат, населення якого становило 7200 мешканців.

Географія

Територія становила 917 км², населення — 85 326 осіб (1931).

Скалатський повіт на сході по річці Збруч межував із Російською імперією (пізніше — з Радянським Союзом), на півночі зі Збаразьким, на північному заході з Тернопільським, на південному заході з Теребовлянським, на півдні з Копичинецьким повітами.

У складі ЗУНР

У листопаді 1918 року увійшов до складу новопроголошеної української держави — ЗУНР. Повітовим комісаром і делегатом до УНРади був обраний адвокат д-р Михайло Новаківський (УРП).[2]

Повіт входив до Тернопільської військової області ЗУНР.

Під польською окупацією
Скалатський повіт
Powiat skałacki
Повіт на мапі воєводства
Країна Польща
ВоєводствоТернопільське
Адміністративний центрСкалат
Населення: 89 200
Площа: 876
Густота: 102
TERYT:Код ISO:
Адмніністративний поділ
гміни міські 3
місько-сільські
сільські 10
Адміністрація
Мапа
- 

Включений до складу Тернопільського воєводства після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.

Зміни адміністративного поділу

1 січня 1926 р. із сільської гміни (самоврядної громади) Криве Скалатського повіту вилучена територія розпарцельованого (розділеного) фільварку «Малинівка біля Кривого» і з неї утворено самостійну гміну Малинівка[3], із сільської гміни (самоврядної громади) Богданівка вилучений присілок Футор, збудований на частині території розпарцельованого фільварку «Богданівка» і з неї утворено самостійну гміну Футор[4].

Розпорядженням Ради міністрів вилучено 1 квітня 1929 р. сільську гміну (самоврядну громаду) Сорока зі Скалатського повіту і приєднано до Копичинецького повіту[5].

15 червня 1934 р. село Сороцьке передане зі Скалатського повіту до Теребовлянського[6].

У відповідності до розпорядження міністра внутрішніх справ Польщі від 26 липня 1934 року «Про поділ повіту Скалатського у воєводстві Тернопольському на сільські ґміни»[7], 1 серпня 1934 року у Скалатському повіті були утворені об'єднані сільські ґміни (відповідають волостям).

Міста (Міські ґміни)
  1. містечко Скалат — місто з 1934 р.
  2. містечко Гжималув (Гримайлів) — місто з 1934 р.
  3. містечко Підволочиськ — місто з 1934 р.

Сільські ґміни

Кількість:

1920—1926 рр. — 59

1926—1929 рр. — 61

1929—1934 рр. — 60

1934 р. — 59

1934—1939 рр. — 10

Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Богданувка Богданівка, Кам'янки, Мовчанівка, Футор (з 01.01.1926) 4
2 Ґміна Гжималув Білітівка, Буцики, Глібів, Гнила Пізнанка, Елеонорівка, Лежанівка, Пізнанка Гетьманська 7
3 Ґміна Качанувка Іванівка, Качанівка, Оріховець, Чернишівка 4
4 Ґміна Колодзеювка Галущинці, Жеребки Королівські, Жеребки Шляхетські, Колодіївка, Магдалівка, Панасівка 6
5 Ґміна Красне Волиця, Зелене, Красне, Калагарівка, Козина, Паївка, Саджівка, Ставки 8
6 Ґміна Остап'є Вікно, Городниця, Зарубинці, Криве, Малинівка (з 01.01.1926), Остап'є 6
7 Ґміна Подволочиска Дорофіївка, Заднишівка, Коршилівка, Мислова, Росохуватець, Староміщина, Супранівка 7
8 Ґміна Скалат Стари Новосілка Скалатська, Полупанівка, Старий Скалат, Хмелиська 4
9 Ґміна Тоусте Дубківці, Малі Бірки, Новосілка Гримайлівська, Пшекалець, Раштівці, Товстецький Кут, Товсте 7
10 Ґміна Турувка Кокошинці, Мала Лука, Рожиськ, Тарноруда, Турівка, Фащівка 6
передано до Копичинецького повіту Сорока (до 01.04.1929) 1
передано до Теребовлянського повіту Сороцьке (до 15.06.1934) 1

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення

У 1907 році українці-грекокатолики становили 32 % населення повіту[8].

У 1939 році в повіті проживало 94 670 мешканців (56 845 поляків — 60,04 %, 28 950 українців — 30,57 %, 8 775 євреїв — 9,37 %)[9].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 72 021 населення ніби-то було аж 60 091 (67,35 %) поляків при 25 369 (28,44 %) українців, 3 654 (4,1 %) євреїв і 84 (0,09 %) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.

СРСР

27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Тернопільської області[10].

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на Скалатський, Гримайлівський і Підволочиський райони.

Примітки
  1. Handbuch der politischen Gehörden in Galizien für das Jahr 1867. Lemberg. Aus der K.k. Galiz. Aerarial-Staats-Druckerei. S. 86
  2. Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД - ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ).
  3. Dz.U. 1925 nr 101 poz. 716(пол.)
  4. Dz.U. 1925 nr 124 poz. 890 (пол.)
  5. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 16 marca 1929 r. o zmianie granic powiatów skałackiego i kopyczynieckiego w województwie tarnopolskiem. (пол.)
  6. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów skałackiego i trembowelskiego w województwie tarnopolskiem. (пол.)
  7. Dz.U. 1934 nr 69 poz. 666
  8. Українці. Частка у населенні повітів
  9. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 77-78
  10. Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.