Буянів

Буя́нів — село в Україні, у Стрийському районі Львівської області. До районного центру — Стрия 48 км, до м. Калуш — 25 км. Населення становить 419 осіб[2]. Орган місцевого самоврядування — Журавненська селищна громада.

село Буянів
Весняна панорама села
Весняна панорама села
Країна  Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Стрийський район
Рада Журавненська селищна громада
Основні дані
Перша згадка 1578 року
Населення 419 осіб
Площа 1,21 км²
Густота населення 346,28 осіб/км²
Поштовий індекс 81792[1]
Телефонний код +380 3239
Географічні дані
Географічні координати 49°12′17″ пн. ш. 24°17′45″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 276 м
Водойми річка Черн
Відстань до
обласного центру		 90 км
Відстань до
районного центру		 48 км
Місцева влада
Адреса ради 81785, Львівська обл., Стрийський р-н, смт Журавно, пл.С.Бандери 2.
Карта
Буянів
Буянів
Мапа

 Буянів у Вікісховищі

У селі є церква Різдва Христового XIX ст, 2 пам'ятники, базова (неповна) середня школа, Будинок культури (глядацький зал на 120 місць), бібліотека, магазин, фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП).Село газифіковане у 2008 році, телефонізоване (у 2014 році, телефони є тільки в школі та медпункті). Жителі села були учасниками національно-визвольних змагань 1918—1920 років, воювали на фронтах Другої світової війни, брали участь у збройній боротьбі проти радянських та німецьких окупантів

Назва

Звідки походить назва села ніхто не знає!

Можливо колись село називалось Буянова[3].

Географія

Буянів знаходиться на півдні району за 2.5 км від траси Т 1419. Отож, має регулярне транспортне сполучення із районним та обласним центрами. У геологічному відношенні село розташоване у межах Передкарпатського передового прогину. Буянів лежить у межах зони поширення помірно континентального клімату.

Клімат Буянова
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −0,8 0,7 5,8 13,2 19,1 22,1 23,6 23,1 18,8 13,2 6,0 1,1 12,2
Середня температура, °C −3,6 −2 2,3 8,5 13,8 16,8 18,2 17,7 13,8 8,6 3,0 −1,3 8,0
Середній мінімум, °C −6,4 −4,6 −1,2 3,9 8,6 11,6 12,9 12,3 8,8 4,1 0,1 −3,7 3,9
Норма опадів, мм 36 35 39 51 79 95 95 75 56 44 42 48 695
Джерело:

Рельєф пересічений балками, висотні позначки території коливаються у межах 250—270 м над рівнем моря. На території населеного пункту поширені широколисто-сосновими лісами, де ростуть сосна, ялина, дуб, граб і бук.

Фауна

Серед тварин трапляються, козулі, лисиця, польова миша, кріт, їжак, водяна і ставкова нічниці, вуж звичайний, трав'яна, озерна і ставкова жаби, а ще повно кабанів, зайців, ласок і тхорів. В річці Черн водиться пічкур, в'юн, раки.

Серед птахів у Буянові найпоширенішими є: ластівка сільська, ластівка міська, хатній горобець, лелека білий, сова сіра, зозуля, дятел, сойка, шпак, зяблик, різні види синиць, куріпка сіра, мухоловка строката, дрозди, вільшанка. У навколишніх лісах поселяються костогриз, жайворонок лісовий, яструб, звичайний боривітер, крук, сіра ворона, шпак, соловейко. Влітку звичайна перепілка, сич хатній, одуд, галка, жайворонок польовий. Восени і взимку світ птахів Буянова складають: сіра ворона, грак, сорока, щиглик, вівсянка звичайна, снігур, золотомушка жовточуба.

Місцеві топоніми:

  • Черни — східна частина села, де протікає потік Черн.
  • Прийма — крайня південна частина села під лісом.
  • Кірнички — центр
  • Димарівка
  • Гуральні — за Польщі там був спиртзавод.

Історія

В 2020 році вийшло дослідження історика Василя Лаби, на основі архівних документів історія розвитку села Буянів.

Перша ж документальна згадка про село датується аж 1578 [4] роком. В податковому реєстрі Жидачівської землі записано, що в селі Боянова було 2 дворища землі і священник.

Ходить легенда, що в давні часи село знаходилося в лісі. Під час одного з татарських набігів село було спалене і люди поселилися в районі кірничок.

В «Шляхетський шлях роду Собеських» згадується про Буянів:

Відомо,

що Буянів належав до Собеських i що тут бував Ян Собеський[5].

ŚLADY KROLA JANA III W KRAJU NASZYM

BUJANÓW (Bujanie), wieś w pow. żydaczowskim. Jan Sobieski, "mając osobliwy wzgląd na zasługi cum di. spendio f'ortunarum (Z nakładem majątku) JMCP. Mikołaja Orlika, tak św.pamięci niegdy rodzicom moim, jako i mnie samemu od lat wielu, w trudnych Rzpltej okazyach, z odwagą zdrowia swego nieraz wyświadczone", potwierdził jemu i małżonce jego w r. 1671 dożywocie, zapisane mu na wsi Bujanie w województwie ruskiem, w ziemi lwowskiej, przez Teofilę Sobieską, matkę swoję. (Klucz. Pisma, t. I c L s. 637).[6].

Мати короля Яна Собеського Теофіля, в 1660 році надала за заслуги село Буянів Миколі Орлику та його дружині на довічно

XIX століття
Таблиці

Революція 1848 року призвела до скасування кріпосного права та проведення земельної реформи. На честь цієї події у селі було споруджено пам'ятник.

XX століття

За часів Польської республіки (1918–1939 рр.) село становило окрему гміну у складі Жидачівського повіту Станіславського воєводства. У зв'язку з адміністративною реформою 1 серпня 1934 року воно було включене до складу гміни Журавно, того ж повіту і воєводства[7]. Як і вся Західна Україна, у 1939 році село увійшло до складу УРСР, пробувши у її складі до Х липня 1941 року, коли село було зайняте німецькими військами[8]. У 1941 році до села ввійшли німецькі війська.

Третє тисячоліття

За даними перепису населення 2001 року у селі проживали 416[2] осіб.

Таблиці

У 2012 році відбулось освячення «Хреста Заслуги» — монумента жителям села, що боролись у складі ОУН-УПА-на якому були присутні Олексій Данилишин та уродженець села, громадський діяч Йосиф Кремінь. Обох цих шанованих людей єднає минуле — членство в молодіжній ОУН «Месники». Також приїхали голова районної ради Ігор Кос, голова Жидачівської районної організації КУН Ярослав Ягніщак, голова Ходорівської міської організації КУН, автор і творець пам'ятних знаків Володимир Мелех, депутати районної ради Йосип Сенюра та Роман Артемчук. Особливу увагу привернули до провідника підпільної молодіжної ОУН «Месники» Юрка Креміня якого засудили до смертної кари.

Політика

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 460405, розташована у приміщенні школи.

Результати

Населення

Активне заселення Жидачівщини відбувалось ще у князівські часи, а її основою були вільні селяни-смерди та кметі, які виплачували податок на користь князя та боярина від оброблюваної площі землі.

Початок XX століття відзначився значними втратами для населення села — Перша й Друга світові війни, репресії, депортації, еміграція, спричинили депопуляцію населення, кількість якого скорочується з початку минулого століття.

Мовні особливості

Зараз в Буянові більшість жителів розмовляють українською мовою для яких вона є рідною мовою. Довголітнє співіснування предків сучасних жителів Буянова(як і всієї Галичини) з поляками, євреями, німцями суттєво вплинули на їхню українську мову. Разом з тим в радянський період розпочався процес зростання кількості русизмів в мові, а також поширення російської ненормативної лексики (матюків), який триває досі. У теперішній час, через зміну поколінь, сфера використання молоддю діалектизмів поступово звужується, натомість поширюється в цьому середовищі молодіжний сленг.

У селі побутує говірка наддністрянського говору. У Наддністрянський реґіональний словник Гаврила Шила внесені такі слова, вживані у Буянові:

  • ясьок — сорт великої білої квасолі;
  • обрус — скатертина;
  • цьвик — цвях;
  • рискаль — лопата;
  • свербивус — шипшина;
  • запрьижу — запряжу;
  • дев'їть — дев'ять;
  • насіні — насіння;
  • мешти — туфлі;
  • байда — шматок хліба;
  • сподні — штани;
  • малісніки — налисники;
  • маліснічка — сковорода;

Церква
Церква Різдва Христового 1834

Вперше про парафію села Буянова йдеться в протоколі візитації парафії[11] в 1732 році про церкву Різдва Пресвятої Богородиці, що була збудована в давні часи. Зараз на її місці існує дерев'яна церква Різдва Христового 1834 року. У 1884 році добудували бабинець, над яким знаходяться хори і помалював місцевий маляр Роман Михайлович.

Хор НД села Буянів. Хор заснований в 1923 р. місцевим жителем Василем Чмеликом, який свого часу закінчив дяківсько-регентську школу у Львові і був добрим скрипалем[12].

Коляда 30 року і В.Чмелик

Загинув у 1944 р. У 1940-1950-ті роки хор практично припинив свою діяльність через те, що частину його діячів було вбито радянською владою, а більшу частину вивезено до Сибіру та Казахстану за підозрою зв'язків з ОУН. У 2007 році церкву оббили білим пластиком (сайдингом), коли головою церковного комітету був комуніст Брич Ярослав. Парафія Різдва Христового належить до Журавнівського деканату Стрийської єпархії УГКЦ. Храмовий празник відзначають 11 вересня.

Паску традиційно освячують о півночі.

Етнографія

Традиційне житло

Традиційне народне житло селян було представлене «дильованою хатою» — конструкцією із почерговим укладанням глиносолом'яних вальків та дилів (перекладених дилинами верств змішаної з соломою глини). Глину для неї місили за допомогою коней, хоч, інколи, робили це тільки ногами. Щоб стіни не скрутились, верстви глини, перемішаної з соломою, укладали вилами і перекладали дерев'яними дилями, що вільно ходили у «фельцах» стовпів. А для того, щоб виповнення стін було суцільним і тісним, дилі побивали сокирою. Після висихання стіни виправляли двічі: глиною з ячмінною або пшеничною половою, після чого «гладили» таким же чином, але з висіяною на решеті половою без грубих домішок[13].

Традиційний одяг
Зовнішні зображення
Традиційний одяг селян Буянова
Жіноче вбрання
Блузки та спідниці
Рушники

Традиційний одяг селян у Буянові виготовлявся із домотканого полотна й оздоблювався вишивкою. При створенні останньої використовували бордовий або червоний колір при підкресленні чорної. Характерною місцевою особливістю є поєднання яскраво рожевого та цикламенового (схожий до ультрамарину) кольорів у вишитті, його глухість — біле полотно практично не проступало з-під узору[14].

Традиційний жіночий одяг складався з білої блузки та широкої білої спідниці. У жіночій сорочці завжди була ткана уставка, з'єднана з рукавом з'єднувальною мережкою, що, частіш за все, виконувалась чергуванням бордового та чорного кольорів, яка, у свою чергу, обов'язково обшивалася вишитим вінком. При переважанні геометричного орнаменту у тканій уставці, на вінку орнамент був переважно квітковий. Вишита до пояса вертикаль обов'язково прикрашала розріз пазухи сорочки, вертикаль продовжувалась вже на спідниці, де була витканою. Ще одним елементом була пошвагана (чергування тканих смужок) запаска. Традиційним жіночим головним убором був «завій-перемет», техніка зав'язування якого на теперішній момент втрачена[14].

Багато зразків традиційного одягу селян Буянова, зібраних у 70—80-х роках XX століття, перебувають у Музеї архітектури та побуту міста Львова[14].

Економіка

Приватне підприємство «Пилорама»


Відомі особистості

В поселенні народився:

Пам'ятки

Галерея
Монумент жителям села
що боролись у складі
ОУН-УПА
Могила січових стрільців
Пам'ятник полеглим у другій
світові війні
Монумент на честь
скасування панщини
1848
Пам'ятник коляді 1930 року
Історія села 2020

Примітки
  1. Відновлено 25 лютого 1990 року на місці, де вона існувала до руйнування радянською владою.

Джерела
  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Жидачівський район
  2. Населення населених пунктів Львівської області за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 3 вересня 2017. Процитовано 2 липня 2014.
  3. Візитація парафії села Буянова
  4. Василь Лаба Історія села Буянів… С. 14-15.
  5. P Kuśmierczyk, J, Kuśmierczyk, R Słowikowski ., 2010, с. 110.
  6. L.Tatomir, 1883, с. 32-33.
  7. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 26 lipca 1934 r. o podziale powiatu żydaczowskiego w województwie stanisławowskiem na gminy wiejskie. (пол.)
  8. Боевые донесения, разведсводки и приказы за 2 июля 1941 года. Боевые действия Красной армии в ВОВ. Процитовано 29 серпня 2013. (рос.)
  9. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 126, Львівська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Процитовано 12 травня 2020.
  10. Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 126, Львівська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Процитовано 12 травня 2020.
  11. села Буянова
  12. Бурбан М., 1999, с. 86.
  13. Роман Радович. Традиційне сільське житло на Опіллі другої половини XIX — початку XX століть. Архів оригіналу за 13 серпня 2013. Процитовано 25 липня 2013.
  14. Любов СВЕРНЯК: «Такі мудрі, шляхетні селяни, і як їх «заглушили» куфайками і ґумовцями». Новий час. 1 жовтня 2010. Архів оригіналу за 15 липня 2013. Процитовано 10 липня 2013.

Література
  • Василь Лаба. Історія села Буянів від давніх часів до 1939 року. — Львів, 2020. — 60 с.
  • Михайлович Василь. Червона віхола. — Львів : «Тріада плюс», 2008. — 256 с. — 120 прим. — ISBN 978-966-486-026-7.
  • Przemysław Kuśmierczyk, Jakub, Kuśmierczyk, Robert Słowikowski. NA SZLACHECKIM SZLAKU RODU SOBIESKICH. — Rybczewice : « Gmina », 2010. — 1000 прим. — ISBN 978-83-932402-1-0.
  • L. Tatomir. Ślady króla Jana III w kraju naszym. — We Lwowie : « Nakładem Towarzystwa Pedagogicznego. Z I. Zwiezkowej Drukarni», 1883. — 112 с.
  • Михайло Бурбан. Хорове виконавство Львівщини. Хори. Диригенти. — Львів : « », 1999. — 279 с. — ISBN 966-7444-28-7.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.