Скоморохи (Тернопільський район)
Скоморо́хи — село Великогаївської сільської громади Тернопільського району Тернопільської області.До 2015 року адміністративний центр сільської ради, якій було підпорядковано села Прошова, Смолянка, Теофілівка.
| село Скоморохи | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район/міськрада | Тернопільський |
| Рада | Скоморохівська сільська рада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1450 |
| Населення | 547 |
| Територія | 1.736 км² |
| Густота населення | 315.09 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47744 |
| Телефонний код | +380 352 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°24′24″ пн. ш. 25°43′31″ сх. д. |
| Водойми | Гнізна |
| Відстань до районного центру |
18 км |
| Найближча залізнична станція | Прошова |
| Відстань до залізничної станції |
3 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47744, с. Скоморохи |
| Карта | |
  Скоморохи | |
 Скоморохи | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Від вересня 2015 року входить у склад Великогаївської сільської громади. Розташоване на річці Гнізна в центрі району.
Географія
У селі річка Сороцька впадає у Гнізну.
Історія
Поблизу села були виявлені археологічні пам'ятки трипільської культури, ранньої залізної доби, черняхівської і давньоруської культур[1].
Перша писемна згадка села — 1450 року як власніть Юрші з Ходоровставу. Пізніше згадується у 1451 і 1469 роках як власність Станіслава і Петра[1].
У 1857 році почала свою роботу однокласна школа. На 1890 рік велика земельна власність в Скоморохах належала Віктору і Владиславові Баворовським, функціонувавали два фільварки, одна гуральня і дві корчми[1].
Діяли «Просвіта», «Сільський господар», «Союз українок» та інші товариства, кооперативи.
Пам'ятки
Є церква Пресвятої Трійці (1906, мурована).
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим під час німецько-радянської війни (1975), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1991).
Соціальна сфера
Працюють ЗОШ I–II ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, торговий заклад, ПП «Агрофірма „Медобори“» (дир. В. Крупніцький).
Населення
1832 року в Скоморохах проживали 205 осіб.
1890 року в селі налічувалося 128 домів, населення — 896 чоловік: 611 українців, 233 поляків, 52 євреї.[1]
- Динаміка населення Скоморох
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 578 осіб, з яких 251 чоловік та 327 жінок[2].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 545 осіб[3].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,63 % |
| російська | 0,37 % |
Відомі люди
Народилися
- Ґерета Ігор Петрович — український археолог, мистецтвознавець, історик, поет, викладач і громадсько-політичний діяч. Заслужений діяч мистецтв України.
- Ґерета Олег Петрович — український музикант, громадський діяк.
- Бойко Роман Петрович — український співак.
- Задорожний Зеновій-Михайло Васильович — український вчений у галузі обліку і аудиту.
Примітки
- Уніят-Карпович, Віктор (2014). Тернопільщина. Історія міст і сіл (українською). Тернопіль: Терно-граф. с. 419–420. ISBN 978-966-457-246-7.
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Література
- Бігус М., Уніят В. Скоморохи // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 279. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Skomorochy (4), wś, pow. tarnopolski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 692. (пол.) — S. 692. (пол.)